Постанова № 11349922, 06.09.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-2393/10/1970

"06" вересня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача - Мостківського І.П.;

представника відповідача Мельника О.А.;

прокурора Кметик Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000572304/0/22776 та №0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Еко-Енерго-Ресурс»(далі по тексту ПП «Еко-Енерго-Ресурс»або позивача) звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту ТОДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000572304/0/22776 та №0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що висновки Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, які знайшли відображення в акті перевірки є необґрунтованими, зроблені на підставі припущень та побудовані на матеріалах кримінальної справи, яка немає ніякого відношення до господарсько-договірних відносин позивача та контрагента по договору купівлі-продажу приватного підприємства «Мегаторг».

Позивач стверджує. що договір купівлі-продажу, укладений ПП «Еко-Енерго-Ресурс»та ПП «Мегаторг»є таким, що складений на основі вільного волевиявлення сторін та спрямований на виникнення двосторонніх прав та обов'язків. На виконання умов цього договору та додаткової угоди № 1 до нього, продавцем у період з 7 вересня 2007 року до 14 серпня 2008 року здійснювалась поставка товарно-матеріальних цінностей, а саме, запасних частин до автомобілів, на загальну суму 3270124,82 грн. Факт реальної поставки підтверджується належними документами: довіреностями на одержання ТМЦ, видатковими накладними на кожну партію -оставки, податковими накладними, що є підставою для виникнення у платника права на податковий кредит.

Позивач також пояснив, що одержані запасні частини зберігалися на складі, згідно з договором оренди складських приміщень, укладеним позивачем з відкритим акціонерним товариством «Збаразький тепличний комбінат»1 грудня 1007 року. Про фактичне використання складських приміщень свідчить наявність актів виконаних робіт та їх оплата.

Позивач вважає, що спірний правочин є таким, що укладений з дотриманням ст. 203 Цивільного кодексу України, його зміст не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та загальним засадам суспільства, особи, які його вчиняли, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їхнє волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі. Спірний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Позивач також стверджує, що відповідно до п.7.4 ст.7 Закону україни «Про податок на додану вартість», визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Підтвердженням проведення господарської діяльності, яка відноситься до реалізації спірного правочину, на думку позивача, є подальша реалізація одержаних платником податку запасних частин з метою одержання прибутку, що не суперечить нормам господарського права та узгоджується із статутною діяльністю підприємства. Так, згідно з умовами договору № 95/010-07, укладеного між приватним підприємством «Еко-Енерго- Ввсурс»та будівельним управлінням «Укрбургаз»3 березня 2007 року, проведена поставка матеріалів у грудні 2007 року.

Позивач стверджує, що саме ці запасні частині, які були придбані у ПП «Мегаторг», він реалізував БУ «Укрбургаз»з метою одержання прибутку.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу має враховуватися вина, яка (вражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Така вина та вшір порушити публічний порядок при укладенні спірного договору відсутня. Податковим органом Безпідставно кваліфіковано спірний правочин як нікчемний.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, з мотивів, що викладені вище та додатково пояснив, що платником податків наведено вичерпний перелік доказів на підтвердження реальності господарської діяльності, яка провадилась згідно з укладеним договором купівлі-продажу - представлені дані податкового, бухгалтерського обліку та надано пояснення щодо їх відповідності дійсному економічному змісту. На його думку, формування податкового кредиту та податку на додану вартість ПП «Ею-Енерго-Ресурс»є правомірним. Податковим органом при визначенні податкового зобов'язання необхідно було встановити усі фактичні обставини, що відносяться до здійснення господарської операції, на іізетаві якої визначено суму податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Крім того, представник позивача зазначив, що вищевказана операція, яка проводилась на підставі спірного договору, а саме, подальша реалізація одержаної продукції, перевірялась Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією у березні 2008 року у межах перевірки філії ДК «Укргазвидобування»Бурового управління «Укрбургаз». Проведена перевірка не встановила порушень при шйснення такої господарської операції.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив, посилаючись на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільською ОДПІ прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема, представник відповідача наголосив на тому, що перевіркою встановлено, що угоди, укладені між ПП. «Еко-Енерго-Ресурс»та ПП «Мегаторг» на постачання товарів., мають протиправний характер, укладені без наміру створення цивільно-правових наслідків, а такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та включення певних сум до складу валових витрат, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу є нікчемними, а в силу приписів ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З врахуванням викладено представник відповідача вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ винесені у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позицію податкового органу в суді також повністю підтримала прокурор, яка також просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом також досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які надані позивачем та відповідачем та витребувані з ініціативи суду, а також допитано свідків.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, пояснив, що з серпня 2004 р. по січень 2009 р. працював водієм на підприємстві НВПП «Еко-Енерго- Ресурс»м. Чортків, директором та засновником якого є ОСОБА_4 і протягом періоду його роботи за ним був закріплений автомобіль марки МАЗ 5335, держ.номер НОМЕР_2. Свідок також повідомив, що протягом 2007-2008 р.р. ним неодноразово здійснювалося перевезення запасних частин із м. Львова до м. Чорткова на склад НВПП «Еко-Енерго-Ресурс». Запасних частин до автомобілів із м. Львова в м. Тернопіль та на склад у с.Романове Село Збаразького району ніколи не перевозив.

Також свідок вказав, що при отриманні для перевезення товарних цінностей, йому на складі у м. Львові видавались накладні, які були оформлені ручним почерком, при прибутті в м. Чортків він передавав ці накладні працівнику складу, який проводив звірку щодо відповідності товару, зазначеній у накладній.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пояснили, що працювали на НВПП «Еко-Енерго- Ресурс»в м. Чортків. Підтвердили, що дійсно на дане підприємство привозились запасні частини до вантажних автомобілів, автоцистерни та інші ТМЦ, які в подальшому перепродувались на інші підприємства, які були розташовані в різних регіонах України. В основному товар продавався на БУ «Укрбургаз»

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, показання свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 28 січня по 9 березня 2010 року працівниками Тернопільської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс»(місцезнаходження: Тернопільський район, с.Підгороднє, вул. Стрийська, 2) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року.

На підставі акту перевірки № 2195/23-420/34699517 від 16 березня 2010 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000572304/0/22776 від 7 квітня 2010 року згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 681276,01 грн. за основним платежем та сумою 681276,01 грн. штрафних санкцій;

- № 0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року на податкове зобов'язання: податок на додану вартість на суму 545020,80 грн. за основним платежем та сумою 272510,40 грн. штрафних санкцій.

За результатами проведеної перевірки податковим органом зроблено висновки про те, що договір купівлі-продажу запасних частин на суму 500 000 грн., укладений приватним підприємством «Еко-Енерго-Ресурс»та приватним підприємством «Мегаторг» 7 вересня 2007 року, є нікчемним.

У зв'язку з цим суб'єктом владних повноважень донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Еко -Енерго-Ресурс»(м. Тернопіль) та ПП «Мегаторг»(м. Львів) укладено договір купівлі-продажу б/н від 07.09.2007 р., відповідно до якого ПП «МегаТорг» - продавець зобов'язується передавати за оплату у власність Покупця - ПП «Еко-Енерго-Ресурс»асортимент товару - запчастин для автомобільної техніки.

Крім того, між вказаними субєктами господарювання укладена додаткова угода № 1 від 03.12.2007 р., відповідно до якої загальна вартість поставлених товарів складає 3 500 000 грн., при цьому поставки товару можуть здійснюватися транспортом як Постачальника так і Покупця.

Від імені ПП «Еко-Енерго-Ресурс», договори підписав директор підприємства ОСОБА_4, від імені ПП «Мегаторг»договори підписав директор підприємства ОСОБА_7

Всього на підставі вказаних договорів ПП «МегаТорг»оформлено для ПП «Еко- Енерго-Ресурс» товарних та податкових накладних на загальну суму 3 270 124,82 грн. у тому числі ПДВ становить - 545020,80 грн.

Зясовуючи реальність настання правових наслідків від вищенаведених угод, що були укладені між позивачем та ПП «Мегаторг», суд встановлює обґрунтованість податкової вигоди, яку бажає отримати позивач.

Прийшовши до висновку про нікчемність правочинів щодо купівлі-продажу запасних частин укладених між ПП. «Еко-Енерго-Ресурс»з однієї сторони та ПП. «Мегаторг»з іншої, суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, також недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Про нікчемність правочинів укладених з ПП «Мегаторг»свідчать наступні обставини:

Приватне підприємство «Мегаторг»зареєстроване у Сихівському районі м. Львова, на запит Тернопільської ОДПІ зустрічна перевірка підприємства щодо господарських взаємовідносин з ПП «Еко-Енего-Ресурс»не проведена, оскільки підприємство перебуває в стадії ліквідаційної процедури від 11.01.2010 р.

Крім того, фінансового-господарські документи підприємства вилученні для долучення до кримінальної справи № 141-2352, яка розслідується прокуратурою Львівської області. Підставою для порушення кримінальної справи стосовно службових осіб ПП. «Мегаторг»послужило те, що в період з березня 2008 р. службові особи ТзОВ «Профліга», яке зареєстроване у Франківському районі м. Львова не подавали звітності до податкового органу про наявність фінансово-господарських операцій, а в цей же час на розрахунковий рахунок товариства «Профліга»від підприємств, які мають ознаки фіктивності, у тому числі від ПП «Мегаторг», та ПП «Фірма «Ларекс», яка нібито поставляла автомобільні запасні частини для для ПП «Мегаторг», поступило понад 300 млн.грн.

Крім того, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_7 одночасно був і є засновником, директором або бухгалтером кількох приватних підприємств та товариств, зареєстрованих у м. Львові.

Зокрема, за інформацією ЦБД ДПА України від 20.07.10 р. громадянин ОСОБА_7 причетний до створення, керівництва та обліку п'ятнадцяти суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб., серед них і приватне підприємство «Мегаторг», відносно якого порушено провадження про банкрутство.

Суд враховує і той факт, що прокуратурою Львівської області порушено кримінальну справу за фактом створення невстановленими особами близько 15 фіктивних підприємств, серед яких рахується і ПП «Мегаторг», за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.209 КК України.

Наведене дає підстави стверджувати, що одна особа не може мати потенційних фізичних можливостей займатися підприємництвом, як самостійною, ініціативною, систематичною на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На думку суду вищенаведені факти, підтверджують те, що зазначені у довідці підприємства створені з метою організації незаконної діяльності пов'язаної з оформленням фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, проведення і оформлення від імені створеного такого суб'єкта підприємницької діяльності неіснуючих (безтоварних ) операцій і фінансових розрахунків.

Суд також враховує і те, що згідно акту перевірки ПП «Мегаторг»від 09.06.2009, проведеної ДПІ у Сихівському районі м .Львова підтверджено відсутність на підприємстві найманих працівників (1 працюючий директор) та відсутність основних і транспортних засобів.

При такій структурі підприємство не мало можливостей закупляти товари, складувати їх та реалізувати, використовувати при цьому власний транспорт для доставки товарів.

В протоколі допиту від 28.05.2010 р. директор ПП. «Мегаторг»ОСОБА_7 повідомив, що запчастини, які реалізовувались для ПП. «Еко-Енерго-Ресурс»закуплялись у ПП «Фірма Ларекс».

Згідно інформаційної бази даних у вказаного підприємства також відсутні основні фонди, транспортні засоби та наймані працівники, відносно фірми порушено провадження у справі про банкрутство.(виписка із інформаційної довідки додається).

Про те, що господарські операції проведені між ПП. «Еко-Енерго-Ресурс»та ПП. «Мегаторг»є безтоварними свідчить і той факт, що протягом 05-06.12.2007 р. автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 із ПП «Мегатор»м. Львів на склад у с. Романове Село, Збаразького району перевезено запасних частин на загальну суму 2933062, 46 грн., при цьому розрахунок за вказані товари між підприємствами не проведений, оскільки кредиторська заборгованість ПП «Еко-Енерго-Ресурс» перед ПП «Мегаторг»становить - 2944414, 82 грн.

Суд також враховує, що згідно показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 встановлено, що таких документів, та інших видаткових накладних він не отримував, їх не підписував, і запасних частин у с. Романове Село ніколи не перевозив, характерним при цьому є той факт, що перевезти 4 автоцистерни ємкістю 8 м куб кожна, автомобілем МАЗ, практично не має ніякої можливості.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву, документа(форми). Дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.- первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники( у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із іматеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 як водій та як водій експедитор первинних документів не підписував, операцій по доставці товарів не здійснював, тобто дані

первинні документи не відповідають встановленим вимогам і мають вважатися підробленими, з метою документального оформлення безтоварних операцій.

З врахуванням викладеного суд вважає, що оформлення первинних документів бухгалтером ПП «Еко- Енерго-Ресурс» на отримання товарів у ПП «Мегаторг»і доставки їх на орендований склад у с. Романове Село не можуть бути віднесеними ПІІ «Еко-Енерго- Ресурс»до складу валових витрат через їх невідповідність встановленим вимогам та безтоварність та відсутністю оплати.

Відповідно до п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств №334/ВР - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно безтоварні податкові накладні не можуть бути віднесені до складу і формування податкового кредиту з податку на додану вартість

Оскільки, згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з відповідними змінами і доповненнями - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених/нарахованих платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів/робіт послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва/ обігу та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, за змістом норми зазначеного підпункту - право платника на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів/ робіт, послуг, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно із пунктом 3.1. ст. З цього Закону, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не тільки документальне оформлення операцій.

Оскільки дії по оформленню прибуткових та видаткових документів, без фактичного отримання товару та переходу на нього права власності не підпадають під поняття змісту «продаж товарів», яке визначено в пункті 1.31. статті 1 Закону України №334 «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено, що до продажу товарів відносяться будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, суд вважає, що ПП «Еко-Енерго-Ресурси»незаконно завищено валові витрати та безпідставно включено безтоварні накладні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, з приводу того, що угоди укладені між ПП..»Еко-Енерго-Ресурс»та ПП. «Мегаторг»мають реальний характер, так як в подальшому товар отриманий від ПП «Мегаторг»був проданий іншим субєктам господарської діяльності в основному БУ «Укрбургаз». Ця обставина не заперечується податковим органом. Разом з тим судом встановлено, ряд обставин, описаних вище, які свідчать про неможливість реального здійснення даної поставки саме ПП. «Мегаторг».

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих Позивачу податкових накладних, не є підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані платниками, які фактично не можуть виступати продавцями товарів, зазначених в податкових накладних, практично не могли здійснювати їх поставку та відвантаження, та відповідно, не формували податкових зобов'язань.

Таким чином, суд вважає, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що податковим органом зроблено правильні висновки, щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому суд приходить до переконання, що підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ №0000572304/0/22776 та №0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року немає,

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ст.94 КАС України не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства «Еко-Енерго-Ресурс»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000572304/0/22776 та №0000582304/0/22775 від 7 квітня 2010 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовелно та підписано 10 версесня 2010 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.