Рішення № 11352045, 07.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2010 р. Справа № 37/134-10

вх. № 6501/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Хардін О.О. за довіреністю № 10/06/09 від 07.06.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько - польське підприємство "Полінет", м. Червоноград

до ТОВ "Теркурій-Схід", м. Харків

про стягнення 9103,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько - польське підприємство "Полінет" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суму основної заборгованості у розмірі 8048,96 грн. та суму пені у розмірі 1055,00 грн. за договором купівлі-продажу № 07/08/1 від 07.08.2009 р.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 07.09.2010 р. за вх. № 17425, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 67, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

07.08.2009 р. між сторони був укладений договір купівлі-продажу № 07/08/1 (надалі – договір), за яким продавець (позивач) зобов’язувався продати (передавати у власність) нитку латексну, нитку латексну обплетену поліестером або поліамідом, пряжу в асортименті та кількості згідно накладної щодо окремої партії поставки (п.1.1. договору), а покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти та оплатити дану продукцію на умовах даного договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю вказується у гривневому еквіваленті, які є діючими на момент підписання накладної, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що кількість та одиниця виміру товару вказано в накладних, яка є невід'ємною частиною даного договору, а п. 4.1. договору було передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару, продукції.

Пунктом 6.2. договору було передбачено, що у випадку прострочення оплати, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

За період з 07.08.2009 р. по 21.10.2009 р. позивач продав відповідачу пряжу, згідно наступних видаткових накладних та довіреностей:

- видаткова накладна № РН-0000550 від 07.08.2009 р. на суму 5641,74 грн. (довіреність № 43/1 від 07.08.2009 р.);

- видаткова накладна № РН-0000751 від 19.10.2009 р. на суму 16048,96 грн. (довіреність № 69/1 від 19.10.2009 р.);

- видаткова накладна № РН-0000762 від 21.10.2009 р. на суму 1997,03 грн. (довіреність № 70/3 від 21.10.2009 р.).

Всього було продано позивачем відповідачу пряжі за вказаний період на загальну суму 23687,73 грн.

За отриману пряжу відповідач розрахувався частково - на суму 15638,77 грн., що підтверджується довідкою відділення № 7 у м. Червоноград ПЛФ ПАТ "Кредобанк" № 01.14/07-3807/10 від 07.06.2010 р.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 8048,96 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаної заборгованості за договором не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 8048,96 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь суми основної заборгованості у розмірі 8048,96 грн. за договором підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, положення викладені у пункті 6.2. договору, перевіривши нарахування позивачем пені, господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1055,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 67, та надсилати всі процесуальні документи по справі позивачу на вказану адресу.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 29, код ЄДРПОУ 33676348, п/р 26007137952 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько - польське підприємство "Полінет" (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 67, код ЄДРПОУ 32448962, п/р 2600701076748 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», відділення № 7 у м. Червонограді, МФО 325365) основну суму заборгованості у розмірі 8048,96 грн.; пеню в сумі 1055,00 грн.; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 09.09.2010 р.