Рішення № 113525335, 07.09.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/621/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Манжула Ю.А., ордер серії АІ №1401589 від 29.05.2023;

від відповідача: Лук`янець Л.О., ордер серії АМ №1034595 від 20.10.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ АВТОМОТІВ"

про стягнення 1230000,00 грн (згідно із заявою про зменшення розміру позовних

вимог від 25.07.2023)

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ АВТОМОТІВ" про стягнення коштів за непоставлений товар у розмірі 700000,00 грн за договором №72 поставки автомобілів від 25.06.2021 та у розмірі 1700000,00 грн за договором №91 поставки автомобілів від 30.07.2021.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.06.2023.

06.06.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 02.06.2023, у якому останній визнав позовні вимоги про стягнення попередньої оплати за договорами поставки, зазначив, що має намір сплатити грошові кошти, при цьому прагне зберегти платоспроможність та здатність і надалі провадити господарську діяльність, тому просив розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців рівними частинами, починаючи з місяця набрання ним законної сили (а.с.69-98).

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира та Житомирської області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, 07.06.2023 об 11:45 судове засідання у справі №906/621/22 не відбулося (а.с.102).

Ухвалою від 08.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч. 3 ст.177 ГПК України на 30 днів та призначено підготовче засідання на 26.07.2023.

13.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вих.№130 від 09.06.2023, згідно з якою останній не погодився із зазначеними відповідачем підставами для розстрочення виконання судового рішення, просив задовольнити позов у повному обсязі (а.с.105-110).

Окрім того, 25.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли такі процесуальні документи:

- клопотання від 25.07.2023 про долучення до матеріалів справи копії відповіді ТОВ «Пежо Сітроен Україна» №772 від 29.06.2023 на адвокатський запит від 08.06.2023 (а.с.111-114);

- заява про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2023 та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1230000,00 грн та 18450,00 грн судового збору, оскільки відповідачем частково повернуто заборгованість на суму 1170000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 13.07.2023 №741 на суму 1000000,00 грн, від 03.07.2023 №779 на суму 20000,00 грн, від 27.06.2023 №645 на суму 20000,00 грн, від 14.06.2023 №652 на суму 17000,00 грн, від 10.05.2023 №436 на суму 13000,00 грн, від 05.05.2023 №425 на суму 100000,00 грн (а.с.119-127);

- клопотання про повернення частини сплаченого судового збору від 25.07.2023 (а.с.115-117).

Також 25.07.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 25.07.2023 про приєднання до матеріалів справи доказів часткової сплати позивачу боргу на загальну суму 1170000,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 13.07.2023 №741, від 03.07.2023 №779, від 27.06.2023 №645, від 14.06.2023 №652, від 10.05.2023 №436, від 05.05.2023 №425 (а.с.129-136).

Протокольною ухвалою від 26.07.2023 задоволено клопотання сторін про долучення доказів до матеріалів справи від 25.07.2023, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2023 та постановлено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з ТОВ «Союз Автомотів» на користь ТОВ «Автосоюз» 1230000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/621/23 до судового розгляду по суті на 07.09.2023.

07.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочення повернення коштів від 07.09.2023, у якому останній уточнив графік розстрочення, наведений у відзиві на позовну заяву, та просив розстрочити повернення коштів в розмірі 1230000,00грн строком на 6 місяців, починаючи з наступного місяця за місяцем набрання судовим рішенням законної сили згідно такого графіку: до 31.10.2023 - 205000,00 грн, до 30.11.2023 - 205000,00 грн, до 31.12.2021 - 205000,00 грн, до 31.01.2024 - 205000,00 грн, до 29.02.2024 - 205000,00 грн, до 31.03.2024 - 205000,00 грн, враховуючи часткову сплату суми боргу, скрутне матеріальне становище відповідача та неможливість останнього погасить заборгованість відразу і в повному обсязі, а також беручи до уваги позицію щодо законодавчо визначеної можливості розстрочення (а.с.142-143).

У засіданні 07.09.2023 представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив задовольнити його з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Представник відповідача визнав позовні вимоги та просив розстрочити повернення коштів в сумі 1230000,00 грн згідно клопотання від 07.09.2023 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

07.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2021 між ТОВ "СОЮЗ АВТОМОТІВ" (постачальник) та ТОВ "АВТОСОЮЗ" (покупець) укладено договір №72 поставки автомобілів (далі - договір №72) (а.с.8-10), відповідно до п.1.1 якого, сторони по договору прийшли до взаємної згоди про те, що постачальник зобов`язується поставити та передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити транспортний засіб (надалі - товар, автомобіль, транспортний засіб), а саме: Peugeot 3008 2021 року випуску у кількості 2 шт.

Окрім того, 30.07.2021 між ТОВ "СОЮЗ АВТОМОТІВ" (постачальник) та ТОВ "АВТОСОЮЗ" (покупець) укладено договір №91 поставки автомобілів (далі - договір №91) (а.с.28-30), відповідно до п.1.1 якого, сторони по договору прийшли до взаємної згоди про те, що постачальник зобов`язується поставити та передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити транспортний засіб (надалі - товар, автомобіль, транспортний засіб), а саме: Автомобіль Citroen Berlingo VP 2021 року випуску у кількості 3 шт.

Згідно з п.1.2 цих договорів, постачальник зобов`язується передати покупцеві товар у комплектності відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору №72 передбачено, що ціна товару складає 1500000,00 грн разом з ПДВ та підлягає сплаті в наступному порядку: покупець зобов`язаний здійснити оплату 100 % від загальної суми договору за власні кошти на користь постачальника, що становить суму у 1500000,00 грн разом з ПДВ протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання цього договору.

Пунктом п.2.1 договору №91 визначено, що ціна товару складає 1700000,00 грн разом з ПДВ та підлягає сплаті в наступному порядку: покупець зобов`язаний здійснити оплату 100 % від загальної суми договору за власні кошти на користь постачальника, що становить суму у 1700000,00 грн разом з ПДВ протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання цього договору.

Умови щодо поставки та передачі товару передбачено у розд.3 договорів. Так, згідно з п.3.1 цих договорів, базисні умови поставки: «ЕХW» («ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року): офіційний дилерський центр постачальника - 10001, м. Житомир, вул. Київська, 77.

За п.3.2 договору №72, постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві у термін не пізніше 01 жовтня 2021 року, однак лише після зарахування на рахунок постачальника ціни товару відповідно до положень ст.2.1 даного договору.

За п.3.2 договору №91, постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві у термін не пізніше 15 лютого 2022 року, однак лише після зарахування на рахунок постачальника ціни товару відповідно до положень ст.2.1 даного договору.

Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару в терміни і на умовах відповідно до ст.2.1 даного договору (п.3.3 договорів).

Згідно з п.3.4 договорів, приймання-передача товару здійснюється сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору та підтверджує належні якість, комплектність та технічні характеристики товару на момент його приймання-передачі.

У п.3.6 договорів сторони погодили, що право власності на товар, поставка якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від постачальника до покупця після повної оплати ціни товару, відповідно до положень п.2.1 даного договору в момент фактичної передачі товару, документів на нього та підписання акта прийому-передачі і видаткової накладної.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договорів, покупець зобов`язується, зокрема, своєчасно здійснити розрахунок за товар, а постачальник у свою чергу - продати транспортний засіб у відповідності до п.2.1 договору, якість якого повинна відповідати вимогам якості заводу-виробника.

Усі зміни та доповнення до цього договору повинні бути оформлені письмово та підписані уповноваженими представниками сторін. Усі додатки до цього договору є його невід`ємною частиною, якщо вони оформлені письмово, та підписані уповноваженими представниками сторін (п.9.7 договорів). Цей договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до остаточного виконання своїх зобов`язань кожної зі сторін (п.9.15 договорів).

Позивач на виконання умов договору №72 від 25.06.2021 здійснив попередню оплату товару у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кошти в сумі 1500000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.06.2021 №389133657 (а.с.12), а на виконання умов договору №91 від 30.07.2021 - кошти в сумі 1700000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №392820472 від 30.07.2021 (а.с.31).

01.07.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №72 від 25.06.2021 про те, що сторони у відповідності до вимог п.9.1 цього договору погодили розірвати договір поставки №72 від 26.06.2021 за взаємною згодою сторін у зв`язку з неможливістю постачальником поставити товар у терміни, визначені цим договором. Сторони погодили, що постачальник зобов`язується повернути покупцю кошти, сплачені згідно договору за товар, у термін не пізніше 30.09.2021. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та продовжує діяти до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків, визначених цією додатковою угодою (а.с.11).

Відповідач належним чином та у повному обсязі не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на дату розгляду справи загальна сума коштів за непоставлений товар склала 1230000,00 грн (з урахуванням часткових оплат та зменшення розміру позовних вимог (а.с.119-127)), що повністю визнається відповідачем.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч.1 ст.626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Положеннями ст.ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст.610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів №72 від 25.06.2021 та №91 від 30.07.2021, які за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Матеріалами справи, зокрема платіжною інструкцією від 25.06.2021 №389133657 та платіжним дорученням №392820472 від 30.07.2021, підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати за товар згідно договорів поставки автомобілів №72 від 25.06.2021 та №91 від 30.07.2021 на загальну суму 3200000,00 грн (а.с.12, 31).

Як встановлено судом, відповідач зі свого боку повернув позивачу отримані кошти за непоставлений товар частково у загальному розмірі 1970000,00 грн (а.с.13-27, 122-127).

Відтак сума сплаченої попередньої оплати, в рахунок якої поставка не відбулася, становить 1230000,00 грн, доказів її повернення матеріали справи не містять. Викладені обставини визнаються і не заперечуються відповідачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки визнання позову відповідачем у даному випадку не суперечить закону і не порушує права та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про задоволення позову, відповідно до ч.4 ст.191 ГПК України.

З підстав наведеного, оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, заявлені відповідно до чинного законодавства та підтверджуються наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши клопотання відповідача про розстрочення повернення коштів від 07.09.2023 та заперечення позивача з приводу його задоволення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з приписами ч.ч.1, 3 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 ГПК України).

Також п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» також передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19).

В обґрунтування підстав для розстрочення виконання судового рішення відповідач вказав на обставини, пов`язані з карантинними заходами, що діяли протягом 2021 та 2022 рр., та введенням воєнного стану на території України, зокрема, переведення працівників заводу-виробника на дистанційну роботу, що призвело до затримки на виробництві; порушення логістики після повномасштабного вторгнення рф на територію України, у зв`язку з чим відповідач об`єктивно не міг отримати будь-які автомобілі від свого імпортера - ТОВ «Пежо Сітроен Україна»; падіння ринку продажів автомобілів та значна зміна курсу валют, а також інфляційні процеси в країні, що зумовили зміну вартості автомобілів; примусове вилучення транспортних засобів у ТОВ «Пежо Сітроен Україна» для потреб ЗСУ; звернення впродовж 2022-2023 рр. контрагентів до господарського суду з вимогами про стягнення коштів на загальну суму 10000000,00 грн, що разом у своїй сукупності суттєво впливає на фінансову платоспроможність відповідача та обмежує безперешкодне провадження ним господарської діяльності, а відтак одночасне стягнення всієї суми боргу стане непомірним тягарем і може призвести до зупинки господарської діяльності та подальшого банкрутства відповідача, що не сприятиме виконанню судового рішення (а.с.69-77). На підтвердження викладеного відповідачем надано копії документів, які містяться в матеріалах справи (а.с.79-93).

Позивач не погодився із наведеними відповідачем підставами для розстрочення виконання судового рішення, посилаючись на те, що жодні повідомлення про неможливість виконання зобов`язань чи продовження строків поставки товару від відповідача не надходили; строк виконання договірних зобов`язань з поставки автомобілів закінчився ще до введення воєнного стану в Україні; посилання відповідача на карантинні заходи є безпідставними і не підтвердженими будь-якими доказами; примусове відчуження транспортних засобів на потреби воєнного стану не пов`язано з транспортними засобами, які мали бути поставлені позивачу ще до оголошення воєнного стану в країні; сторони досягли згоди щодо звільнення від відповідальності (а не від обов`язку виконати свої зобов`язання належним чином) за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, за винятком грошових, у випадку настання форс-мажорних обставин за умов, передбачених п.п.7.1, 7.2 договорів. Позивач також відмітив, що здійснює свою господарську діяльність з метою отримання прибутку і не є благодійною організацією, теж має грошові зобов`язання перед своїми контрагентами, в т.ч. перед державою Україна, адже є переможцем багатьох тендерів і зобов`язаний належним чином виконувати свої зобов`язання, які через відсутність грошових коштів на рахунках можуть бути порушені; більше того, позивачем не заявляються вимоги про стягнення збитків та/або процентів за користування грошовими коштами, а тому відсутня необхідність у продовженні безвідсоткового користування грошовими коштами позивача, якими відповідач користується ще з середини 2021 року (а.с.105-110).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідач на підтвердження викладених у заяві обставин надав, зокрема, оборотно-сальдову відомість по рахунку 661 станом за травень 2023 та витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 01.06.2023 при тому, що клопотання про розстрочення виконання судового рішення подано 07.09.2023, тобто відомості про наявність (відсутність) змін у фінансовому становищі відповідача станом на дату вирішення даного питання відсутні.

Поряд із цим відповідач не надав жодних доказів, які свідчили б про можливість погашення ним заборгованості перед позивачем у подальшому саме в період, на який він просить розстрочити рішення суду.

Наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання ним рішення суду у даній справі, а вказують на обставини, що стали причиною невиконання договірних зобов`язань у повному обсязі та у встановлені строки, а також відображають у певній частині поточну господарську діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення; наявність (відсутність) фінансової можливості прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання, а тому обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у певний час і можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Суд зазначає, що незадовільне фінансове становище та порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, на що посилається відповідач, не є надзвичайними і непрогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Водночас суд зауважує, що економічні процеси та воєнний стан у державі впливають на фінансову діяльність не лише боржника, але й стягувача, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні ст.331 ГПК України.

З приводу наявності обставин непереборної сили суд бере до уваги те, що сторони у розд.7 договорів поставки досягнули згоди щодо чіткого порядку їх дій у разі настання форс-мажорних обставин.

Так, згідно з п.п.7.1, 7.2 договорів, жодна зі сторін даного договору не буде нести в і д п о в і д а л ь н і с т ь з а н е в и к о н а н н я (н е н а л е ж н е в и к о н а н н я) своїх з о б о в ' я з а н ь, з а в и н я т к о м г р о ш о в и х, якщо це невиконання (неналежне виконання) викликано дією обставин непереборної сили, що виникли мимо волі і бажання сторін і які не можна було передбачати й уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну, проведення антитерористичної операції та інших заходів, цю перешкоджають виконанню зобов`язань за договором, епідемії, блокаду, ембарго, стихійні лиха, аварії, введення обмежень державними органами влади і керування, введення військового або надзвичайного стану та інші обставини, що виникли після укладення даного договору, і я к щ о і н ш а с т о р о н а з г о д н а н а в і д с т р о ч к у виконання зобов`язань. Для посилання на обставини, передбачені п.7.1 цієї статті договору, будь-яка сторона з о б о в ' я з а н а п р о т я г о м З (трьох) д н і в п и с ь м о в о п о в і д о м и т и про це іншу сторону з н а с т у п н и м н а д а н н я м д о в і д к и Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 ЦК України).

Тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Більше того, суд враховує, що зобов`язання щодо поставки товару за договором №72 від 25.06.2021 мало бути виконано відповідачем не пізніше 01.10.2021 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2021 відповідач зобов`язався повернути позивачу кошти не пізніше 30.09.2021), а за договором №91 від 30.07.2021 - не пізніше 15.02.2022, тобто у строки, що передували введенню в Україні воєнного стану. Поряд із цим доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строків поставки товару, а також письмового повідомлення в порядку п.7.2 договорів матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевстановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання судового рішення, вважає клопотання відповідача про розстрочення повернення коштів від 07.09.2023 необґрунтованим, а відтак відмовляє у його задоволенні.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З матеріалів справи слідує, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 36375,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.05.2023 №446338426 (а.с.5).

Суд перевірив та встановив, що внесена сума судового збору перевищує розмір, встановлений пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (стягнення 2400000,00 грн), на 375,00 грн (2400000,00 грн х 1,5% - 36375,00 грн), які підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до клопотання останнього від 25.07.2023.

Також на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивачу слід повернути з державного бюджету 17550,00 грн судового збору у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог (36000,00 грн - 1230000,00 грн х 1,5%).

Окрім того, згідно з приписами ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З підстав наведеного, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне повернути ТОВ «Автосоюз» з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання позову (в межах зменшеного розміру), що становить 9225,00 грн (1230000,00 грн х 1,5% х 50%).

Разом із тим, в силу вимог п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, решта суми судового збору покладається на відповідача у розмірі 9225,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ АВТОМОТІВ" (вул.Київська, буд.77, м.Житомир, Житомирська обл., 10001, ідентифікаційний код 38623994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" (проспект Степана Бандери, буд.28, м.Київ, 04073, ідентифікаційний код 30223848) 1230000,00 грн в повернення коштів за договорами поставки автомобілів №72 від 25.06.2021, №91 від 30.07.2021 та 9225,00 грн судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" (проспект Степана Бандери, буд.28, м.Київ, 04073, ідентифікаційний код 30223848) з Державного бюджету України 27150,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 01.05.2023 №446338426, про що винести відповідну ухвалу.

4. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 07.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.09.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" (проспект Степана Бандери, буд.28, м.Київ, 04073, ідентифікаційний код 30223848) (рек.) + info@avtosojuz.ua;

3 - відповідачу - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ АВТОМОТІВ" (вул.Київська, буд.77, м.Житомир, Житомирська обл., 10001, ідентифікаційний код 38623994) (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_1