Постанова № 11348803, 16.09.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2010 рокуСправа № 2а-1739/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,

з участю представника позивача Дячука В.М.,

представників відповідача Рудчук А.Ф., Сахарук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції за участю прокуратури Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.12.2009р.: № 0003482399/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3739337грн.26коп., в тому числі: за основним платежем 2152614грн.50коп., за штрафними санкціями 1586722грн.76коп., та №0003492399/0 про визначення товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 110192грн.75коп., в тому числі: за основним платежем 73461грн.83коп., за штрафними санкціями 36730грн.92коп.

В судовому засіданні представником позивача усно уточнено позовні вимоги в частині способу захисту порушеного права, просить не визнавати нечинними податкові повідомлення-рішення, а визнати протиправними і скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- договори комісії на момент проведення перевірки були чинними, виконувалися, відповідно кошти позивачем неможливо віднести до валових доходів, а визначення податковим органом отриманих сум по договорах комісії як поворотної фінансової допомоги, та визначення останніх, як договорів позики, є безпідставним;

- угоди про розірвання договорів комісії були анульовані, що не забороняється чинним законодавством України, дані угоди про розірвання не були визнані судом недійсними, а отже вони є чинними і повинні були бути прийняті до уваги податковим органом при проведенні перевірки;

- позивачем при проведенні перевірки повністю підтверджено правомірність віднесення витрат на мерчандайзингові послуги, що надавались ЗАТ «ФОЗЗІ» та ТзОВ «Фора», до складу валових витрат, придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності ТзОВ «ТД «Західна молочна група» з продажу молочної продукції та були спрямовані на отримання доходу;

- укладений позивачем з ТзОВ «Ресурс Стандарт» договір купівлі-продажу не укладався з метою виконання договору комісії з ТзОВ «Справа Наша», що підтверджується тим фактом, що обєкти договору відрізняються, а саме: в договорі комісії бензин марки А-80 та А-92, а в договорі купівлі-продажу бензин марки А95 та дизпаливо, відповідно позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені за нафтопродукти по договору купівлі-продажу з ТзОВ «Ресурс Стандарт»;

- твердження відповідача про завищення валових витрат по Львівській філії щодо маркетингових, мерчандайзингових, інформаційних послуг та послуг з передпродажної підготовки товарів є помилковим, оскільки договори на надання таких послуг укладались з метою збільшення обємів продажу товарів, які реалізовувались і будуть реалізовуватись через торгові мережі, а отже перехід права власності на окремі групи товарів від позивача до його контрагентів не заперечує необхідності здійснювати найбільш вигідне позиціонування власної продукції в торгових точках таких контрагентів в подальшому, що зокрема підтверджується й податковими розясненнями ДПА України;

- відповідач помилково вважає, що товариство набуло права власності на ТМ «Викрутас» лише з 10.06.2009р., оскільки факт публікації Департаментом інтелектуальної власності Міносвіти України офіційної інформації про це не є підтвердженням переходу права власності на таку торгову марку, а підтвердженням цього слугує акт прийому-передачі від 26.03.2009р. на виконання договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності від 29.10.2008р., який не підлягає державній реєстрації;

- твердження відповідача про завищення валових витрат на ремонт орендованого приміщення офісу по Артемівському філіалу товариства суперечить чинному законодавству, яке дозволяє віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням орендованих основних фондів, що підлягають амортизації, в сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду;

- ПДВ, сплачене позивачем в складі витрат на придбання мерчандайзингових послуг у ЗАТ «ФОЗЗІ» та ТзОВ «Фора» правомірно віднесено до складу податкового кредиту, оскільки дані послуги повязані з господарською діяльністю товариства, та, крім того, ТзОВ «ТД «ЗМГ» правомірно на підставі отриманих податкових накладних відносилася до складу податкового кредиту відповідна сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг, саме за фактом отримання податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав викладені у позовній заяві та поданому 16.09.2010р. доповненні до адміністративного позову вимоги і доводи, просить позов задовольнити повністю.

Луцька ОДПІ у своїх запереченнях на позов та представники в судових засіданнях просять в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- ТзОВ «ТД «Західна молочна група «укладало договори комісії на закупівлю певних видів товарів, що передбачені відповідними договорами у перевіреному періоді, проте, товариство використовувало для власних потреб кошти, отримані від комітентів на виконання укладених договорів комісії, договорів комісії не виконувало, відповідно товариством в порушення вимог чинного законодавства не нараховано та не включено до складу валових доходів умовно нараховані відсотки за користування коштами;

- акти виконаних робіт по договорах на надання мерчандайзингових послугах, укладених із ЗАТ «ФОЗЗІ» та ТзОВ «Фора» не містять детального визначення переліку наданих послуг, що свідчило б про конкретний зв'язок наданих послуг із специфікою діяльності товариства (відсутні зведені таблиці, діаграми, графіки руху цін на ринку, довідки, доповіді, відомості, оперативний аналіз потреби в продукції, послугах, перелік вивчених даних покупців, постачальників), акти складено загального змісту, інших документів, які б містили детальний звіт по даних послугах в частині вартості наданих послуг, товариством не надано, а отже віднесення витрат за такими договорами до складу валових витрат є неправомірним;

- кошти, отримані позивачем за договором комісії від комітента ТзОВ «Справа Наша» були направлені товариством як попередня оплата за нафтопродукти на ТзОВ «Ресурс Стандарт», тобто саме на виконання даного договору комісії, а не відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТзОВ «Ресурс Стандарт», отже віднесення товариством до валових витрат коштів, спрямованих на ТзОВ «Ресурс Стандарт» є неправомірним;

- витрати на придбання мерчандайзингових, маркетингових, інформаційних та інших послуг не пов'язані з веденням господарської діяльності, так як продукція відвантажена та реалізована покупцям, відповідно до укладених договорів відбувся перехід права власності на товар, на витрати віднесено мерчандайзингові, маркетингові, інформаційні та інші послуги, пов'язані з просуванням та реалізацією товарів, які вже не є власністю ТзОВ «ТД «Західна молочна група» в особі Львівської філії;

- товариством зайво проведено нарахування амортизації по нематеріальному активу виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельний знак «Викрутас» у 2 кв. 2009р. в сумі 2105263,16 грн., які в 1 кв. 2009р. не були ще власністю підприємства та лише у 2 кв. 2009р. відповідно виписки з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг Державного департаменту інтелектуальної власності від 10.06.2009р. № 50068 власником даного нематеріального активу товариство стало 10.06.2009р.;

- віднесення товариством до податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні мерчандайзингових послуг у ЗАТ «ФОЗЗІ» та ТзОВ «Фора» не пов'язані з веденням господарської діяльності частина податкового кредиту ТзОВ «ТД «Західна молочна група» була сформована за рахунок податкових накладних, які були отримані у попередніх податкових періодах, під час проведення перевірки, підприємством не надані документи, які підтверджують факт отримання даних податкових накладних у перевіреному періоді.

10.08.2010р. прокуратура Волинської області повідомила про вступ у справу в звязку з необхідністю економічних інтересів держави в особі Луцької ОДПІ.

В судовому засіданні 10.08.2010р. прокурор повністю підтримав заперечення Луцької ОДПІ проти позову, просив в його задоволенні відмовити.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до наступних висновків:

З 30.09.2009р. по 10.11.2009р. працівниками ДПА у Волинській області та Луцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» (далі позивач, товариство, ТзОВ «ТД «ЗМГ») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р., про що складено акт від 14.12.2009р. №459/2399/32035343.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ТД «ЗМГ»:

1) пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9, пп.5.3.9, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5, п.6.1 ст.6, ст.11, пп.7.9.2 п.7.9 ст.7, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.3.2, пп.8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі Закон України №283/97-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету:

- занижено за І півріччя 2009р. 2152614грн.50коп., в тому числі за Ікв. 2009р. 798926грн.13коп.,

- завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на 1355083грн.19коп., в тому числі за 3 кв. 2008р. на 923454грн.82коп.; за І півріччя 2009 року на 12374106грн., в т.ч. за І кв. 2009р. 15 232 463грн.;

2) п.4.1 ст.4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 73461грн.83коп., в тому числі: липень 2008 року 66991грн.06коп., вересень 2008 року 7грн.01коп., жовтень 2008 року 6371грн.32коп., лютий 2009 року 92грн.44коп.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2009р.: № 0003482399/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3739337грн.26коп., в тому числі: за основним платежем 2152614грн.50коп., за штрафними санкціями 1586722грн.76коп., та №0003492399/0 про визначення товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 110192грн.75коп., в тому числі: за основним платежем 73461грн.83коп., за штрафними санкціями 36730грн.92коп.

1. З приводу визначення товариству податкового зобовязання з податку на прибуток, суд зазначає наступне:

1) Стосовно укладених ТзОВ «ТД «ЗМГ» договорів комісії:

а) 22.10.2007р. між позивачем (Комісіонер) та ВАТ «Вінницький ММЗ» (Комітент) укладено договір комісії №2-813 (термін дії до 31.12.2008р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання молочної продукції. Загальна суму договору склала 6000000грн.

11.02.2008р. сторонами укладено угоду про розірвання договору комісії №2-813 від 22.10.2007р.

30.12.2008р. сторонами підписано зміни до договору комісії №2-813 від 22.10.2007р., відповідно до яких анулювалась угода про розірвання договору комісії №2-813 від 22.10.2007р., а дія власне договору комісії продовжувалась до 30.06.2010р.

10.12.2009р. сторонами укладено додаткову угоду до договору комісії №2-813 від 22.10.2007р., якою ухвалили вважати в змінах від 30.12.2008р. до договору комісії №2-813 від 22.10.2007р. ВАТ «Вінницький ММЗ» Комітентом, а ТзОВ «ТД «ЗМГ» - Комісіонером.

01.08.2005р. між позивачем (Комісіонер) та ТзОВ «Нафто-Кредит Інвест»» (Комітент) укладено договір комісії №0108/9 (термін дії до 31.12.2005р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання бензину марок А-98, А-95, А-92. Загальна суму договору склала 10800000грн.24коп.

Змінами до договору комісії від 30.12.2005р., додатковою угодою до договору комісії

від 30.12.2006р., змінами до додаткової угоди від 31.03.2008р. сторони продовжували строк дії договору комісії №0108/9 від 01.08.2005р. до 31.12.2006р., до 31.03.2008р. та до 31.12.2009р. відповідно.

12.12.2007р. сторонами укладено угоду про розірвання договору комісії №0108/9 від 01.08.2005р. з мотивів економічної недоцільності.

12.12.2007р. сторонами підписано зміни до договору комісії №0108/9 від 01.08.2005р., відповідно до яких анулювалась угода про розірвання договору комісії від 12.12.2007р.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміни до договору комісії, якими анульовано угоди про розірвання договору комісії не були визнані судом недійсними.

З викладених вище обставин суд не вбачає підтвердженим факту розірвання зазначених договорів комісії, про що зазначено в акті перевірці, відповідно помилковим є і висновок податкового органу про необхідність нарахування товариством відсотків та віднесення таких умовно нарахованих відсотків до валових доходів за користування коштами, які одержані згідно договорів комісії, що є розірваними, а отже є поворотною фінансовою допомогою.

Таким чином, висновок Луцької ОДПІ про заниження товариством валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків, в тому числі: за 3 кв. 2008р. 365714грн.48коп., 4кв. 2008р. 356233грн.41коп., 1кв. 2009р. 215726грн.21коп., 2кв.2009р. 168905грн.82коп. зроблений неправомірно.

б) 04.09.2008р. між позивачем (Комісіонер) та ВАТ «Ресурс Стандарт» укладено договір комісії №0409/1 (термін дії до 31.12.2009р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання дизпалива. Загальна суму договору склала 2667500грн.

01.10.2008р. між позивачем (Комісіонер) та ВАТ «Житомирмолоко» укладено договір комісії №907 (термін дії до 31.12.2009р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання обладнання. Загальна суму договору склала 4830000грн.

01.10.2008р. між позивачем (Комісіонер) та ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» укладено договір комісії №439 (термін дії до 31.12.2009р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання нежитлового приміщення в місті Луцьку. Загальна суму договору склала 4830000грн.

03.11.2008р. між позивачем (Комісіонер) та МПП ВКФ «Інвез-VEZ» укладено договір комісії №0311/2 (термін дії до 31.12.2009р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання молокопродуктів. Загальна суму договору склала 2500000грн.

30.06.2009р. між позивачем (Комісіонер) та ТзОВ «ВВ» укладено договір комісії №449 (термін дії до 31.12.2009р.), предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання складських приміщень у місті Луцьку. Загальна суму договору склала 2000000грн.

Податковим органом при проведенні перевірки зроблено висновок про те, що отримані за вказаними договорами комісії кошти були витрачені не за призначенням, а для ведення власної господарської діяльності, відповідно це є поворотною фінансовою допомогою і повинні нараховуватись відсотки за користування даними коштами, які в подальшому повинні включатись до складу валових доходів, що однак не було зроблено позивачем, а тому відповідачем нараховано останньому умовні відсотки, а саме:

- по ТзОВ «ВВ» - за 2 кв. 2009р. в сумі 537,04 грн.

- по ТзОВ «Ресурс Стандарт» - за 3 кв. 2008р. в сумі 20074,67 грн.; 4 кв. 2008р. - 80298,67 грн.; 1 кв. 2009р. - 78110,73 грн. та 2 кв. 2009р. - 48997,07 грн.;

- по ВАТ «Житомирмолоко» - за 4 кв. 2008р. в сумі 113087,33 грн.; 1 кв. 2009р. - 139804,59 грн. та 2 кв. 2009р. - 139286,80 грн.

Суд вважає висновки податкового органу про заниження позивачем валових доходів в звязку з невключенням умовно нарахованих відсотків за користування коштами, отриманими за договорами комісії не підтверджені належними і допустимими доказами і не відповідають вимогам законодавства про оподаткування податком на прибуток.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України №283/97-ВР визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Абзацом 6 підпункту 1.22.1 статті 1 цього Закону встановлено, що безповоротна допомога це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Пунктом 1.22.2 даного Закону визначено поворотну фінансову допомогу як суму коштів, передану платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Істотними умовами для договору про надання поворотної фінансової допомоги є сума такої допомоги та строк її повернення, чого немає у спірних правовідносинах. Посилання відповідача на те, що отримані за договорами комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором безпідставні, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, що саме зараховані на виконання умов договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. А використання тимчасово вільних грошових коштів для господарських потреб підприємства не свідчить про отримання кредитних коштів для поповнення оборотних коштів. Крім того, Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договорів комісії прямо не встановлена законом і договори комісії недійсними у судовому порядку не визнані. Тому висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу у звязку з порушенням вимог пункту 4.1. статті 4, підпунктів 1.22.1, 1.22.2. статті 1 Закону України №283/97-ВР на суму 620196грн.80коп. безпідставний.

2) Стосовно договорів про надання послуг мерчандайзингу:

01.01.2008р. між позивачем (Замовник) та ТзОВ «Фора» (Виконавець) укладено договір №79 про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу, відповідно до п.1.2 якого Виконавець: проводить вивчення попиту споживачів на поставлені Виконавцю напряму Замовником товари за групами; здійснює проведення разової акції; слідкує за дотриманням правил товарного сусідства; здійснює передпродажну підготовку товарів Замовника; проводить розміщення інформації про товари Замовника тощо.

01.03.2008р. між позивачем (Замовник) та ЗАТ «ФОЗЗІ» (Виконавець) укладено договір №31/7 про послуг мерчандайзингу, відповідно до Розділу 2 якого Виконавець: забезпечує постійну видимість торгового обладнання, на якому розміщується продукція Замовника; надання можливості для проведення міроприємств з метою підтримання збуту продукції тощо.

В підтвердження виконання зазначених договорів та використання отриманих послуг в господарській діяльності товариством були подані в судове засідання фотозвіти, акти здачі-прийняття робіт, звіти про надані мерчандайзингові послуги до актів приймання-передачі, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України №283/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених {нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Передбачені зазначеними вище договорами послуги пов'язані з продажем і придбанням молочної продукції ТзОВ «ТД «ЗМГ» та стосуються молочної продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю ТзОВ «ТД «ЗМГ» (основним видом діяльності позивача за КВЕД згідно довідки управління статистики АА № 033548/742 є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України №283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України №283/97-ВР, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995p. №88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач, діючи через свою Київську філію, здійснював реалізацію продукції через торговельну мережу ЗАТ «Фоззі» за договором поставки № 1117 від 01.03.2008р., через торговельну мережу ТзОВ «Фора» - за договором поставки № 22 від 01.01.2008р. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності ТзОВ «ТД «ЗМГ» з продажу молочної продукції та були направлені на отримання доходу. Зокрема, згідно договору про надання послуг мерчандайзингу № 31/7 з ЗАТ «Фоззі» виконавцем послуг і були складені звіти, передбачені п.1.3, п.3.1 Договору, в яких фіксувалися об'єми продажу Продукції Замовника. Також, в п.1.2 додатку № 1 до договору від 01 січня 2008р. з ТзОВ «Фора», зазначений перелік послуг, що надаються виконавцем замовнику з метою збільшення об'ємів продажу продукції.

Статтею 11 Закону України №283/97-ВР не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання мерчандайзингових послуг.

Згідно з підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Акти, звіти, якими оформлювався факт отримання послуг від ТзОВ «Фора» та ЗАТ «Фоззі», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг. їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

За таких обставин суд вважає висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат по основному офісу за 3 кв. 2008 року в сумі 395824,67 грн. за рахунок віднесення в липні 2008 року до складу валових витрат мерчандайзингових послуг необґрунтованим.

3) Стосовно передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельний знак «Викрутас» та правомірності нарахування амортизації по даному нематеріальному активу:

29.10.2008р. між позивачем (Правонаступник) та ТзОВ «Техобладнання» (Власник) укладено договір №909 про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на комбінований знак для товарів і послуг «Викрутас».

Відповідно до п.2.1 Договору передача права власності на знак здійснюється за актом приймання-передачі.

Акт приймання-передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на ТМ «Викрутас» підписано сторонами 26 березня 2009 року.

Таким чином, ТзОВ «ТД «Західна молочна група» набуло права інтелектуальної власності на ТМ «Викрутас» 26.03.2009р.

Департамент інтелектуальної власності Міносвіти України здійснив публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та вніс до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак «Викрутас» на користь ТзОВ «ТД «Західна молочна група» 10.06.2009р.

Відповідно до Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. N997 Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності.

Згідно зі ст.1107 Цивільного кодексу України договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Відповідно до пп.8.1.2 Закону України №283/97-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Таким чином, законодавством не передбачено обовязковості державної реєстрації такого виду договорів, а отже Луцькою ОДПІ зроблено помилковий висновок щодо моменту переходу права інтелектуальної власності, який у даному випадку повинен визначатись на момент складення акту приймання-передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на ТМ «Викрутас» - 26 березня 2009 року, відповідно помилковим є і висновок Луцької ОДПІ про завищення позивачем амортизаційних відрахувань за І півріччя 2009р. в сумі 2105263грн.16коп., в т.ч. за 2 кв. 2009 року в сумі 2105263грн.16коп.

4) Стосовно укладених Львівською філією ТзОВ «ТД «ЗМГ» договорів про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу:

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами Львівською філією ТзОВ «ТД «ЗМГ» у ІІ-IV кв.кв. 2008р. укладалися договори про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу з ДП «Хлібна хата» ВАТ «Концерн Хлібпром» , ТзОВ «Сільпо-55», ТзОВ «ТК« Інтермаркет», ПП «ТОБІ-ГНГ», ДП «Гарантія Маркет».

Крім того, судом встановлено, що дані договори були укладені щодо продукції, яка вже була поставлена даним контрагентам згідно договорів поставки, тобто на момент їх укладення перехід права власності на продукцію від Замовника мерчандайзингових (інформаційно-консультаційних) послуг до покупців такої продукції вже відбувся.

Зазначеними договорами обумовлено надання покупцями позивача послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг по додатковому розміщенню товарної продукції ТзОВ «ТД «ЗМГ» на полицях в торговельних залах магазинів «Фуршет», «Барвінок» тощо.

На підставі актів виконаних робіт за цими послугами позивачем було включено до складу валових витрат вищевказані послуги, послуги по додатковому розміщенню продукції ТзОВ «ТД «ЗМГ» на полицях у торгівельних залах мережі супермаркетів та магазинів.

Мерчандайзинг - це новий напрямок торгового маркетингу, що являє собою сукупність усіх заходів щодо просування товару, які здійснюються в місцях роздрібного продажу.

Мерчандайзер - це фахівець, який здійснює всі мерчандайзингові заходи (викладення та розміщення товару, організація локальної реклами, вирішення певних питань цінової політики, інструктаж продавців роздрібних магазинів).

Замовником за цими договором виступає підприємство оптовик, а виконавцем - роздрібне підприємство, тобто, супермаркет з яким укладено угоду і який здійснює кінцеву реалізацію споживачам.

Надання маркетингових, мерчендайзингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Так, п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень, послуги, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат ТзОВ «ТД «ЗМГ», відсутні. Крім того, п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

У відповідності із пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вбачається з викладеного, чинне законодавство не повязує право підприємства з віднесення витрат до складу валових від наявності права власності на товар у такого підприємства на момент проведення передпродажних та рекламних заходів відносно відповідних товарів.

Згідно із листом Державної податкової адміністрації України № 3146/6/15-016 від 08.04.2008 р. «Щодо включення витрат на маркетинг до складу валових витрат», якщо витрати на послуги відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо), вони відображаються у складі валових витрат.

У листі Державної податкової адміністрації України № 8586/6/15-1416 від 28.09.2004 р. стосовно підприємства, яке здійснює продаж продукції споживачам через мережу дистриб'юторів за договорами (купівлі-продажу), згідно з якими право власності на (товари) продукцію переходить дистриб'юторам на дату поставки, було зроблено висновок, що за наявності укладених договорів між підприємствами та підприємствами роздрібної мережі на послуги з передпродажної підготовки (товарів) продукції (у формі найбільш вигідного порівняно з конкурентами розміщення або позиціонування на торговельному, касовому та іншому обладнанні або конструкції тощо), актів наданих (виконаних) послуг (робіт), платіжних доручень підприємство має право відносити вартість зазначених послуг до валових витрат для обчислення і сплати податку на прибуток.

Відповідно до підпункту «г» п. 4.4.2 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням (офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Таким чином, ДПА України висловлено позицію про наявність права платника податку на прибуток відносити до складу валових витрати, пов'язані із передпродажною підготовкою товарів, маркетингових та подібних до них витрат.

Основною діяльністю ТзОВ «ТД «ЗМГ» є оптова торгівля молочними продуктами. Отже стратегія діяльності ТзОВ «ТД «ЗМГ» полягає у набутті провідних позицій молочного ринку України за рахунок завоювання прихильності споживача та набуттям статусу лідера на ринку в розрізі молочного сегменту продуктів харчування. Фактично мета ТзОВ «ТД «ЗМГ» полягає в тому, що б кінцевий покупець споживав саме продукцію ТзОВ «ТД «ЗМГ», а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування продукції ТзОВ «ТД «ЗМГ»; викликати інтерес споживача до продукції шляхом бездоганного зовнішнього вигляду, високої якості та смаку зазначеної продукції; підтримувати зацікавленість та прихильність споживача до молочної продукції саме ТзОВ «ТД «ЗМГ».

Дана мета може бути досягнута, в тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача у доступних для її придбання місцях продажу. Натомість оскільки, Товариство не має власних торгівельних приміщень, та враховуючи, що ДП «Хлібна хата» ВАТ «Концерн Хлібпром» , ТзОВ «Сільпо-55», ТзОВ «ТК« Інтермаркет», ПП «ТОБІ-ГНГ», ДП «Гарантія Маркет» мають матеріальну базу та фактичні можливості у допомозі ТзОВ «ТД «ЗМГ» досягти поставленої мети шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції ТзОВ «ТД «ЗМГ» на своїх торгівельних площах, товариством були укладені відповідні договори з метою отримання певних послуг.

Діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на послуги мерчандайзингу, інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги.

Таким чином, витрати на маркетинг (й відповідно споріднені із ними за своєю господарською сутністю витрати на інформаційно-консультаційні послуги та послуги мерчандайзингу), включаються до складу валових за умови наявності документів, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Отже, аналіз чинного законодавства дає підстави дійти до висновку про те, що для підтвердження включення витрат на послуги мерчандайзингу, інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги до складу валових витрат необхідно дотримання наступних вимог:

а) наявність документів, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;

б) наявність зв'язку понесених у відповідності із такими документами витрат із господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що ТзОВ «ТД «ЗМГ» при віднесенні витрат на придбання послуг до складу валових в повному обсязі дотримано вищезазначені вимоги.

Таким чином, ТзОВ «ТД «ЗМГ» має встановлені чинним законодавством підстави для віднесення вартості отриманих послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг до складу валових витрат, а твердження, викладені в акті перевірки щодо безпідставного відображення у графі 3 Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток витрат не пов'язаних з господарською діяльністю в сумі 121371,93 грн., у т. ч. за 4 кв. 2008 року в сумі 2885,56 грн., за 1-2 кв. 2009 року в сумі 85839,37 грн. та донарахування податкових зобов'язань ТзОВ «ТД «ЗМГ» у відповідності до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

5) Стосовно завищення позивачем валових витрат за І кв. 2009р. на 16576500грн.:

25.03.2009р. між позивачем (Комісіонер) та ТзОВ «Наша Справа» (Комітент) укладено договір комісії №2503/1, предметом якого було укладення Комісіонером за винагороду від свого імені та за кошти Комітента угод на придбання нафтопродуктів (бензину марок А-80 та А-92). Загальна суму договору склала 19898000грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що дані кошти в той же день товариством направлено як попередня оплата за нафтопродукти на ТОВ «Ресурс Стандарт» в сумі 19891,8 тис. грн. згідно договору купівлі-продажу №2603 від 26.03.2009р.

Умовами вказаного договору купівлі-продажу (копія наявна в матеріалах справи) визначено, що ТзОВ «Ресурс Стандарт» зобовязується передати у власність ТзОВ «ТД «ЗМГ» нафтопродукти,а саме: бензин марки А-95 та дизпаливо.

Відповідно до п.п.7.9.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що витрати по придбанню товару за договором купівлі-продажу повинні бути включені до валових витрат підприємства.

При цьому судом також взято до уваги, що об'єкти за договором купівлі-продажу та за договором комісії відрізняються, зокрема в договорі купівлі-продажу об'єктом договору є бензин А-95 та дизпаливо, а в договорі комісії - бензин марки А-80 і А-92.

За таких обставин суд погоджується з твердженням позивача, що укладений договір купівлі-продажу з ТзОВ «Ресурс Стандарт» не має жодного стосунку до договору комісії, попередні оплати по ньому обліковуються на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками», а отже, висновок працівників державної податкової служби про те, що попередня оплата на ТзОВ «Ресурс Стандарт» в сумі 16 576 500,00 грн. проведена на виконання договорів комісії є неправильним. Таким чином сума 16 576 500,00 грн., правомірно включена ТзОВ «ТД «ЗМГ» до складу валових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.12.2009р. № 0003482399/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3739337грн.26коп., в тому числі: за основним платежем 2152614грн.50коп., за штрафними санкціями 1586722грн.76коп. протиправним в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3673752грн.09коп., в тому числі 2107427грн.87коп. основного платежу та 1566324грн.22коп. штрафних санкцій.

Разом з тим, суд погоджується з правомірністю здійснених позивачу донарахувань по Артемівській, Вінницькій та Чернігівській філіях з огляду на наступне:

Судом неодноразово витребовувались від позивача договори про надання маркетингових послуг та первинні документи, що підтверджували б виконання таких договорів, укладених позивачем (Вінницькою філією), а також документи в підтвердження витрат по придбанню виробничих приміщень, на підставі актів виконаних робіт і рахунка-фактури, які були надані ФОП Щербаченко В.В., однак такі документи суду не були представлені, як і не були надані зазначені документи надані під час перевірки, що в свою чергу свідчить про відсутність доказів щодо використання отриманих Вінницькою філією ТзОВ «ТД «ЗМГ» маркетингових послуг у власній господарській діяльності та неправомірність віднесення витрат по виплаті винагороди Щербаченко В.В., а отже висновки податкового органу щодо завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього в сумі 37863,00 грн. та 1042грн.50коп. відповідно, у тому числі: за 3 кв. 2008р. завищення на 121919 грн., за 4 кв. 2008р. завищення на 1042грн. 50коп., І кв. 2009р. завищення на 15303 грн., 2 кв. 2009р. завищення на 22560 грн. в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. є правомірними.

Крім того, як встановлено судом, по Артемівській філії проведеною перевіркою відображеного показника по рядку 04.1 за 3 кв. 2008 року в сумі 3637516грн. на підставі акту виконаних робіт (послуг) від 30.05.2008р. за №60, наданого Донецькою філією Центру будівництва та ремонту засобів електрозв'язку ВАТ «Укртелеком (код ЄДРПОУ 01183764), довідки вартості виконаних робіт за травень 2008 року (форма КБ-3), головної книги по Кт 63.1 «Розрахунки з постачальниками», 68.3 «Внутрішньогосподарські розрахунки» з Дт 92 «Адміністративні витрати», встановлено завищення показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1» в сумі 19922грн., в т. ч.: за 3 кв. 2008 року в сумі 19922грн.

Відповідно кореспонденції бухгалтерських рахунків Кт 63.1 «Розрахунки з постачальниками» Дт 92 «адміністративні витрати» у 3-му кварталі 2008 року підприємство відносить до складу валових витрат, витрати на отримання послуг з будівництва лінії зв'язку у загальній сумі 19922 грн., отриманих від «Донецької філії Центру будівництва та ремонту засобів електрозв'язку ВАТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 01183764).

Договору на виконання послуг з будівництва лінії зв'язку, укладеного з Донецькою філією Центру будівництва та ремонту засобів електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», Артемівською філією ТзОВ «ТД «ЗМГ» до перевірки не надано, як не надано і на вимогу суду в судове засідання.

На виконані роботи, складено акт прийняття виконаних підрядних робіт № 60 від 30.05.2008 року на суму 32428 грн., ПДВ - 6485,60 грн. та довідку вартості виконаних робіт за травень 2008 року на суму 32428 грн., ПДВ - 6485,60 грн.

Згідно довідки вартості виконаних робіт за травень 2008 року до загальної суми вартості наданих послуг враховано вартість матеріалів замовника (кабель) на суму 12506 грн., ПДВ - 2501,20 грн., придбаного головним підприємством ТзОВ «Торговий дім «Західна молочна група».

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР до складу валових витрат не відносяться витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації.

На порушення зазначеної норми позивачем в 3 кв. 2008 року завищено валові витрати у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрат на придбання послуг з будівництва основних фондів, які підлягають амортизації, на загальну суму 19922 грн., у т. ч. за 3 кв. 2008 року - 19922 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 45186грн.63коп. згідно з встановленими при перевірці Артемівської, Вінницької та Чернігівської філій порушеннями.

Відповідно правомірним є і застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із врахуванням податкових періодів, що минули, на загальну суму 20398грн.54коп.

2. З приводу визначення позивачу податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість, суд зазначає наступне:

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вже зазначалося вище, придбання послуг за договорами, укладеними 01.01.2008р. з ТзОВ «Фора» (договір №79 про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу) та 01.03.2008р. із ЗАТ «ФОЗЗІ» (договір №31/7 про надання послуг мерчандайзингу) здійснювалося ТзОВ «ТД «ЗМГ» з метою наступного продажу товарів та отримання максимального доходу від такого продажу, підтримання попиту на товар, тобто, для використання в своїй господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні маркетингових та інших передпродажних послуг у ЗАТ «ФОЗЗІ» та ТзОВ «Фора».

Підсумовуючи зазначене, суд вважає податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.12.2009р. № 0003492399/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 110192грн.75коп., в тому числі: за основним платежем 73461грн.83коп., за штрафними санкціями 36730грн.92коп. протиправним в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 100497грн.11коп., в тому числі 66998грн.07коп. основного платежу та 33499грн.04коп. штрафних санкцій.

Разом з тим, суд погоджується з правомірністю здійснених позивачу донарахувань по Кримській філії з огляду на наступне:

Перевіркою реєстрів, отриманих податкових накладних, які передаються філією до головного підприємства, було встановлено, що частина податкового кредита КФ ТзОВ «ТД «Західна молочна група» була сформована за рахунок податкових накладних, які були отримані у попередніх податкових періодах. Під час проведення перевірки, підприємством не надані документи, які підтверджують факт отримання даних податкових накладних у перевіреному періоді.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»7.2.3. податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для, робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. (пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Проте, позивач не надав доказів звернення до податкового органу зі скаргою на постачальників щодо невидачі податкових накладних.

Крім цього, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте такого уточнюючого розрахунку позивачем подано не було.

За таких обставин, суд вважає підставним висновок податкового органу щодо завищення Кримською філією ТзОВ «ТД «ЗМГ» податкового кредиту з ПДВ в сумі 6371,32 грн. за жовтень 2008 р. та в сумі 92,44 грн. за лютий 2009 року, а відповідно правомірним є донарахування позивачу податкового зобовязання з ПДВ в сумі 6 463грн.76коп. та штрафних санкцій в сумі 3231грн.88коп. на підставі ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із врахуванням податкових періодів, що минули.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 24.12.2009р. №0003482399/0 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3673752грн.09коп., в тому числі 2107427грн.87коп. основного платежу та 1566324грн.22коп. штрафних санкцій, а також №0003492399/0 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 100497грн.11коп., в тому числі 66998грн.07коп. основного платежу та 33499грн.04коп. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» 3грн.20коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягогм десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук