Постанова № 11349817, 02.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-569/10/1770

02 вересня 2010 року 09год. 47хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Катеринчук Ю.В.

відповідача: представник Наконечний Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємства споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки

доГощанської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки далі ПСК "Корецький хлібокомбінат") звернулося в суд з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Гощанська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31.12.2009 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який на їх обґрунтування покликається на те, що ПСК "Корецький хлібокомбінат" не допускало у своїй діяльності порушень вимог п.4.9 ст.4 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Доводить, що списання продовольчого складу, який знаходиться по вул.Радянська,50 в м.Корець, було здійснено з огляду на ту обставину, що вказаний основний засіб вибув із володіння і користування позивача поза його волею, у звязку із набранням законної сили рішенням суду, яке підтвердило право власності на вказане приміщення за іншою юридичною особою. Відповідно вважає, що жодних підстав для нарахування податку на додану вартість на залишкову вартість такого основного фонду у позивача не було. При визначенні різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду вересня 2008 року та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, ПСК "Корецький хлібокомбінат" керувалось приписами пп.7.3.1. п.7.3. та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а протилежні висновки відповідача не ґрунтуються на даних обліку позивача і його первинній документації. За наведеного, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Обґрунтовує свою позицію тим, що за нормами пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, ліквідація основних фондів прирівнюється до поставки таких фондів. Доводить, що на порушення вимог п.4.9 ст.4 вказаного Закону, ПСК "Корецький хлібокомбінат", списавши у серпні 2008 року продовольчий склад та не надавши податковому органу жодного документу, який би свідчив про знищення, розібрання або перетворення такого основного засобу, внаслідок чого такий засіб не може використовуватись за первісним призначенням, не включив залишкову вартість такого засобу до бази оподаткування ПДВ, чим занизив суму податку на додану вартість за даний період. Також зазначає, що в порушення вимог пп.7.3.1. п.7.3. та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, позивачем при визначені суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у вересні 2008 року, занижено суму податкового зобовязання на 3699 грн. На таких підставах просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що з 27 листопада по 17 грудня 2009 року Гощанською МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПСК "Корецький хлібокомбінат" за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. Її результати оформлені актом №457/23-50/00913048 від 22.12.2009 року (а.с.5-20).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, яке полягало у тому, що підприємство, при самостійній ліквідації основних засобів не нарахувало податок на додану вартість на залишкову вартість основних фондів, яка обліковувалася на момент такої ліквідації. Ліквідація основних засобів проводилась у серпні 2008 року і оформлялася постановою районної спілки споживчих товариств №26 від 02.09.2008 року. Балансова вартість обєкта за мінусом зносу становила 70061 грн. і ПСК "Корецький хлібокомбінат" не надано документів про неможливість подальшої експлуатації обєкта. Відтак, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на залишкову вартість основних фондів в розмірі 14012 грн.;

- пп.7.3.1. п.7.3. та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, яке полягало у тому, що відповідно до даних бухгалтерського обліку податкове зобовязання з ПДВ за вересень становить 51363,78 грн., а в декларації з податку на додану вартість за цей період позивачем визначено суму податкового зобовязання на рівні 47665 грн. Відповідно, різниця в розмірі 3699 грн. кваліфікована, як сума заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ. Дане порушення виявлене при перевірці оборотної відомості по рахунку 641.

На підставі акту перевірки, згідно з пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, Гощанською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31.12.2009 року, яким ПСК "Корецький хлібокомбінат" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 26566,50 грн., в тому числі 17711,00 грн. за основним платежем та 8855,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.21).

При цьому, 21018,00 грн. податкового зобовязання: 14012,00 грн. основного платежу і 7006,00 грн. штрафної санкції, нараховано за порушення п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, і 5548,50 грн. податкового зобовязання: 3699,00 грн. основного платежу і 1849,50 грн. штрафної санкції, - за порушення пп.7.3.1. п.7.3. та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (а.с.58).

Як встановлено перевіркою, за даними бухгалтерського обліку ПСК "Корецький хлібокомбінат" (проводка 33) відповідно до постанови районної спілки споживчих товариств №26 від 02.09.2008 року списано продовольчий склад, який відноситься до неподільного майна первісною вартістю 76278 грн. зі зносом 6217 грн., що знаходиться по вул. Радянська,50 в м.Корець. На суму балансової вартості 70061 грн. підприємство не нарахувало ПДВ. Під час перевірки податковому органу не було надано документів, які б підтвердили, що знищення, розібрання або перетворення такого основного засобу, внаслідок чого такий засіб не може використовуватись за первісним призначенням, що зафіксовано в акті на арк.14.

Позивачем на підтвердження тієї обставини, що підприємством правомірно не було нараховано ПДВ на суму балансової вартості продовольчого складу, ліквідованого поза волею ПСК "Корецький хлібокомбінат" надано копію рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2005 року (а.с.62-65) та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 року у справі №5/168 за позовом ПСК "Корецький хлібокомбінат" до Виконкому Корецької міської ради, ТОВ "Ольвія" про визнання незаконним рішення та недійсним договору купівлі-продажу (а.с.41-42), копію письмового прохання голові правління Рівненської облспоживспілки про надання дозволу на списання продовольчого складу від 07.08.2008 року (а.с.44), копію постанови правління Рівненської облспоживспілки про надання дозволу №228 від 15.08.2008 року (а.с.45), копію постанови Корецької районної спілки споживчих товариств про надання дозволу на списання №26 від 02.09.2008 року (а.с.46), копію довідки про знищення документів щодо постановки на баланс продовольчого складу в звязку із закінченням терміну зберігання (а.с.59), копію договору купівлі-продажу (а.с.60-61), копію протоколу зборів Засновників спільних підприємств Корецької райспоживспілки від 29.12.2000 року (а.с.66), копію акту приймання-передачі основних засобів від 30.12.2000 року (а.с.67), довідку про те, що за період з 19.08.2003 року по 02.09.2009 року амортизація на приміщення продовольчого складу не нараховувалась (а.с.78), копію свідоцтва про право власності (а.с.79), копію рішення Виконкому Корецької міської ради (а.с.80). Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копію акту на списання основних засобів форми №03-3 від 04.08.2008 року (а.с.43), однак суд не може прийняти його в якості належного доказу, як такий, що не був наданий до перевірки, результати якої оскаржуються.

Згідно п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку про те, що ліквідація основних фондів може бути 1) за волею платника податків і 2) у випадках незалежних від платника податків обставин. При цьому, зі змісту наведеної норми випливає, що операція з ліквідації основних фондів підлягає оподаткуванню податком на додану вартість в тому разі, коли придатні до використання за їх первісним призначенням основні фонди з будь-яких причин ліквідуються за самостійним рішенням платника податку. В іншому разі, тобто при ліквідації основних фондів без згоди платника податку у звязку з фактичною неможливістю їх використання за первісним призначенням, операція з ліквідації основних фондів оподат-куванню вказаним податком не підлягає. При цьому, буквальний зміст норми вказує на існування трьох груп випадків, на які не поширюються правила про оподаткування ПДВ операцій з ліквідації основних фондів:

1) основні засоби знищені або зруйновані внаслідок дії обставин непереборної сили;

2) основні засоби ліквідовані без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів;

3) основні фонди знищені, розібрані або перетворені іншими способами, внаслідок чого не можуть використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, що підтверджено відповідним документом.

Відтак, надання підтверджуючого документу про знищення, розібрання та перетворення основних фондів, у випадку їх знищення або руйнування внаслідок дії обставин непереборної сили, або в інших випадках, коли ліквідація відбулася без згоди платника податку, не передбачено. Окремо слід зазначити, що серед інших випадків ліквідації основних фондів без згоди платника податку, обставини їх викрадення зазначені, як одні з можливих, а не виключних.

В силу вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2005 року у справі №5/168 за позовом ПСК "Корецький хлібокомбінат" до Виконкому Корецької міської ради, ТОВ "Ольвія" про визнання незаконним рішення та недійсним договору купівлі-продажу, яке 24.01.2006 року набрало законної сили, встановлено, що 19.08.2003 року Виконком Корецької міської ради на підставі заяви ліквідатора СП "Корецька торгова база" прийняв рішення про оформлення права колективної власності на будівлю складу, що знаходиться по вул.Радянська,50 в м.Корець на СП "Корецька торгова база" та видачу свідоцтва на вищезазначену будівлю. А 01.10.2004 року між СП "Корецька торгова база" та ТОВ фірмою "Ольвія" укладено договір купівлі-продажу вказаного приміщення, за умовами якого право власності перейшло до ТОВ фірми "Ольвія". Підтвердивши з одного боку законність рішення Виконкому Корецької міської ради і договору купівлі-продажу, господарський суд, в той же час, встановив, що протокол зборів засновників спільних підприємств Корецької райспоживспілки №17 від 29.12.2000 року, на якому прийнято рішення про передачу основних засобів СП "Корецька торгова база" для ПСК "Корецький хлібокомбінат" не відповідає по формі вимогам закону та, являючись внутрішнім документом конкретного субєкта підприємницької діяльності, не є правовстановлюючим документом виникнення та оформлення права власності на нерухоме майно. Аналогічним чином судом встановлено, що не породжує цивільних прав і обовязків і акт приймання-передачі основних фондів від 30.12.2000 року. Вказаним рішенням було відмовлено в позові ПСК "Корецький хлібокомбінат" до Виконкому Корецької міської ради, ТОВ "Ольвія" про визнання незаконним рішення Виконкому Корецької міської ради №271 від 19.08.2003 року, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.2004 року та про визнання права власності на будівлю складу.

Таким чином, рішенням господарського суду встановлено той факт, що у ПСК "Корецький хлібокомбінат" не було і немає будь-яких правових підстав для володіння і користування будівлею продовольчого складу, що знаходиться по вул.Радянська,50 в м.Корець. Відтак, встановленим є той факт, що експлуатація позивачем зазначеного приміщення, яке обліковувалося у нього як основний засіб, неможлива. Відповідно, з урахуванням таких обставин, списання у серпні 2008 року позивачем приміщення продовольчого складу, що знаходиться по вул.Радянська,50 в м.Корець відбулось не за його волею. Фактично позивач лише зафіксував ліквідацію даного основного засобу, яка вже відбулася.

Відсутність обєкта оподаткування за п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року спростовує правильність висновку податкового органу про заниження ПСК "Корецький хлібокомбінат" податкового зобовязання з податку на додану вартість. Законодавством не передбачено підстав донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість у звязку з визнанням в судовому порядку неправомірним факту набуття платником податків основного засобу та підтвердженням в судовому порядку права власності на такий обєкт за третьою особою. Таким чином, Гощанська МДПІ неправомірно визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на залишкову вартість основних фондів в розмірі 14012,00 грн., та неправомірно застосувала штрафні санкції в розмірі 7006,00 грн.

Що стосується висновків Гощанської МДПІ про порушення ПСК "Корецький хлібокомбінат" пп.7.3.1. п.7.3. та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, то вказане було встановлено при перевірці оборотної відомості позивача по рахунку 641. Так, за даними бухгалтерського обліку позивача податкове зобовязання з ПДВ за вересень 2008 року становить 51363,78 грн., а в декларації з податку на додану вартість за цей період позивачем визначено суму податкового зобовязання на рівні 47665 грн.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону, бухгалтер-ський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В силу вимог ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивачем не було надано суду жодних первинних документів на обґрунтування своїх позовних вимог, на спростування зафіксованих актором перевірки даних його бухгалтерського обліку та на підтвердження доводів щодо правильності формування ним податкових зобовязань у вересні 2008 року, а відповідно, висновки податкового органу щодо заниження ПСК "Корецький хлібокомбінат" в даному періоді податкових зобовязань з податку на додану вартість на 3699 грн., відображені в акті перевірки, який став основою для нарахування позивачу відповідної суми податкових зобовязань та штрафних санкцій, жодним чином не спростовані.

Таким чином, податковим органом товариству правомірно донараховано 3699,00 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1849,50 грн.

З огляду на викладене, правових підстав вважати спірне податкове повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31.12.2009 року, у відповідній частині протиправним у суду підстав немає.

З врахуванням усього наведеного вище, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31.12.2009 року протиправним та його скасування у частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість 14012,00 грн., та штрафної санкції в розмірі 7006,00 грн. В решті, вказане податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Судові витрати присуджуються позивачу в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції №0004162350/0 від 31.12.2009 року визнати протиправним та скасувати в частині визначення Підприємству споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 21018,00 грн., в тому числі 14012,00 грн. - за основним платежем та 7006,00 грн. - за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача Підприємства споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 07.09.2010 року.