Ухвала суду № 113518141, 14.09.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/4939/23

ун. № 759/17443/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м.Київ, просп.Перемоги, 65), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2023 р. адвокат Качмар І.О., який представляє інтереси позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідачів пеню, інфляційні втрати та 3% річних у зв`язку із невиконанням полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, викладених у статях 177 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява не містить документів, що підтверджують сплату судового збору.

У своїй позовній заяві представник позивача посилається на положення ст. 22 Закону України "Захист прав споживачів" як на підставу для звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування вказує, що спірні правовідносини виникли з підстав невиконанням полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак на них поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».

Зазначені доводи про те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" є необґрунтованими, що узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в Ухвалі від 31.07.2019 (справа № 753/3548/17), з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону N 1023-XII, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Системний аналіз положень ЗУ "Про захист прав споживачів" доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених ЗУ "Про захист прав споживачів".

Застосування ЗУ "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України "Про захист прав споживача", порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Крім того, під час розгляду цивільної справи №212/1101/18 (постанова від 17.04.2019 р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України "Про страхування" та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України "Про захист прав споживачів" загальними.

Оскільки, позивач не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та споживачем послуг, а Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини, які виникають між споживачем і виробником, виконавцем, продавцем під час продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики, тому право на відшкодування коштів за порушення грошових зобов`язань виникло на підставі норм ЦК України.

Отже, як вбачається з даного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позовом не є порушення відповідачем Закону України "Про захист прав споживача" (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є визнання права на стягнення штрафних санкцій за порушення строку виплати суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку.

А відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги Закону України "Про захист прав споживача". В зв`язку з чим вищевказаний позов підлягає оплаті судовим збором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене позивачу слід сплатити 1620,79 грн. судового збору.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки дану заяву подано з вищезазначеними недоліками, вважаю за необхідне залишити її без руху, визначивши спосіб їх усунення та надавши строк.

Керуючись ст.ст. 76-79, 83, 95, 185, 175, 177, 185 ЦПК України , суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м.Київ, просп.Перемоги, 65), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів, залишити без руху.

Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду квитанції про сплату судового збору. Надати позивачу строк на усунення недоліків заяви 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Повідомити позивача, що в разі неусунення недоліків у зазначений строк, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Ю.Єросова