Рішення № 11351020, 07.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 20/49-10-1957 За позовом: Компанії "ITRS HOLDING LIMITED" (Айтіарес Холдінг Лімітед)

до відповідача: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”

про стягнення 157686,76 доларів США

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Громовий О.В., діючий за дов. № 11 від 12.02.2010 року.

Від відповідача: Бушуєва І.О., діючий за дов. № 05-18/36 від 26.11.2009 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України для підготовки за клопотанням позивача повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Компанія "ITRS HOLDING LIMITED" (Айтіарес Холдінг Лімітед), що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, 27.04.2010р. звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій, на підставі ст.1212 ЦК України, просить стягнути з ДП „Морський торговельний порт „Южний” 157686,76 дол. США переплати за зберігання вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30 грудня 2008 року між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та Компанією "ITRS HOLDING LIMITED" був укладений договір №К17С-54 на переробку та зберігання транзитного вантажу. Відповідно до п. 4.2. Договору оплата послуг зі зберігання вантажу здійснюється за ставками, що визначені в Додатку №1 до Договору.

01 серпня 2009 року Сторони підписали Додаток №4 до Договору, в якому визначили вартість послуг зі зберігання транзитних вантажів відповідно до наступних ставок: перші 4 дні - пільгові без оплати; з 5 доби - 0,006 дол. США за добу.

В листопаді 2009 року Позивачем був законтрактований і завезений в порт "Южний" чавун для його подальшої поставки в Китай в січні 2010 року. При цьому, Позивач був переконаний, що зберігання чавуну Відповідачем після закінчення пільгового періоду буде здійснюватися за ставкою 0,006 дол. США за добу.

Проте, 22 січня 2010 року Відповідач повідомив Позивача про підвищення тарифів з 01.01.2010р., надіславши Позивачу по факсу виписку з „Місцевих тарифів” ДП „МТП „Южний” щодо вартості зберігання транзитного чавуну в порту, відповідно до якої тарифи, які набирають чинності з 01.01.2010р., за зберігання вантажів строком більше 61 діб встановлювались у розмірі 0,60 дол. США за добу.

Після цього, Відповідач звернувся до Позивача з вимогою (лист від 21.01.10р. вих№513/02/116/10 (т1 а.с.30) оплатити рахунки за зберігання та переробку вантажу в порту до виходу судна з порту та попередив, що у випадку їх несплати порт буде вимушений не надавати дозвіл на вихід судна з порту і оформлення вантажних документів з покладенням відповідальності за простій судна и всіх штрафних санкцій на Позивача.

Позивач зазначає, що під тиском Відповідача та з метою уникнення нарахування одержувачем вантажу штрафних санкцій за прострочення поставки Позивач був вимушений оплатити підвищені тарифи платежами від 26 січня 2010 року в сумі 138993,82 дол. США та 27 січня 2010 року в сумі 25000 дол. США на загальну суму 163993,82 дол. США. (т.1 а.с.37-38). В результаті чого, за розрахунками позивача, переплата Відповідачу по завищеним тарифам складає 157686,76 дол. США.

Вважаючи, що портом неправомірно, в односторонньому порядку, було змінено тарифи на зберігання чавуну, позивач, після спроби позасудового врегулювання спору (лист №1-00133/02/10 від 12 лютого 2010 року (т.1 а.с.31) з вимогою добровільного відшкодування переплати в розмірі 157686,76 дол. США, у задоволенні якої листом від 1.04.2010р. (т.1 а.с.32) було відмовлено, звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач надав суду відзив, в якому не погоджується з вимогами позовної заяви та вважає їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що пунктом 2.3.1 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України (затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. №392, у редакції наказу Міністерства транспорту України від 12.03.2003 р. № 188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.1995 р. за № 476/1012, встановлено, що: «За зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів, що прибули в порт (за винятком вантажів у контейнерах), плата не стягується протягом перших чотирьох календарних діб технологічного зберігання з моменту їх надходження (неповна доба вважається повною). Після закінчення вказаного терміну та до моменту вивезення вантажів із порту з вантажовласника стягується плата за зберігання вантажів за вільними тарифами.».

Отже, пунктом 2.3.1 Збірнику тарифів встановлено державний тариф лише на технологічне зберігання протягом перших чотирьох календарних діб з моменту надходження експортних, імпортних і транзитних вантажів, що прибули в порт (нульовий тариф). Тарифи за зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів, що прибули в порт, після закінчення технологічного зберігання (перші чотири календарні доби з моменту надходження вантажів до порту) та до моменту вивезення вантажів із порту, є вільними, у зв’язку з чим затверджуються та вводяться в дію наказом начальника відповідного порту України, як державного підприємства, що надає послуги зі зберігання вантажів.

Враховуючи, що на 1.01.2010р. термін технологічного зберігання (перші чотири календарні доби з моменту надходження вантажів до порту) закінчився, порт мав право застосовувати вільні тарифи на зберігання вантажу позивача.

Відповідач вказує, що він діяв у цілковитій відповідності до п. 4.7 Договору №К17С-54, укладеного 30.12.2008 р. між відповідачем та портом, згідно з яким при зміні місцевих тарифів порт письмово повідомляє клієнта про ці зміни та здійснює розрахунки, з урахуванням цих змін, з моменту введення в дію місцевих тарифів наказом начальника порту. При цьому, відповідач зазначає, що п. 4.7 Договору не передбачено обов’язок порту повідомляти клієнта (позивача) про майбутню зміну місцевих тарифів за якийсь період до такої зміни (за місяць, тиждень тощо), а логічне тлумачення правової конструкції п. 4.7 Договору дозволяє зробити висновок, що порт спочатку повинен повідомити позивача про зміни місцевих тарифів, що сталися, а потім здійснити розрахунки з позивачем за новими тарифами.

Відповідач вважає, що позивач добровільно у договірному порядку (п. 4.7 Договору) погодив з відповідачем наступний порядок зміни місцевих тарифів (в тому числі за зберігання вантажу позивача на складах порту), які затверджуються наказом начальника порту:

1)          місцеві тарифи вводяться в дію наказом начальника порту;

2)          порт письмово повідомляє позивача про зміну місцевих тарифів, введених в дію наказом начальника порту;

3)          порт виставляє позивачу рахунки на сплату послуг порту, передбачених місцевими тарифами (в тому числі за зберігання вантажу позивача на складах порту), за ставками, передбаченими новими місцевими тарифами, що введені в дію наказом начальника порту;

4)          позивач сплачує послуги порту, передбачені місцевими тарифами (в тому числі за зберігання вантажу позивача на складах порту), з урахуванням цих змін, з моменту введення в дію місцевих тарифів наказом начальника порту.

Таким чином, відповідач стверджує, що на момент сплати послуг зі зберігання свого транзитного чавуну на складах порту позивач був згоден з новими місцевими тарифами порту, у зв'язку з чим просить суд у позові відмовити.

У наданих суду запереченнях на відзив позивач вважає, що відповідач невірно тлумачить поняття „вільних тарифів”, зазначаючи про їх можливу зміну в односторонньому порядку, що суперечить вимогам ст.ст.189, 190 ГК України, а також необґрунтовано вважає, що положення п.4.7 договору є підставою для зміни тарифів за наказом начальника порту, а не у двосторонньому порядку відповідно до чинного законодавства України. Позивач також наполягає на тому, що сплатив послуги зберігання за підвищеними тарифами виключно під тиском відповідача, оскільки передбачав невипуск судна з наступного порту - Іллічівськ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 грудня 2008 року між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та Компанією "ITRS HOLDING LIMITED" був укладений договір №К17С-54 на переробку та зберігання транзитного вантажу (т.1 а.с.15-26). Відповідно до п. 4.2. Договору оплата послуг порту здійснюється у встановлені даним договором (п.4.1) строки, на дату надання послуг на підставі коносаменту (штурманської розписки) наступним чином:

Зберігання вантажу на відкритих складах порту здійснюється за ставками, що визначені в Додатку №1 до Договору;

Вантажно-розвантажувальні і інші роботи по комплексній ставці, вказаній у додатку №2 до Договору;

Додаткові послуги:

- зважування однієї тони вантажу на вагах порту за заявкою клієнта –0,77 дол. США;

- льодовий збір –по діючим місцевим тарифам Порта в період фактично оголошеної льодової компанії;

- додаткові роботи (послуги), виконані портом за заявкою клієнта сплачуються по місцевим тарифам Порта, згідно з актом виконаних робіт.

Згідно з додатком №1 до договору (т.2 а.с.50-51), сторони встановили, зокрема, що вартість послуг зі зберігання вантажів на відкритих складах порту складає: перші 4 дні - пільгові без оплати; з 5 по 60 добу - 0,006 дол. США за добу, з 61 доби –0,06 дол. США.

Згідно з додатком №2 до договору (т.2 а.с.52) сторони встановили умови оплати вантажно –розвантажувальних робіт та вартість таких робіт за одну тону чавуна у розмірі 7,71 дол. США, включаючи акордну ставку, послуги залізниці та зачистку вагонів.

В подальшому, 1.08.2009 року Сторони підписали Додаток №4 до Договору (т.2 а.с.53-54), в якому визначили вартість послуг зі зберігання транзитних вантажів відповідно до наступних ставок: перші 4 дні - пільгові без оплати; з 5 доби - 0,006 дол. США за добу.

Крім того, 16.10.2009р. сторонами було підписано додаток №5 (т.2 а.с.55-56), відповідно до якого, у зв'язку зі зміною акордної ставки, встановленої Наказом Мінтрансу від 15.09.2009р. №958, внесли відповідні зміни до додатку №2, вказавши (п.2 додатку №5), що інші умови договору залишаються без зміни і сторони підтверджують по ним свої зобов’язання.

Згідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, відповідно до ст.188 Господарського суду України, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Пунктом. 9.4. Договору від 30.12.2008р. також передбачено, що Договір може бути змінений, розірваний за спільною згодою сторін з оформленням Додатків до Договору, які будуть становити невід'ємну частину договору.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проаналізувавши правовідносини сторін, що базуються на вищевказаних умовах договору, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно, в порушення зазначених норм чинного законодавства, в односторонньому порядку змінено умови договору, що спричинило сплату позивачем послуг за зберігання за підвищеними тарифами, які не були узгоджені сторонами шляхом підписання додатку до договору, як це передбачено ст.654 ЦК України та п.9.4 договору від 30.12.2008р.

Посилання відповідача на те, що він діяв у цілковитій відповідності до п. 4.7 Договору №К17С-54 від 30.12.2008 р., згідно з яким при зміні місцевих тарифів порт письмово повідомляє клієнта про ці зміни та здійснює розрахунки, з урахуванням цих змін, з моменту введення в дію місцевих тарифів наказом начальника порту, а позивач добровільно у договірному порядку (п. 4.7 Договору) погодив з відповідачем порядок зміни місцевих тарифів (в тому числі за зберігання вантажу позивача на складах порту), судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Системний аналіз пунктів 4.2 та 4.7 договору дозволяє зробити висновок, що сторонами у договорі від 30.12.2008р. було передбачено три види робіт (послуг), що надаються портом, порядок їх оплати та зміна їх вартості:

- зберігання вантажу на відкритих складах порту –оплата здійснюється за ставками, що визначені в Додатку №1 до Договору;

- вантажно-розвантажувальні і інші роботи –оплата здійснюється по комплексній ставці, вказаній у додатку №2 до Договору, (до якої, як свідчать додатки №2 та №5, включається, зокрема, акордна ставка);

- додаткові послуги, а саме: зважування однієї тони вантажу на вагах порту за заявкою клієнта –0,77 дол. США; льодовий збір –по діючим місцевим тарифам Порта в період фактично оголошеної льодової компанії; додаткові роботи (послуги), виконані портом за заявкою клієнта сплачуються по місцевим тарифам Порта, згідно з актом виконаних робіт.

Таким чином, п.4.7 договору передбачає можливість зміни вартості вантажно-розвантажувальних робіт у зв'язку зі зміною акордної ставки, що і було зроблено сторонами 16.10.2009р. відповідно до Наказу Мінтрансу від 15.09.2009р. №958, а також, на підставі місцевих тарифів, зміну вартості додаткових робіт (послуг), до яких, як свідчать положення п.4.2 договору, не входить зберігання вантажу на відкритих складах порту.

За таких обставин, суд доходить висновку, що зміна вартості послуг зберігання має відбуватися за спільною згодою сторін з оформленням Додатків до Договору, в порядку, встановленому п.9.4 договору від 30.12.2008р., у зв'язку з чим положення п.4.7 застосуванню у даному випадку не підлягають.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено, що сплата відповідачем за підвищеними тарифами зроблена без достатньої правової підстави, суд, перевіривши у судовому засіданні 23.06.2010р. розрахунок позивача (а.с.13) на підставі відповідного аналізу рахунків відповідача (а.с.33-36), а також встановивши факт перерахування грошових коштів, вважає вимоги позивача про стягнення 157686,76 дол. США переплати за зберігання вантажу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності із вимогами ст.44,49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний” (65481, м. Южне, Одеська область, ідентифікаційний код: 04704790) на користь Компанії "ITRS HOLDING LIMITED" (Айтіарес Холдінг Лімітед) (Spyrou Araouzou 165, Lordos Waterfront, 2-nd Floor, Office 201, P.O. Box56568,Limassol) Спиру Араузу 165, Лордос Уотерфрант, 2-ий поверх, офіс 201, п/с 56568 Лімасол, Кіпр) 157686 /сто п’ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість/ дол. США 76 центів переплати за зберігання, 1576 /одну тисячу п’ятсот сімдесят шість/ дол. США 87 центів державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати Компанії "ITRS HOLDING LIMITED" (Айтіарес Холдінг Лімітед) (Spyrou Araouzou 165, Lordos Waterfront, 2-nd Floor, Office 201, P.O. Box56568,Limassol) Спиру Араузу 165, Лордос Уотерфрант, 2-ий поверх, офіс 201, п/с 56568 Лімасол, Кіпр) довідку на одержання з Державного бюджету коштів, внесених для оплати державного мита, в сумі 100 /сто/ дол. США, сплачених за платіжним дорученням від 09.04.2010 року № 240, оскільки вони були внесені в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя