Ухвала суду № 113529098, 18.09.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 вересня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2035/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 в частині не вручення посвідчення про відрядження солдату ОСОБА_1 старшому стрільцю відділення контрдиверсійної боротьби відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби в/ч НОМЕР_1 при відрядженні його до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативно-стратегічного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до пп. 1.1 п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині) та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 видати посвідчення про відрядження ОСОБА_1 при відрядженні його до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативно-стратегічного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до пп. 1.1 п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині).

Ухвалою судді Іванчулинець Д.В. від 17.06.2022 року відкрито провадження за даною позовною заявою та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно, вказаною ухвалою витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони України НОМЕР_2 ОБрТрО Регіонального управління Захід наступні докази: оригінали або належним чином завірені копії наказів про передислокацію (переміщення) ОСОБА_1 до зони бойових дій з місця постійної дислокації в АДРЕСА_1 ; оригінал або належним чином завірену копію розпорядження Командування сил Територіальної оборони ЗС України від 24.04.2022 року № 760/257/т та бойове розпорядження з ТРО угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2022 року № 346 ДСК.

Ухвалою від 14.04.2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Іванчулинець Д.В. в адміністративній справі № 260/2035/22 та справу передано до канцелярії суду для здійснення подальшого повторного автоматизованого розподілу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 року, справу передано на розгляду судді Рейті С.І.

Ухвалою від 26.04.2023 року справу прийнято до провадження суддею Рейті С.І.

Ухвалою від 29.06.2023 року повторно витребувано від відповідача докази, що були витребувані ухвалою від 17.06.2022 року.

04.07.2023 року до суду надійшов лист відповідача на виконання ухвали суду від 29.06.2023 року. Зі змісту останнього, повідомлено, що розпорядження Командування Сил територіальної оборони ЗС України від 24.04.2022 року №760/257/т та бойове розпорядження з територіальної оборони угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2022 року № 346дск, що витребовує суд, є розпорядчими актами з обмеженим доступом командування вищого рівня і у військовій частині НОМЕР_1 не зберігаються, отже, надати їх суду є неможливим.

Ухвалою суду від 06.07.2023 року витребувано від Командування Сил територіальної оборони ЗС України належним чином засвідчену копію розпорядження Командування Сил територіальної оборони ЗС України від 24.04.2022 року № 760/257/т та у Оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчену копію бойового розпорядження від 24.04.2022 року № 346 ДСК.

24.07.2023 року до суду надійшла заява т.в.о. начальника штабу заступника командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.07.2023 року, зі змісту якої, бойові розпорядження стосовно військовослужбовців військових частин Сил територіальної оборони командуванням оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_3 не видавались, відтак, оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_3 не є розпорядником вказаної в ухвалі інформації.

26.07.2023 року до суду від в/ч НОМЕР_3 надійшла витребувана ухвалою від 06.07.2023 року належним чином засвідчена копія бойового розпорядження від 24.04.2022 року № 346 ДСК.

29.08.2023 року позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів для всебічного розгляду даної справи, а саме: у військової частини НОМЕР_1 копію посвідчення про відрядження оформленого в установленому порядку на ОСОБА_1 , на виконання Постанови КМУ № 105 від 20.02.2017 року, при відрядженні його наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині) та у в/ч НОМЕР_3 : бойове розпорядження з ТРО угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24.04.2022 року № 346 ДСК.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року витребувано, в тому числі, у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію посвідчення про відрядження оформленого в установленому порядку на ОСОБА_1 , на виконання Постанови КМУ № 105 від 20.02.2017 року, при відрядженні його наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині).

04.09.2023 року до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали про витребування доказів, зі змісту якої, залучення позивача до виконання завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій відбулося у відповідності до вимог Закону та на підставі розпорядження Командування Сил територіальної оборони ЗС України від 24.04.2022 №760/257/т, бойового розпорядження з територіальної оборони у групування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24.04.2022 № 346дск.

На виконання розпорядчих актів вищих штабів було видано наказ командира в\ч НОМЕР_1 від 25.04.2022 № 88 про вибуття частини в повному складі, в тому числі позивача, до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання бойових завдань у складі оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до п.145 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу з метою виконання обов`язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях. В розрізі Наказу відрядженням слід вважати переміщення військової частини НОМЕР_1 , передислокацію з пункту постійної дислокації до пункту (пунктів) тимчасової дислокації з метою виконання завдань у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Отже, у відповідності до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2022 №88 (міститься в матеріалах справи) відбулася передислокація особового складу з пункту постійної дислокації до пункту (пунктів) тимчасової дислокації з метою виконання завдань у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойових завдань, тому потреби у видачі посвідчень про відрядження для кожного окремого військовослужбовця частини в розрізі Інструкції не було.

При цьому, суд констатує, що 05.09.2023 року позивачем подано до суду клопотання про застосування заходів процесуального примусу до військової частини НОМЕР_1 шляхом накладення штрафу в порядку ч. 1 ст. 145 та ч. 2 ст. 149 КАС України в розмірі 2684,00 грн., зокрема, через ненадання останньою витребуваних доказів у строк, встановлений ухвалою суду від 17.06.2022 року та невиконання ухвали суду від 29.08.2023 року в частині надання витребуваних доказів.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 149 КАС України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису та стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів (ч.ч. 1-2 ст. 149 КАС України).

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника (ч. 3 ст. 149 КАС України).

Із зазначеної норми вбачається, що постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу є правом суду, яке здійснюється за ініціативою суду у визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках.

Отже, стаття 149 Кодексу адміністративного судочинства України містить диспозитивну норму та закріплює право суду щодо постановлення відповідної ухвали, а не обов`язок, а тому може бути ініційована виключно з ініціативи суду.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу.

Керуючись ст. ст. 149, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.І. Рейті