Рішення № 11355945, 23.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10                                                                                 Справа № 17/224

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

до Державного підприємства "Інститут комплексної механізації очисних та підготовчих робіт", м. Луганськ

про стягнення 99418 грн. 28 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Калашнікова Г.Л. - юрисконсульт, довіреність № 116-д від 15.12.09;

від відповідача: Кондаурова Н.І. - представник, довіреність № 03-19-179 від 21.09.10.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 99418 грн. 28 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши, що в наслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором № 458 на постачання теплової енергії від 17.09.2004 р. за період жовтень 2007 р. –січень 2009 р. виникла заборгованість в сумі 82892 грн. 75 коп., та нараховані втрати від інфляції –2341 грн. 74 коп., 3 % річних –5666 грн. 27 коп., пеня 8517 грн. 52 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 22.09.2010 р. № 05-1-183 наявність боргу визнав частково, посилаючись на те, що позивач повинен відшкодувати відповідачу шкоду в сумі 8277 грн. в наслідок несплати орендної плати за приміщення відповідача площею 47,4 м2, яке використовується позивачем для розміщення котельної. Відповідач також просить суд винести рішення про звільнення зазначеного приміщення.

Оскільки в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач не звернувся з зустрічним позовом, то суд зазначені вимоги не розглядає.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору на постачання теплової енергії № 458 від 17.09.2004 р. позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу за адресою м. Луганськ, вул. Леніна, 38.

В порушення умов п. 3.2.9 договору відповідач одержану теплову енергію в повному обсязі своєчасно не оплатив, в наслідок чого сума заборгованості відповідача за період жовтень 2007 р. –січень 2009 р. склала 82892 грн. 75 коп.

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 82892 грн. 75 коп., пеню відповідно до п. 7.2.3. договору в сумі 8517 грн. 52 коп., та згідно ст.. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в сумі 2341 грн. 74 коп., та 3 % річних –5666 грн. 27 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено наявність невиконаного відповідачем грошового зобов’язання за договором на постачання теплової енергії № 458 від 17.09.2004 р. в сумі 82892 грн. 75 коп.

Відповідачем не надано суду належних доказів оплати зазначеного боргу. Посилання відповідача на наявність грошових зобов’язань позивача перед ним в сумі 8277 грн. 00 коп., які підлягають на його думку зарахуванню, не приймаються судом до уваги, оскільки не є предметом розгляду по цій справі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позов є обґрунтованим, вимоги підтверджені матеріалами справи та розрахунками, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –994 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Інститут комплексної механізації очисних та підготовчих робіт»м. Луганськ, вул. Леніна, б. 38, ідентифікаційний код 00159284 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, ідентифікаційний код 24047779, борг в сумі 82892 грн. 75 коп., втрати від інфляції 2341 грн. 74 коп., 3 % річних –5666 грн. 27 коп., пеню 8517 грн. 52 коп., державне мито у сумі –994 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

          Повне рішення складено: 27.09.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова