Постанова № 11349805, 23.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3162/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі Стемковській О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Дніпро"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Дніпро"про стягнення адміністративно-господарських санкцій 44400 грн. та пені в сумі 999 грн. (позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовниз вимог від 22.09.2010 року).

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобовязані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. У відповідача дана чисельність складає 120 місць, тобто норматив складає 5 робочих місць. Фактично у 2009 році у відповідача працювало 2 інваліди. Крім того, відповідач подавав до цетру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність ваканцій для працевлашування інвалів у серпні 2009 року -4 ваканції та жовтні 2009 року - 2 ваканції. Але інваліди працевлаштовані не були, не з вини відповідача. Таким чином, позивач зазначає, що відповідач виконав норматив створення робочого місця ще для одного інваліда. Отже, за 2 незайнятих, місця повинен був сплатити 44400 грн. Частиною 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2010р., не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 999 грн.

У запереченнях проти позову представник відповідача позов не визнав просив суд відмовити у його задоволенні вказуючи, що ним були створені місця для працевлаштування інвалідів відповідно застосування до товариства штрафних санкцій є безпідставним.

Частиною 6 ст.128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що сторони надали суду заяви в яких просили розгялнути справу без їх участі, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для її розгляду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), наданому відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 120 осіб.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 вищезазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

На виконання вказаної норми відповідачем в поданому Звіті форми № 10-ПІ самостійно було обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та зазначено у кількість 5 таких робочих місць. Разом з тим, позивач вказав, що у 2009 році на його підприємстві були зайняті всі місця для працевлаштування інвалідів, а саме 5. Помилковість даного твердження встановлено під час судового розгляду, оскільки при заповненні форми 10-ПІ відповідач виходив із факту зайнятості всіх робочих місць для працевлаштування інвалідів на кінець року (грудень 2009 року).

Судом встановлено, що та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду, що на підприємстві відповідача за сукупністтю відпрацьованих місяців за повний 2009 рік пропрацювало лише 2 інваліди.

Крім того, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Систематичний аналіз положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Абзацом 3 п.2 порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70(далі - порядок) встановлено, що Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи товариством в 2009 році подавалась інформація до Глобинського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом направлення звітів за формою № 3-ПН у серпні (4 ваканції), жовтні (2 ваканції), що підтверджується листом центру зайнятості (а.с.76-77).

Таким чном, відповідач вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів у серпні, жовтні 2009 року а саме, створив робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Після проведення розрахунку (6 ваканцій : 12 місяців - 0,5 що округлюється до 1) суд приходить до висновку, що відповідач виконав свій обов'язок щодо заповнення ще 1 робочого місця для працевлаштування інваліда подававши до центру зайнятості відповідну інформацію у серпні, жовтні 2009 року.

Твердження відповідача про подання звітів форми 3-ПН до центру зайнятості також у червні та липні 2009 року відхиляються судом, оскільки у вказаних звітах (а.с.33, 34) відповідач не зазначав інформацію про наявність ваканцій по працевлаштуванню інвалідів у відповідності до вимог інструцкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2 робочих місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до ч. 2 ст. 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2010 р. (термін сплати встановлено ч. 4 ст. 20 вищевказаного Закону до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 44400 грн., оскільки в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у відповідача інваліди не працювало 5 інвалідів як того вимагає норматив.

В зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивач самостійно нарахував вказані санкції в сумі 44400 грн. та просить суд стягнути вказані кошти.

Крім того, в зв'язку із несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій позивачем відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 999 грн.

Оскільки, вказані суми так і не були сплачені відповідачем в добровільному порядку, то відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дана заборгованість може бути стягнута за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач істотних заперечень проти позову, доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати боргу суду не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Дніпро"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об'єднання "Дніпро" (ідентифікаційний код 03758039, смт.Решетилівка, Великотирнівська, 4, інші відомовті: р/р 26002000466001, МФО 331661) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, одержувач УДК у Решетилівському раоні, код ЄДРПОУ 34698280, р/р31218230700422 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 44400 грн. (сорок чотири тисячі чотириста гривень) та пеню у розмірі 999 грн. (дев'ятсот девяносто дев'ять гривень).

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено ДАТА.

СуддяФ.Ф. Соколенко