Рішення № 11351660, 21.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2010Справа №2-2/2958-2010 за позовом Прокурора м. Євпаторії (97400, м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5/8) в інтересах держави в особі Заозерненської селищної ради (97493, м. Євпаторія, смт Заозерне, вул. Алея Дружби, 50)

до Приватного підприємства фірми "БНА" (33024, м. Рівне. вул. Макарова, буд. 8, кв. 173)

про стягнення 7 142,40 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : не з’явився

Від відповідача : не з’явився

За участю прокурору відділу прокуратури АРК – Яковлева посв.№09242.

Суть спору:

Прокурор м. Євпаторії в інтересах держави в особі Заозерненської селищної ради звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства фірми "БНА" про стягнення 7 142,40 грн. заборгованості по орендній платі за фактичне користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Заозерненською селищною радою та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006 року. Відповідачем порушено умови договору стосовно внесення оплати за користування земельною ділянкою, що заподіює істотний збиток інтересам держави, та стало підставою для звернення Прокурора м. Євпаторії із позовною заявою до суду.

Прокурором у судовому засіданні 06.7.2010р було надано уточнення від 29.6.2010 року №13 до позовної заяви, якою просять суд стягнути заборгованість по орендній платі у сумі 6275грн64коп.

5 серпня 2010 року до суду від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв’язку з погашенням відповідачем суми боргу з орендної палати.

20 вересня 2010 року до суду від позивача надійшло клопотання №622/02-11 від 15.9.2010р про припинення провадження по справі у зв’язку погашенням відповідачем заборгованості перед позивачем.

Прокурор відділу прокуратури АРК у судовому засіданні 21.9.2010р зазначив, що не заперечує проти припинення провадження по справі.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурору відділу прокуратури АРК, суд встановив:

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 13 Конституцій України, земля і інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно ст.3 Земельного Кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України питання регулювання земельних відносин на території міста, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, дотримання земельного, екологічного законодавства, надання земельних ділянок в користування, передача їх у власність із земель комунальної власності відносяться до виняткових повноважень міської ради.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно ст. 19 Закону України „Про сплату за землю” розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ст. 529 ЦК України, п.1 ст.26 Закону України « Про оренду державного і комунального майна», договірні зобов'язання повинні виконаються належним чином і одностороння відмова від договору не допускається. Всі умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.

Між Заозерненською селищною радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством фірми "БНА", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006р, відповідно до п.1 якого предметом договору являється те, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з рекреаційних земель, яка зареєстрована за кадастровим номером №0110945300:01:013:0007 за адресою: Україна м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби 18.

Договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006р зареєстрований в Кримській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України 03.02.2006 року під реєстровим номером № 87.

Загальна площа земельної ділянки 0,3874 га у тому числі забудовані землі, у тому числі землі комерційного призначення 0,3874 га.(п.2 договору).

Строк дії договору визначено у 49 років( п.7 договору).

Згідно п.8 договору орендна плата визначається згідно рішення селищної ради від 27.01.2006 №22. Орендна плата справляється виключно в грошовій формі. Щомісячний розмір орендної плати без ПДВ складає 2014 грн.48 коп.

Відповідно до додаткової угоди від 29.01.2008р до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006р, зареєстрованому в Кримській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України 03.02.2006 року під реєстровим номером № 87, сторони узгодили те, що розрахунок за оренду земельної ділянки уточнюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.5.2000р №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» на коефіцієнт індексації 1,028 з 01.01.2008р.

Відповідно до додаткової угоди від 22.01.2009р до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006р, зареєстрованому в Кримській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України 03.02.2006 року під реєстровим номером № 87, сторони узгодили те, що розрахунок за оренду земельної ділянки по вул. Алея Дружби 18, смт. Заозерне уточнюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.5.2000р №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» на коефіцієнт індексації 1,152 з 01.01.2009р.

Відповідно до додаткової угоди від 14.01.2010р до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006р, зареєстрованому в Кримській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України 03.02.2006 року під реєстровим номером № 87, сторони узгодили те, що розрахунок за оренду земельної ділянки по вул. Алея Дружби 18, смт. Заозерне уточнюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.5.2000р №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» на коефіцієнт індексації 1,059 з 01.01.2010р.

Пунктом 10 договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендар зобов'язаний оплачувати орендну плату щомісячно, до 10 числа місяця наступним за звітним.

Згідно п.27 договору оренди, ст.18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному об'ємі вносити орендну плату.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі», п.23 Договору оренди земельної ділянки, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Позивач на виконання зобов’язань, прийнятих за договором оренди земельної ділянки від 01.02.2006р, передав відповідачу зазначену у договорі оренди земельну ділянку за актом приймання-передачі земельної ділянки від 03.02.2006р.

Тоді як, відповідачем у порушення діючого законодавства та умов договору з урахуванням додаткових угод, орендна плата своєчасно та в повному обсязі не сплачувалася.

З урахуванням заяви позивача від 29.6.2010р №13 заборгованість відповідача по орендній платі по травень 2010р складала 6275грн64коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 2 875грн64коп була погашена відповідачем в процесі розгляду спору у суді, тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується матеріалами справи та зазначається позивачем, а також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.8.2010р, у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 2 875грн64коп провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У частині стягнення боргу у розмірі 3 400,00грн., суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки при зверненні позивача з позовом до суду вказана сума була необґрунтовано включена до суми позову про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки від 01.02.2006р, оскільки, як встановлено судом позивачем було заявлено позов без урахування проведеної відповідачем 14.5.2010р оплати на суму 3 400,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тобто до звернення позивача з позовом у суд, оскільки, відповідно до штемпелю на конверті, позивач звернувся з позовом до суду 27.5.2010р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з суми 2 875грн64коп., оскільки сума боргу у розмірі 2 875грн64коп. була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, оскільки відповідно до штемпелю на конверті, позивач звернувся з позовом до суду 27.5.2010р.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 24.9.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,п.1-1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          У частині стягнення 3400,00грн боргу з орендної плати відмовити.

2.          У частині стягнення 2 875грн64коп боргу припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

3.          Стягнути з Приватного підприємства фірми "БНА" (33024, м. Рівне. вул. Макарова, буд. 8, кв. 173, ЗКПО 30712112) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 46грн74коп держмита.

4.          Стягнути з Приватного підприємства фірми "БНА" (33024, м. Рівне. вул. Макарова, буд. 8, кв. 173, ЗКПО 30712112) удоход державного бюджету України (р/р 31214264700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; ЄДРПОУ 34740405, код платежу 22050003 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 108грн14коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.