Рішення № 11348344, 22.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2010 р.Справа № 6/815

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача Косигін М.І. - довіреність №238 від 22.06.2010р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "СТВ-Житомир" ТОВ фірми "СТВ" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Велес" (смт. Любар Житомирська область)

про стягнення 17341,98 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17341,98 грн. заборгованості за неналежне виконання договору поставки №30/616 від 24.12.2008р., з яких 14975,19 грн. - основний борг, 1826,96 грн. - інфляційні, 539,83 грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви, акт звірки розрахунків та докази направлення його відповідачу, розрахунок штрафних санкцій.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Ухвали господарського суду Житомирської області по даній справі направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, отриманому на запит господарського суду, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Велес" зареєстрований за адресою: 13100, Житомирська область, смт. Любар, вул.Леніна, 17.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача - Житомирська область, смт Любар, вул.Леніна, 17. На цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто на наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2008р. між Дочірнім підприємством "СТВ-Житомир" ТОВ фірми "СТВ"(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Велес"(Відповідач) було укладено договір поставки №30/616 (а.с.7), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти поставку та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору платня за партію товару може здійснюватися по узгодженню сторін з відстрочкою платежу на 10 банківських днів від дати поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 15989,08грн., що підтверджується видатковими накладними: №900130 від 13.01.2009р. на суму 1165,50 грн.; №900131 від 13.01.2009р. на суму 789,48грн.; №900132 від 13.01.2009р. на суму 553,09 грн.; №900133 від 13.01.2009р. на суму 519,82 грн.; №7384943 від 03.03.2009р. на суму 2109,65 грн.; №7384944 від 03.03.2009р. на суму 2015,21 грн.; №7384946 від 03.03.2009р. на суму 4246,80 грн.; №7384947 від 03.03.2009р. на суму 4589,53 грн., що долучені до матеріалів справи (а.с.11-18).

Відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання, оскільки розрахувався з позивачем за поставлений товар частково у сумі 1013,89 грн.

Таким чином, станом на 24.05.2010р. заборгованість відповідача склала 14975,19грн.

12.04.2010р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №1 з проханням перерахувати борг в семиденний термін (а.с.19), яка залишилась без відповіді та задоволення.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 1826,96 грн. - інфляційних та 539,83 грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 14975,19 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, які становлять відповідно 1826,96 грн. та 539,83 грн., господарський суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 17341,98 грн. (14975,19+1826,96+539,83=17341,98).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлені вимоги та викладені позивачем обставини справи не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 14975,19грн. - основного боргу, 1826,96 грн. - інфляційних та 539,83 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Велес" (13100, Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 17, код 31884855)

- на користь Дочірнього підприємства "СТВ-Житомир" ТОВ фірми "СТВ" (10019, м. Житомир, вул.Комерційна, 4, код 32467744) - 17341,98 грн., з яких: 14975,19 грн. - основний борг, 1826,96 грн. - інфляційні, 539,83 грн. - 3% річних, а також 173,42 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 24 вересня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу