Рішення № 11357360, 21.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2010Справа №2-7/4067-2010 За позовом Прокурора Ленінського району (98200, смт. Леніне, вул. Геологічна, 17) в інтересах держави в особі Семисотської сільської ради (98214, Ленінський район, с. Семісотка, вул. Гагаріна, 10)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про звільнення земельної ділянки та відшкодування збитків в сумі 283,60 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Прокурор Яковлєв О. О., посвідчення №09242.

Сутьспору: Прокурор Ленінського району звернувся до Господарського суду АР Крим інтересах держави в особі Семисотської сільської ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

-зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку орієнтовною площею 0,0068 га під розміщення торгового павільйону, розташовану за адресою: Ленінський район, с. Камяське, вул. Набережна;

-стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Семисотської сільської ради Ленінського району АР Крим матеріальний збиток, спричинений самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 283,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно, без отримання правовстановлюючих документів, у звязку з чим земельна ділянка підлягає поверненню власнику (Семисотській сільській раді) на підставі статті 212 Земельного кодексу України з відшкодуванням збитків у сумі 283,60 грн.

Представники сторін у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторіндобросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Статтею 126 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як свідчать матеріали справи, 15.06.2009 р. працівниками Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим була проведена перевірка дотримання Субєктом підприємницької діяльності Алімовим Ернесом Шахзодовичем вимог земельного законодавства, за результатом яких був складений відповідний акт №11/75. В ході перевірки було встановлено, що відповідачем використовується без правовстановлюючих документів земельна ділянка орієнтовною площею 0,0068 га за адресою: Ленінський район, с. Камяське, вул. Набережна, на якій здійснюються будівельні роботи, що є порушенням статті 125 Земельного кодексу України.

В складеному в той же день, 15.06.2009 р., акті обстеження земельної ділянки зазначено, що самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка площею 0,0068 га відноситься до державної форми власності та за своєю категорією є земельною ділянкою житлової та громадської забудови.

За результатом проведеної перевірки був винесений припис №005244 від 15.06.2009 р. з вимогою про усунення допущених порушень земельного законодавства, складений протокол про адміністративне правопорушення №002485 від 15.06.2009 р. та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Однак, вимоги Держземінспекції відповідачем виконані не були, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №004305 від 15.07.2009 р. та постановою про накладення адміністративного стягнення №78 від 15.07.2009 р., а також повторно винесеним приписом №005107 від 15.07.2009 р.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду в особі Семисотської сільської ради з прохання зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та відшкодувати заподіяні правопорушенням збитки.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Як вже було вказано вище, документами, що посвідчують право особи на землю, є договір оренди, державний акт на право власності на землю або державний акт на право постійного користування землею.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не були надані суду відповідні правовстановлюючі документи на землю.

Крім того, відсутність у відповідача таких документів підтверджується листом Ленінського районного відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» №24-03/619 від 31.08.2009 р. (а. с. 21).

В свою чергу, доказами, що підтверджують факт зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем у справі, є складені Держземінспекцією акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, обстеження земельної ділянки, протокол про адмінправопорушення та припис про усунення виявлених порушень.

В пункті 4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 р. N 04-06/15 зазначено, що у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Судом встановлено, що у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні як необхідні правовстановлюючі документи на землю, так і рішення органу місцевого самоврядування про вилучення (надання) земельної ділянки. Іншого суд, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, доведено не було.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України закріплено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є заходом земельно-правової відповідальності.

За таких обставин, оскільки факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є належним чином підтвердженим, зокрема, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги прокурора про спонукання відповідача звільнити спірну самовільно зайняту земельну ділянку.

Крім того, прокурором також заявлені вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 283,60 грн.

Як зазначено в пункті 4.2.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» №04-06/15 від 02.02.2010 р., у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

У вказаних Рекомендаціях суд касаційної інстанції повідомив, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-протокол про адміністративне правопорушення;

-припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В матеріалах справи наявні в сукупності вказані документи, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки та надають право на здійснення відповідного розрахунку шкоди.

Як вже було вказано вище, визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу здійснюється на підставі відповідної Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Пунктом 4 вказаної Методики передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається, зокрема,:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823);

для земель житлової та громадської забудови за такою формулою:

Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2),

де Шс, Пс, Кф і Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7.

Враховуючи те, що:

1)площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 0,0068 га;

2)середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5, дорівнює 5636,00 грн./га;

3)коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7, - 2,5;

4)коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4, - 2,5;

5)коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783, складає 1,184,

розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, складає 283,60 грн. (0,0068 х 5636,00 х 2,5 х 2,5 х 1,184).

Отже, розмір шкоди визначений прокурором правомірно, у звязку з чим підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (98200, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку орієнтовною площею 0,0068 га, розташовану за адресою: Ленінський район, с. Камяське, вул. Набережна, що використовується під розміщення торгового павільйону.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98200, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь на користь Семисотської сільської ради Ленінського району АР Крим (98214, Ленінський район, с. Семісотка, вул. Гагаріна, 10, р/р 31512921700188 в ГУ ДКУ України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740646, код платежу 24062100) матеріальний збиток, спричинений самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 283,60 грн.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98200, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 187,00 грн.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98200, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.