Рішення № 11355160, 21.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.10 р.Справа № 13/117-10 За позовом відкритого акціонерного товариства „Дніпрококс”, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області, третя особи, що не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача Державне підприємство "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ

про повернення безпідставно набутого майна

За зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства „Дніпрококс”, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання укласти договір

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Корсун С.О,-представник, довіреність довіреність від 27.04.2010р. ;

Карпенко О.І.- представник, довіреність від 02.07.2010 р. №52; Корсун

від відповідача: Жарінова І.Ю.- представник, довіреність від 20.02.2007 р. №16-4016; Данканич Є. І - представник, довіреність від 15.04.2008 р. №32-4016;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

12 травня 2010 р. до господарського суду Дніпропетровської області звернулося Відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс»з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»про повернення безпідставно набутого майна –коксовий горішок ТУ У 322-00190449-120-97 в загальній кількості 2140,994 тон сухій вазі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на договір поставки №180 від 26.03.2008 р. укладений між сторонами, залізничні квитанції про приймання вантажу, вимогу №1330-20 від 28.08.2009 р. про повернення безпідставно отриманого товару, відсутність погодження між сторонами відносно вартості поставленого товару, та відсутність згоди сторін на підписання додатків №5 від 02.10.08 р. та №6 від 01.11.2008 р. до договору №180 від 26.03.2008 р.

Заявою від 09 вересня 2010 р. Позивач уточнив свої позовні вимоги шляхом уточнення форми захисту порушеного права виклавши їх в наступній редакції. Позивач просив суд зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»(ідентифікаційний код 00186520) повернути Відкритому акціонерному товариству «Дніпрококс»(ідентифікаційний код 05393091) безпідставне отримане майно –коксовий горішок ТУ У 322-00190443-120-97 в загальній кількості 2 140,994 тонн в сухій вазі шляхом здійснення направлення завантажених Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів»коксовим горішком, відповідно до залізничних норм, залізничних вагонів на станцію одержувача Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(станція Діївка Придніпровської залізниці, код станції 451400, код одержувача 3135) за рахунок ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(подача вагонів під завантаження, сплата залізничних тарифів) до повного відправлення усієї кількості кокосового горішку.

Відповідач заперечував проти позовних вимог та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ВАТ «Дніпрококс»про визнання додаткової угоди до договору поставки №180/802203 від 26.03.2008 р. укладеною на умовах відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», а саме, вартість зберігання 1 сухої тони коксового горішку –77 гривень в місяць. Відповідач огрунтовував свої позовні вимоги посиланням на договір поставки №180 від 26.03.2008 р., додаткову угоду №1 до Договору поставки №180 від 26.03.2008 р. який було підписано ВАТ «Дніпрококс»з протоколом розбіжностей який не підписав ВАТ «Нікопольський завод феросплавів».

В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»пояснив, що обов'язок зберігати отриманий кокс виник у позивача за зустрічним позовом з моменту отримання вагонів з коксом на підставі пункту 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 року: так у разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу. При цьому одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише, якщо якість вантажу через псування або пошкодження змінилась настільки, що неможливе повне або часткове його використання. Відповідальність за псування й пошкодження вантажу, що сталися через його несвоєчасне вивантаження й вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під'їзних коліях і станціях з причин, які залежать від нього, несе одержувач. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на вимоги встановлені ст. ст. 640 та 937 ЦК України.

Позивач надав відзив (т. 2 а.с.65-67) на зустрічний позов в якому не визнав вимог ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» вказавши, що розбіжності між сторонами, які було зазначено у протоколі розбіжностей, сторони так і не врегулювали і угоду не уклали.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010 р. провадження у справі було зупинено (т .2 а.с. 64).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010 р. провадження у справі було поновлено (Т.2 а.с. 80).

В судовому засіданні 03.09.2010р. було оголошено перерву до 08.09.2010р.

В судовому засіданні 08.09.2010 р. було оголошено перерву до 10.09.2010р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №180 від 26.03.2008р. (далі за текстом рішення - Договір).

Згідно п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість, якість, ціна, спосіб доставки та строки поставки Товару визначаються в додатках до договору, які є його невід’ємною частиною.

З огляду на надані сторонами пояснення та відомості на період поставки жовтень та листопад 2008 року між ВАТ «Дніпрококс»та ВАТ «НЗФ»не було досягнуто згоди, щодо ціни Товару, та не було підписано додатки №5 від 02.10.08 р. та №6 від 01.11.08 року до договору поставки №180 від 26.03.2008 р.

Як випливає з наданих ДП «Придніпровська залізниця»копії дорожніх відомостей з відмітками вантажоодержувача ВАТ «Никопольський завод феросплавів»про прийняття вантажу на 59 аркушах (т.2 а.с. 90-148) та довідки вих. №14ю-13/117-10 від 19.07.2010 р. (т.2 а.с. 88, 89) відповідач отримав без претензій до залізниці від Позивача в період з 02.10.2008 р. по 30.11.2008 р. вантаж - горішок коксовий –загальною нетто по документах 2555240 кг., що в сухій вазі за розрахунком Позивача складає 2140,994 тонн (т.3 а.с. 1-3). Відповідач не заперечував проти розрахунку наданого ВАТ «Дніпрококс», свого контррозрахунку суду не надав.

Позивач вказує, що товар Відповідачем було прийнято в повному обсязі, але не оплачено.

Оскільки, до цього часу, сторонами згоди щодо ціни Товару не досягнуто, додатки №5 від 02.10.08 р. та №6 від 01.11.08 року до договору поставки №180 від 26.03.2008р. с неукладеними, Товар отриманий ВАТ «НЗФ» є безпідставно отриманим.

З огляду на вказане, 28.08.2009 року ВАТ «Дніпрококс»було відправлено Відповідачеві вимогу від 28.08.09 р. вих. №1330-20 (отримана відповідачем 02.09.09 р.) про повернення безпідставно отриманого майна, однак Відповідачем майно до часу розгляду справи по суті не повернуто.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення названої норми застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач майна зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується її вартість, яка визначається па момент розгляду судом справи про повернення майна.

За розрахунком Позивача вартість спірного майна складає 3 576 136,53 грн.

З огляду на вказане, вимоги Позивача про повернення безпідставно отриманого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обираючи засіб захисту Позивач просить суд зобов’язати Відповідача вчинити певні дії певним шляхом –а саме шляхом здійснення направлення завантажених Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів»коксовим горішком, відповідно до залізничних норм, залізничних вагонів на станцію одержувача Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(станція Діївка Придніпровської залізниці, код станції 451400, код одержувача 3135) за рахунок ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(подача вагонів під завантаження, сплата залізничних тарифів) до повного відправлення усієї кількості кокосового горішку. Але Позивач не навів правових обґрунтувань таких вимог. З огляду на той факт, що Позивач за своєю ініціативою здійснив позадоговірну поставку спірного майна Відповідач зобов’язаний за вимогами глави 83 Цивільного кодексу України повернути майно. Вимоги про транспортування (поставку) майна є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог за зустрічним позовом про визнання додаткової угоди до договору поставки №180/802203 від 26.03.2008 р. укладеною на умовах відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», а саме, вартість зберігання 1 сухої тони коксового горішку –77 гривень в місяць, суд не знаходить підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Обов'язок ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»зберігати отриманий спірний кокс виник з моменту отримання вагонів з коксом на підставі пункту 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 року: так у разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу

З огляду на обставини справи ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»фактично, був змушений протягом тривалого часу за свій рахунок зберігати майно належне ВАТ «Дніпрококс». З метою врегулювання відносин із зберігання спірного майна Відповідач звернувся до позивача із пропозицією про укладання додаткової угоди до Договору про зберігання спірного майна, але сторони не досягли згоди із суттєвих умов такого договору.

Згідно вимог ст. 646 Цивільного кодексу України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Підписання Позивачем додаткової угоди з протоколом розбіжностей є лише новою пропозицією, яку не було погоджено. Отже, умови зберігання сторонами погоджено не було.

З огляду на вказане, посилання ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»на умови частини 3 ст. 937 та частину 2 ст. 640 Цивільного кодексу України не обґрунтовує вимог зустрічного позову.

Відповідно вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»не надав суду належних доказів які б підтверджували вартість послуг зберігання спірного майна зазначену у зустрічному позові.

Згідно ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. При цьому, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Означені спори можуть бути вирішені в суді. Таким чином, Господарський кодекс України обмежує право сторін звертатися до суду за вирішенням переддоговірного спору, прямо передбачаючи випадки такого звернення:

- з приводу договору за державним замовленням (ст. 183 ГК).;

- з приводу договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону;

- в інших випадках, прямо встановлених законом.

Можуть бути передані на вирішення суду переддоговірні спори, що не відносяться до означених вище категорій, за таких умов:

- між сторонами спору було укладено попередній договір і одна із сторін ухиляється від укладення основного договору, якщо проект був наданий до спливу строку на укладення основного договору (див. ст. 182 ГК);

- сторони досягли згоди щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду.

У той же час ст. 10 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що на вирішення господарського суду можуть бути подані спори, що виникають при укладенні господарського договору, і не обмежує право такого подання випадками, встановленими законом чи домовленістю сторін. Разом з тим право на звернення до господарського суду обмежено випадками захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, в усіх інших випадках (не передбачених 187 статтею Господарського кодексу України) позов з приводу укладення господарського договору може бути заявлений до суду за умови належного обґрунтування захисту позивача у відповідності зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»наполягав на обов’язку ВАТ «Дніпрококс»відшкодувати збитки та витрати завдані змушеним зберіганням майна належного ВАТ «Дніпрококс».

Відмова у зустрічному позову не забороняє ВАТ «Нікопольський феросплавний завод»звернутися до суду за захистом свого порушеного права з вимогами про відшкодування витрат на зберігання майна в порядку передбаченому законодавством України в тому числі на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про неможливість задоволення зустрічного позову.

Судові витрати за первісним позовом у справі покладаються на Відповідача, за зустрічним позовом –на позивача за зустрічним позовом, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 640, 646, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»(53213, м. Нікополь Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520) повернути Відкритому акціонерному товариству «Дніпрококс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, 1; код ЄДРПОУ 05393091) безпідставне отримане майно –коксовий горішок ТУ У 322-00190443-120-97 в загальній кількості 2 140,994 тонн в сухій вазі.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»(53213, м. Нікополь Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520; п/р 26009132197001 в ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, 1; код ЄДРПОУ 05393091; п/р 26000010004533 в ВАТ „УніКредитбанк”, м. Київ, МФО 300744) витрати на державне мито –25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.(двісті тридцять шість гривень 00 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати накази.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення підписано

21.09.2010 р.