Рішення № 11356464, 05.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2010 р.Справа № 20/34-10-1711 За позовом: Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу

до відповідача: Малого підприємства "Обрій"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Степанов В.Ю.- за довіреністю №10 від 31.12.2009 року;

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Балтська районна профспілкова організація працівників агропромислового комплексу звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого підприємства "Обрій", в якій просить суд: 1) поновити строк позовної давності; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, розташованого в м. Балта по вул. 30 років Перемоги, 7, укладений 30.01.2002 року між Балтським районним комітетом професійної спілки працівників агропромислового комплексу та Малим підприємством "Обрій"; 3) повернути сторони за договором у первісний стан, тобто повернути у власність Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу частину нежилого приміщення, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7, а відповідачу повернути грошові кошти на підставі первісних документів, які підтверджують здійснення оплати за частину нежилого приміщення за договором купівлі-продажу від 20.01.2002 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 30.01.2002 року між Балтським районним комітетом професійної спілки працівників агропромислового комплексу в особі головного бухгалтера Мартинюк Н.М. та Малим підприємством "Обрій" в особі Слободянюка Г.М. (на той час ще й головою профспілки) був укладений договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7 та становить 2/5 частини вказаного будинку. Однак позивач вважає, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки, в порушення ч. 7 ст. 34 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, згідно якої розпорядження майном профспілок здійснюють виборні органи або об’єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення, був укладений головним бухгалтером профспілки, а іншим членам та керівним органам профспілки не було відомо про укладення зазначеного договору та продаж частини майна, що перебувало у власності профспілки.

Крім того, враховуючи, що факт укладення договору купівлі-продажу від 30.01.2002 року став відомий лише після зміни керівництва профспілки, оскільки новий власник фактично не приступив до володіння та користування придбаним майном, позивач вважає причини пропуску строку позовної давності поважними та просить суд поновити строк позовної давності.

У судовому засіданні 05.07.2010 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов (вх. № 12763 від 18.05.2010 року), в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та, у зв’язку з відсутністю первісних документів, які підтверджують здійснення оплати за частину нежилого приміщення за договором купівлі-продажу від 30.01.2002 року, просить суд повернути, без відшкодування, у власність Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу частину нежилого приміщення, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7. Також позивач у своєму відзиві на позов просить суд розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2002 року між Балтським районним комітетом професійної спілки працівників агропромислового комплексу в особі головного бухгалтера Мартинюк Н.М. (продавець) та Малим підприємством "Обрій" в особі представника Слободянюк Г.М. (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продає частину нежилого будинку, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7 та становить 2/5 частини вказаного будинку, а покупець проводить оплату за вказану частину нежилого приміщення, про що свідчить платіжне доручення № 46 від 30.12.1995 року.

Враховуючи, що вказаний договір був укладений до набрання чинності Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, суд вважає за необхідне при наданні оцінки питанню дійсності вказаного договору застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, що був чинним на момент укладення оспорюваного договору.

Так, згідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР, яка кореспондується зі ст. 11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 224 ЦК Української РСР, яка кореспондується зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (ст. 225 ЦК Української РСР).

Статтею 29 ЦК Української РСР (ст. 92 ЦК України) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу від 30.01.2002 року з боку продавця –Балтського районного комітету професійної спілки працівників агропромислового комплексу був укладений та підписаний головним бухгалтером Мартинюк Н.М.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” професійна спілка (профспілка) –це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Згідно до ч. 1 ст. 34 Закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Частиною 7 ст. 34 Закону встановлено, що від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють виборні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Відповідно до п. 15 Статуту профспілок працівників агропромислового комплексу України, який поширюється на всі організації ланки Професійних спілок працівників агропромислового комплексу України, у тому числі й на позивача, в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору, профспілкові організації всіх рівнів профспілок від первинної до Всеукраїнської є юридичними особами і здійснюють свої повноваження через створені ними виборні органи, які діють в межах чинного законодавства та Статуту.

У відповідності до п. 26, 27, 28 Статуту виборний орган обирається (формується) вищим органом профспілки. Засідання виборних органів проводяться в міру необхідності, але не рідше двох разів на рік. Виборний орган підзвітний конференції та вищому за підпорядкуванням органу в межах делегованих прав.

Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи, відчуження майна, що належить Балтській районній профспілковій організація працівників агропромислового комплексу, можливо лише через виборні органи профспілки, порядок діяльності яких встановлений Статутом.

Однак доказів того, що під час продажу частини нежилого будинку, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7, головний бухгалтер Мартинюк Н.М. діяла як виборний орган або від його імені, суду не надано.

Відповідно до ст. 63 ЦК Української РСР, яка кореспондується зі ст. 241 ЦК України, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Суд наголошує на тому, що наступного схвалення договору в даному випадку не було, оскільки, як пояснив у судовому засіданні повноважний представник позивача, грошові кошти за договором купівлі-продажу не сплачувались, акт приймання-передачі від продавця покупцю не складався, новий власник фактично не приступив до володіння та користування придбаним майном, у зв’язку з чим профспілка продовжувала користуватися проданим майном.

Відповідно до абз. 2 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N 02-5/111 від 12.03.99 р., вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст. 48 ЦК Української РСР, яка кореспондується зі ст. 203 ЦК України, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

З огляду на вищевикладене колегія судів доходить висновку, що спірний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ст. 48 ЦК Української РСР, оскільки підписаний з боку продавця особою без необхідного обсягу повноважень на укладення договору купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що, оскільки доказів, що підтверджують сплату грошових коштів за придбане майно, немає, що також підтверджує у своєму відзиві на позов відповідач, з урахуванням того факту, що позивачем заявлені вимоги про застосування двосторонньої реституції, договір підлягає визнанню недійсним з проведенням односторонньої реституції, тобто із поверненням у власність Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу частину нежилого приміщення, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7. А у задоволенні вимог позивача про повернення відповідачу грошових коштів на підставі первісних документів, які підтверджують здійснення оплати за частину нежилого приміщення за договором купівлі-продажу від 20.01.2002 року, слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне:

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що, як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, позивач дізнався про укладення оспорюваного договору тільки під час зміни керівництва профспілки, а згідно до наявного в матеріалах справи Протоколу звітно-виборчої профспілкової конференції (а.с. 11) обрання нового голови Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу відбулося 27.05.2009 року, суд вважає, що позивачем не був пропущений строк встановленої позовної давності.

До того ж, частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи відсутність такої заяви, підстави для розгляду питання щодо поновлення строку позовної давності у суду відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що звернення Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу до господарського суду з позовом у даній справі було зумовлене неправомірними діями відповідача, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, розташованого в м. Балта по вул. 30 років Перемоги, 7, укладений 30.01.2002 року між Балтським районним комітетом професійної спілки працівників агропромислового комплексу (66101, Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 02669463) та Малим підприємством "Обрій" (66101, Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 20978765).

3. Повернути у власність Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу частину нежилого приміщення, площею 49,55 кв.м, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7.

4. В задоволенні решти позову –відмовити.

5. Стягнути з Малого підприємства "Обрій" (66101, Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 20978765) на користь Балтської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу (66101, Одеська область, м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 02669463) державне мито в сумі 85 /вісімдесят п’ять/ грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 /двісті тридцять шість/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 7.07.2010р.