Рішення № 11357184, 05.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2010 р.Справа № 27/54-10-2086 за позовом: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси;

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про розірвання договору

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Баранецька О.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір про визнання електронних документів № 1002 від 30 вересня 2008 року (далі - договір) між позивачем та відповідачем - Виробничо-комерційною фірмою „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 30.09.2008р. між Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси та Виробничо-комерційною фірмою „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладений договір про визнання електронних документів №1002, згідно з яким позивач зобов’язався визнавати подані відповідачем до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях документи в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП), як оригіналів. Підставою для розірвання договору позивач зазначає відсутність відповідача за юридичною адресою, що відповідно до умов договору, надає орган ДПС право розірвати договір в односторонньому порядку.

У судовому засіданні 05.07.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Виробничо-комерційна фірма „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у судові засідання не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, між тим про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи „за зазначеною адресою організація не зареєстрована”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

30.09.2008 року між Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси (далі-ДПІ) та Виробничо-комерційною фірмою „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладений договір про визнання електронних документів №1002 щодо визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих Виробничо-комерційною фірмою „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі-платник) податків в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу, з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв’язку.

Згідно п.п. 2, 3 договір надає платнику податків можливість, а не зобов’язує його подавати до органу ДПС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом, а також включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді виконується органом ДПС безкоштовно.

Відповідач, відповідно до п.1.1. розділу 3 договору зобов’язався надсилати позивачу податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті) затвердженому ДПА України.

Згідно до розділу 3 договору відповідач повинен для накладання на податкові документи в електронному вигляді при їх передачі до органу ДПС використовувати особистий ключ, відповідно якому посилений сертифікат відкритого ключа надано платником податків до органу ДПС разом із цим договором, в свою чергу, орган ДПС зобов’язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та їх комп’ютерну обробку, забезпечувати відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Розділом 4 договору передбачено відповідальність сторін, так у разі невиконання або неналежного виконання обов’язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

У п. 8 розділу 5 договору зазначено, що при недосягненні згоди між сторонами спори вирішуються у судовому порядку.

Розділом 6 договору встановлено строки дії договору, так відповідно до п.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Пунктом 3 передбачено, що договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів, якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Також у п.4 договору зазначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У п.5 договору вказано, що у випадку припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ у електронному вигляді не приймається.

Відповідно до розділу 7 договору місцезнаходженням платника податків є м.Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 1.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не надав до органів ДПС документів, підтверджуючих зміну місця реєстрації юридичної особи за адресою, що вказана у договорі, що в свою чергу є обов’язковими реквізитами зазначеного договору. В підтвердження відсутності доказів повідомлення відповідачем про зміну свого місцезнаходження, ДПІ надано роздруківку відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України, з якої вбачається про „внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою”. Невідповідність реквізитів, вказаних у договорі, реєстраційним даним платника податків, тобто не знаходження платника податків за юридичною адресою за якою він був зареєстрований, на думку позивача, є підставою для розірвання договору.

Таким чином, позивач вважає, що Виробничо-комерційна фірма „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ухиляючись від подання інформації про своє місцезнаходження, перешкоджає своїми діями державі здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових платежів, що виключає своєчасне виявлення і відвернення правопорушень та злочинів у сфері оподаткування, що й зумовило звернення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси з відповідним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст.4, ч.1 ст.5, п.2 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування", що повністю кореспондується з положеннями ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.1997р., ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та інших законодавчих актів з питань оподаткування, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі); облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства; платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Листом ДПА України від 06.05.2001р. №2257/6/31-0116 передбачено, що платник податків складає та подає до органів державної податкової служби форми обов’язкової податкової звітності у строки та формі, що встановлені законодавством України. Порядок записів та реквізити у формах податкової звітності визначається відповідними нормативно-правовими актами, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України.

Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2001р. №2181-ІІІ передбачено право платника податків за добровільним рішенням надавати податкову звітність податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації ЕЦП підзвітних осіб. Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджена наказом ДПА України „Про подання електронної звітності” від 10.04.2008р. №233 визначені загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів ДПС України в електронній формі із використанням ЕЦП, а також передбачена обов’язкова письмова форма укладення договору про визнання електронних документів та відповідність реквізитів платника податків вказаних у договорі з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС.

Відповідно до п.4 укладеного договору передбачено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації.

Так, на підставі наведеного законодавства з посиланням на відповідні матеріали справи позивачем встановлено факт незнаходження відповідача за адресою: 65101, Одеська обл., м. Одеса, Київський район, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 1, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію, що підтверджується довідкою з ЄДРПО України, виданої станом на 31.05.2010р., згідно якої 08.04.2010р. державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про розірвання договору, враховуючі обґрунтованість позовних вимог, що не суперечать нормам діючого законодавства та встановлює наявність у ДПІ законних підстав для розірвання договору.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Розірвати договір від 30 вересня 2008 року № 1002 про визнання електронних документів укладений між Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси (65000, м. Одеса, вул. Стовпова, 17) та Виробничо-комерційною фірмою „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65065, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 1, код ЄДРПОУ 22475465).

3.Стягнути з Виробничо-комерційної фірми „АРІАН-ПІВДЕНЬ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65065, м.Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд.1, код 22475465):

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, код 23213460 - держмито в сумі 85 /вісімдесят п’ять/ грн.

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31213264700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області код 23213460, КБК 22050003, –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписане 09.07.2010р.