Рішення № 11348479, 23.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10                                                                                 Справа № 6/220

За позовом

Луганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ

до Комунального підприємства «Облтепло»”, м. Луганськ

про стягнення 7 858 грн. 49 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Єрошкін Ю.С., дов. 25.15-183/1 від 15.03.10;

від відповідача –Толстіхін О.С., дов. № 15/5-1-421 від 22.09.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 858 грн. 49 коп., в тому числі: заборгованість –5242 грн. 20 коп., пеня –959 грн. 32 коп., штраф –366 грн. 95 коп., 3% річних –252 грн. 06 коп., інфляційні нарахування – 1037 грн. 96 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 13.09.10 проти позову заперечує.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 23.09.10, за якою, останній в порядку статті 22 ГПК України просить: стягнути з відповідача 6 803 грн. 37 коп., в тому числі: заборгованість –5242 грн. 20 коп., пеня –959 грн. 32 коп., штраф –366 грн. 95 коп., 3% річних –103 грн. 84 коп., інфляційні нарахування –131 грн. 06 коп.

Відповідач був ознайомлений із зазначеним уточненням.

Вказане уточнення прийняте судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

. в с т а н о в и в:

01.07.08 між ТОВ «Луганською регіональною торгово-промисловою палатою»та КП «Оболтепло»було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) № 316. За умовами вказаного договору КП «Облтепло»- відповідач у справі (“Замовник” - за договором) доручає, а Луганська регіональна торгово-промислова палата - позивач у справі (“Виконавець” - за договором) приймає на себе зобов’язання виконати певні роботи визначені договором.

На виконання договору, позивач здійснив для відповідача певні роботи які останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 5 242 грн. 20 коп. Також позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування в сумі131 грн.06 коп. і 3% річних в сумі 103 грн. 84 коп. та штраф у сумі 366 грн. 95 коп. і пеня у сумі 959 грн. 32 коп. (з урахуванням заяви від 23.09.2010).

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав наведених у відзиві та поясненнях і вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 01.07.08 між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір на виконання робіт № 316, за яким позивач зобов’язався виконати певні роботи, а відповідач –прийняти та оплатити їх на умовах договору.

Згідно пункту 3.1 договору закінчення договірних робіт фіксується актом здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата здійснюється після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Як свідчать матеріали даної справи відповідач виконав, а позивач прийняв роботи за актами приймання виконаних підрядних робіт на суму 7 242 грн. 20 коп., які відповідач оплатив частково в сумі 2000 грн. 00 коп., у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 5242 грн. 20 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

З метою отримання вказаних коштів, позивач направив відповідачу претензію №25.15-6 від 05.01.10., яка була отримання останнім 18.01.10 та не оплачена.

Оскільки за умовами договору сторони не передбачили певного строку, в який повинні бути оплачені виконані робот то слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України наведенні вище.

Тобто, на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за виконані роботи за договором 316 від 01.07.08, а у відповідача виник обов’язок щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач доказів оплати виконаних робіт не надав, доводи позивача в частині суми боргу не спростував.

Виходячи з наведених вище обставин, доводи відповідача за відзивом слід відхилити як необґрунтовані та такі, що суперечать матеріалам справи, а вимоги щодо стягнення боргу в сумі 5242 грн. 20 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 103 грн. 84 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 1037 грн. 96 коп. (згідно уточнення до позовної заяви) слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

Із матеріалів справи вбачається, що прострочка оплати за відповідачем відбулася з 26.01.10 по 23.09.2010 , у зв’язку з чим нарахування вказаних сум є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Разом з цим, позивачем, відповідно до ч.2 п.2 ст. 231 ГК України нараховані пеня у сумі 959 грн. 32 коп. і штраф у сумі 366 грн. 95 коп.

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦЕ України, зобов’язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме –за невиконання зобов’язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобов’язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

За договором у відповідача перед позивачем відсутній обов’язок виконати зобов’язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов’язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платними і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Але сторонами у договорі не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені і штрафу слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 5242 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 103 грн. 84 коп., інфляційні нарахування у сумі 131 грн. 06 коп. (усього 5477 грн. 10 коп.). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати пов’язані із сплатою державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Облтепло», м. Луганськ, кв. Єрьоменко, 7, код 35306808, на користь:

- Луганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ, вул. Радянська, 45, код 02944811, заборгованість у сумі 5242 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 103 грн. 84 коп., інфляційні нарахування у сумі 131 грн. 06 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 71 грн. 09 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 164 грн. 48 коп., видати наказ позивачу.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 24.09.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько