Рішення № 11352077, 16.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2010 р. Справа № 21/145-10

вх. № 6094/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чаплюк Н.М. дов. б/н від 01.06.2010р.

відповідача - Ключка О.М., директор

розглянувши справу за позовом ТОВ "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Техресурс - плюс", м. Харків

про стягнення 90428,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача 86 917,25грн. основного боргу, інфляційних витрат в сумі 2 575,69грн., 3%річних в сумі 935,86грн. та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору поставки №41 від 03.02.2010р., специфікації№01 до цього договору , поставку відповідачу товару на суму 93 917,25грн. по видатковій накладній №500969 від 05.02.2010р. та часткове виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленого товару .

Представник позивача за вх№3109 від 19.08.2010р. надав для долучення до матеріалів справи заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 86 917,25грн. основного боргу, пеню в сумі 6 220,83грн., інфляційних нарахувань в сумі 2 575,69грн., 3%річних в сумі 935,86грн.Враховуючи, що згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог , суд приймає заяву позивачу як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Відповідач за вх.№19518 від 16.09.2010р. у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги , зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв*зку з важким фінансовим становищем відповідача .

Розглянувши матеріали справи , судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №41 від 03.02.2010р. та специфікація №01 від 03.02.2010р. до цього договору, яка є його невід'ємною частиною .

Відповідно до п.1.1. договору сторони передбачили, що постачальник( позивач по справі) зобов*язався передати покупцеві(відповідачеві по справі) чорний металопрокат у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплати його на умовах цього договору .

Умови оплати товару сторони передбачили в специфікації №01 від 03.02.2010р., а саме з відстрочкою платежу протягом семи днів .

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар по видатковій накладній №500969 від 05.02.2010р. на суму 93 917,25грн., відповідач товар прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю №5 від 04.02.2010р., частково розрахувався в сумі 7000,0грн., що підтверджуються платіжними дорученнями №21 від 17.02.2010р. на суму 2000,0грн.,№28 від 18.02.2010р. на суму 2000,0грн.,№43 від 01.03.2010р. на суму 2000,0грн.,№50 від 11.03.2010р. на суму 1000,0грн., заборгованість складає 86917,25грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем визнана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86917,25грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В п.7.2. договору сторони передбачили, що покупець у випадку прострочки оплати поставленого товару виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період , за який виплачується пеня , від суми простроченого платежу за кожний день прострочки .

Позивачем нараховано пеню в сумі 6220,83грн. за період з 12.02.2010р. по 22.06.2010р., які визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача .

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті товару, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі2575,69грн. та 3% річних в сумі 935,86 грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню.

Вимогами статей 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розгляду справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс- плюс" (м. Харків, вул. Тобольська, буд. 42, кім. 211, код 31796886, р/р 2600868254 у Райффайзенбанк Аваль, м. Київ. МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал груп" (Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул.Набережна В.І.Леніна, буд.27,кв.30, код 36441934, р/р 26002236894601 в АКІБ "УкрСіббанк" м. Харків, МФО 351005) - 86917,25грн. основного боргу, пені в сумі 6220,83грн., інфляційних нарахувань в сумі 2575,69грн., 3%річних в сумі 935,86грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 966,49грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0грн.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя

Рішення підписано 21.09.2010р.