Рішення № 113550867, 18.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2023Справа № 910/3789/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

про стягнення 19 567,27 грн.,

без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (назву якого змінено на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») про стягнення 19 567,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як споживачем обов`язку з оплати житлово - комунальних послуг, наданих позивачем у зв`язку з утриманням нерухомого майна, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 19 567,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду була надіслана на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0105494458809) підтверджується, що 22.05.2023 відповідач отримав ухвалу суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, багатоквартирний житловий будинок № 15/5 на вул. Інститутській в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

20.09.2013 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядженням № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» перезакріплено об`єкти житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (балансоутримувач) на балансове утримання якого передані будинки, підпорядковані КП УЖГ "Печерськжитло", зокрема багатоквартирний житловий будинок № 15/5 на вул. Інститутській в м. Києві.

У вищевказаному житловому будинку № 15/5 на вул. Інститутській в м. Києві знаходиться квартира № 47 площею 85,1 кв. м, яка з 08.05.2019 на праві приватної власності належить відповідачу, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 322700908 від 13.02.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" вказує, що відповідач щомісячно отримує рахунки за житлово-комунальні послуги, зокрема, за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Позивач зазначає, що відповідач не звертався в порядку, передбаченому Законом України "Про житлово-комунальні послуги" з претензіями про неякісне надання послуг позивачем та вимогою перерахунку суми заборгованості, водночас відповідач не здійснює оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого відповідно до підтверджених розрахунків за відповідачем обліковується заборгованість за період з січня 2020 року по грудень 2022 року, яка складає 19 567,27 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Надання житлово-комунальних послуг регулювалося Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, який втратив чинність 01.05.2019 на підставі Закону України України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIIІ від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VIIІ), окрім окремих статей.

Так, пунктом 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2189-VIIІ визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у т.ч. вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі, якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, відносини щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків у заявлений позивачем спірний період регулюються нормами Закону № 2189-VIIІ.

Пунктом 5 частини 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII в первісній редакції від 09.11.2017 встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

В подальшому, ч. 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII викладено в новій редакції, яка є чинною станом на момент ухвалення цього рішення: «Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач)».

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, суд зазначає, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях і надає послуги відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із чинним законодавством України.

Нарахування за надані послуги здійснюються, враховуючи витрати підприємства, на умовах чинного договору. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695) (стор. 6) як договір приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Послуги підприємства мають собівартість, зокрема, мова йде про витрати на електроенергію, що необхідна для роботи ліфтового обладнання, освітлення місць загального користування, заробітну плату працівникам підприємства, прибирання обладнання й витратних матеріалів тощо.

Отже, враховуючи те, що позивачем фактично надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач повинен оплатити спожиті послуги у повному обсязі, а відсутність договору не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З наведеного вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Судом встановлено, що у період з січня 2020 року по грудень 2022 року позивачем надано відповідачу житлово-комунальні послуги на загальну суму 19 567,27 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками позивача, здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства, а також рахунками-повідомленнями за спірний період, відомості у яких відповідають актуальним тарифам на послуги з утримання будинків.

На спростування розміру наданих позивачем послуг відповідачем не надано суду будь-яких доказів, власного контррозрахунку, а також не надано суду доказів належної оплати за ці послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 30.11.2022 Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було змінено найменування на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських.

Враховуючи факт зміни найменування юридичної особи відповідача, внаслідок чого Акціонерне товариство "Альфа-Банк" було перереєстроване на Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині даного рішення актуальних відомостей щодо реєстраційних даних відповідача.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом квітня - вересня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/3789/23 виготовлено 18.09.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар`яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 35692211) заборгованість у розмірі 19 567,27 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2023.

Суддя І.В. Приходько