Рішення № 11356682, 07.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 26/42-10-1162 Господарський суд Одеської області у складі : судді                                        Никифорчука М.І. при секретареві                    Черновій О.В.

за участю представників сторін :

від позивача : Світличний О.В. за довіреністю від 10.12.2009р.;

від відповідача : Попов В.В. за довіреністю від 06.04.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт”;

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю „МТА СЕРВІС ЛТД”;

про стягнення 9911,62 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” ( далі –Порт ) звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „МТА СЕРВІС ЛТД” ( далі - ТОВ ) про стягнення 9911,62 грн. посилаючись на наступне.

Між сторонами у справі 01.01.2006 р. укладений договір поставки № 19/06 С ( далі –Договір ) про зберігання вантажів, що поступають на склади Порта.

Відповідно до умов Договору на складі порту розташований вантаж –металопродукція.

Відповідно до додаткової угоди від 01.01.07 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.07 р., а додатковою угодою від 01.01.08 р. до 31.12.08 р.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що замовник ( ТОВ, відповідач ) перераховує плату за зберігання вантажів до 10 числа місяця, наступного за місяцем оплати –після залишку вантажу на складі. Разом з тим, відповідач припинив сплачувати за зберігання вантажу з квітня 2006 р.

Портом 31.08.2009 р. виставлено ТОВ рахунок на сплату в сумі 7621,62 грн. з ПДВ 20% та 31.01.2010 р. на суму 1004,20 грн. з ПДВ 20% за зберігання вантажу, але ці рахунки залишені відповідачем без уваги та дотеперішнього часу не сплачені.

Відповідно до ч.3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за прострочення оплати по рахункам Порта понад встановленого часу Замовник сплачує Порту пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п.6.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано за період з 11.09.2009 р. по 01.03.2010 р. пені в розмірі 749,05 грн., 3% річних за той же період в розмірі 109,94 грн. та інфляційні за період з 11.09.2009 р. по 11.02.2010 р, в розмірі 426,81 грн.

Заперечуючи проти позову представник відповідача надав відзив у якому зазначив наступне.

Як слідує з преамбули Договору ТОВ діє не від власного ім’я, а від імені та за дорученням вантажовідправників чиї вантажі експедируються ТОВ. З чого слідує, що правовідносини за вказаним Договором виникають саме між Портом та Вантажовласниками чиї вантажі експедируються ТОВ. При цьому відповідач посилається на приписи ст. 239 ЦК України, відповідно до якої правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Що стосується вантажу за зберігання якого заявлено позов то вказаний вантаж належить ВАТ „МІТТАЛ СТІЛ КРИВИЙ РІГ” і тому правовідносини по зберіганню вантажу виникли саме між Портом та ВАТ „МІТТАЛ СТІЛ КРИІВІЙ РІГ”.

Про факт належності вантажу свідчать накладна № 45797295, сертифікат якості на вантаж № 3-1333, приймальний акт № 653 від 26.04.2006 року та лист ВАТ МІТТАЛ СТІЛ КРИВИЙ РІГ” № 41-9066 від 21.08.2009 р. з проханням подати вказаний у позові вантаж на реалізацію.

З приведеного слідує, що вказаний вантаж Відповідач не передавав на зберігання позивачеві та цей вантаж не належить відповідачу.

З приведених підстав відповідач просить у позові відмовити.

Ухвалою заступника голови господарського суду Одеської області від 11 травня 2010 р. строк розгляду справи продовжено на 1 місяць до 11 червня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09 червня 2010 р. за клопотанням сторін, строк розгляду справи продовжено на 2 місяця до 11 серпня 2010 р.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, 01 січня 2006 року між сторонами у справі укладений вищевказаний Договір.

З преамбули Договору, на яку звертає увагу відповідач, випливає, що відповідач у справі виступає по Договору від імені та за дорученням Вантажовласників, йменується як Замовник.

Пунктом 1 Договору визначено, що предметом договору є зберігання вантажів, що надходять на склади Порта.

Згідно п. 2.1 Договору, Замовник зобов’язується доставляти в Порт вантажі та вивозити з Порту в номенклатурі та обсягах, узгодженими сторонами.

Згідно приймального акту № 653 від 26.04.2006 р. експедитором –Відповідачем у справі було здано на зберігання Порту вантаж - арматура масою брутто 68300 кг., що надійшов по залізничній накладній № 45797295 від вантажовідправника ВАТ „МІТТАЛ СТІЛ КРИВИЙ РІГ”.

З приведеного випливає, що вказаний вантаж дійсно є власністю ВАТ „МІТТАЛ СТІЛ КРИВИЙ РІГ”, але відповідач здав його на зберігання позивачеві - порту.

Отже Порт надав відповідачеві послуги по зберіганню вантажу, який надійшов від вантажовласника. Тому Порт і виставив відповідачеві вказані вище рахунки на сплату наданих йому послуг.

За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.

Відповідно до п. 5.1 Договору замовник здійснює оплату за зберігання вантажів до 10 числа місяця, наступного за місяцем оплати –після залишку вантажу на складі.

До теперішнього часу відповідач плату за зберігання вантажу не здійснив, що свідчить про порушення з його боку умов Договору вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві вказані суми.

Аналізуючи вищеприведене у сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов –задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МТА СЕРВІС ЛТД” ( 68001, м. Іллічівськ, вул. Будівельна, 2, код ЄДРПОУ 20951944 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” ( 68094, Одеська область, м. Іллічівськ, 5, код ЄДРПОУ 24544710 ) - суму основного боргу в розмірі - 8625(вісім тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. 82 коп., пені в розмірі 749 (сімсот сорок дев’ять) грн.05 коп., 3% річних в розмірі 109 (сто дев’ять) грн. 94 коп., інфляційні в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 81 коп., державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя