Рішення № 11348315, 22.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.10 р.                     Справа № 7/165                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „ВВС” м.Донецьк

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості - 21 372, 00 грн., суми інфляційних – 6988, 09 грн., суму 3% річних – 1199, 73 грн., суми пені – 8198, 15 грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Кошуба В.О. - дов.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 21.09.2010р. оголошено перерву до 22.09.2010р. на підставі ст.77 ГПК України.                     

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „ВВС” м.Донецьк звернулося до господарського суду Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення заборгованості -21372,00грн., суму інфляційних – 7772,88грн., суму 3%річних- 1195,51грн.,суму пені – 8169,27грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання бензину №11-09-07 від 29.12.2008р.; угоду про погашення заборгованості від 15.04.2010р.; довіреності №597209/9 від 15.01.2009р., №608855/105 від 03.03.2009р., №609869/10 від 30.04.2009р., №609910/260 від 05.05.2009р., №758271/321 від 01.06.2009р., №758331/381 від 01.06.2009р., №759130/480 від 03.08.2009р.; накладні №10-0115-1 від 15.01.2009р., №11-0116-6 від 16.01.2009р., №13-0120-5 від 20.01.2009р., №15-0122-8 від 22.01.2009р., №16-0123-1 від 23.01.2009р., №2-0203-3 від 03.02.2009р., №4-0205-3 від 05.02.2009р., №5-0206-3 від 06.02.2009р., №5-0206-4 від 06.02.2009р., №10-0113-5 від 13.02.2009р., №0-0303-8 від 03.03.2009р.; №2-0303-9 від 03.03.2009р., №5-0306-5 від 06.03.2009р., №13-0319-3 від 19.03.2009р., №16-0324-3 від 24.03.2009р., №№10-0413-2 від 13.04.2009р., №7-0408-2 від 08.04.2009р., №3-0403-14 від 03.04.2009р., №3-0505-3 від 05.05.2009р., №3-0505-4 від 05.05.2009р., №4-0506-5 від 06.05.2009р., №6-0508-1 від 08.05.2009р., №13-0520-4 від 20.05.2009р., №14-0521-1 від 21.05.2009р., №4-0604-10 від 04.06.2009р., №5-0605-5 від 05.06.2009р., №16-0624-5 від 24.06.2009р., №16-0624-4 від 24.06.2009р., №17-0625-2 від 25.06.2009р., №100714-5 від 14.07.2009р., №15-0721-8 від 21.07.2009р., №2-0804-4 від 04.08.2009р.; специфікації №10-0115-1 від 15.01.2009р., №11-0116-6 від 16.01.2009р., №13-0120-5 від 20.01.2009р., №15-0122-8 від 22.01.2009р., №16-0123-1 від 23.01.2009р., №2-0203-3 від 03.02.2009р., №4-0205-3 від 05.02.2009р., №5-0206-3 від 06.02.2009р., №5-0206-4 від 06.02.2009р., №10-0113-5 від 13.02.2009р., №0-0303-8 від 03.03.2009р.; №2-0303-9 від 03.03.2009р., №5-0306-5 від 06.03.2009р., №13-0319-3 від 19.03.2009р., №16-0324-3 від 24.03.2009р., №№10-0413-2 від 13.04.2009р., №7-0408-2 від 08.04.2009р., №3-0403-14 від 03.04.2009р., №3-0505-3 від 05.05.2009р., №3-0505-4 від 05.05.2009р., №4-0506-5 від 06.05.2009р., №6-0508-1 від 08.05.2009р., №13-0520-4 від 20.05.2009р., №14-0521-1 від 21.05.2009р., №4-0604-10 від 04.06.2009р., №5-0605-5 від 05.06.2009р., №16-0624-5 від 24.06.2009р., №16-0624-4 від 24.06.2009р., №17-0625-2 від 25.06.2009р., №100714-5 від 14.07.2009р., №15-0721-8 від 21.07.2009р., №2-0804-4 від 04.08.2009р.

Заявою від 20.07.2010р. №55-юр, поданою у порядку ст.22 ГПК України, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 37757, 97 грн. Повноважність особи, що підписала вказану заяву перевірена судом. Заява розглянута та прийнята судом.

Заявою про зменшення позовних вимог від 23.07.2010р. №61-юр, поданою у порядку ст.22 ГПК України, позивач конкретизував позовні вимоги позовні та зазначив, що просить стягнути з відповідача 37757, 97 грн., з яких 21 372, 00 грн. – заборгованість, 6988, 09 грн. – інфляційні, 1199, 73 грн. – 3% річних, 8198, 15 грн. – пеня.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач суму осиного боргу визнав у повному обсязі, просить зменшити суму пені на 80% у зв’язку із тяжким фінансовим станом підприємства.

Позивач проти зменшення розміру пені категорично заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання бензину №11-09-07 від 29.12.2008р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.9.1 Договору, він діє до 31.12.2009р.

З матеріалів справи та пояснень представників обох сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.п.1.1-1.2 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується передавати у власність покупцю паливно-мастильні матеріали, іменовані надалі товар і зазначені в пункті 2.1 цього Договору, а також документи, що стосуються цього товару. Покупець (відповідач) зобов’язується сплатити товар у порядку, розмірі та терміни, передбачені цим договором.

Відомості про товар вказані сторонами у пункті 2.1 Договору у вигляді таблиці. Загальна сума товару (бензин А-76 (ДСТУ 4063-2001), який повинен бути поставлений вказана у пункті 2.1 Договору – 5851000, 00 грн.

Порядок розрахунків узгоджений сторонами у розділі 4 Договору.

Розрахунки за отриманий товар здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок (п.4.1 Договору).

Покупець здійснює оплату товару протягом 75 календарних днів від моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, яка вказана в накладній постачальника. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2 Договору).

Терміни та умови постачання товару узгоджені сторонами у розділі 5 Договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до умов Договору поставив відповідачу протягом січня-серпня 2009р. товар (бензин), що підтверджено матеріалами справи, у тому числі вищевказаними двосторонніми накладними на товар, специфікаціями та довіреностями до них. Факт отримання товару за вказаними вище накладними також підтверджений відповідачем.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, отриманий товар оплатив частково, що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками банку по особовому рахунку відповідача та представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що до теперішнього часу заборгованість у розмірі 21372, 00 грн. відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду та просить стягнути цю суму у примусовому порядку.

Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем на теперішній час наявна сума боргу в розмірі 21372, 00 грн., яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 09.09.2009р. по 05.04.2010р. 3% річних в сумі 1199, 73 грн. та за вересень 2009р. - квітень 2010р. інфляційні в сумі 6988, 09 грн.

Суми 3% річних та інфляційних перевірені судом, нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.9 Договору, у разі невиконання покупцем зобов’язань по п.п. 4.2, 6.2 Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 8198, 15 грн. за період з 09.09.2009р. по 05.04.2010р.

Сума пені перевірена судом, нарахована позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства та арифметично вірно.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми штрафних санкцій (пені) на 80% грн. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2010р., копії постанов про арешт коштів боржника від 03.11.2009р.

Позивач категорично заперечив проти зменшення розміру пені також посилаючись на скрутне фінансове становище, а також на той факт, що відзив відповідача, в якому міститься клопотання щодо зменшення штрафних санкцій, підписано неповноважною особою. Разом з цим, в обґрунтування своїх заперечень позивач не представив жодного документа.

Посилання позивача на той факт, що відзив на позов не містить порядкового номеру (не зареєстрований на підприємстві) та на той факт, що такий відзив підписаний неповноважною особою судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний відзив складений та підписаний представником відповідача за довіреністю у межах наданих йому повноважень, копія якої міститься в матеріалах справи.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, з огляду на той факт, що заборгованість, на яку позивач нарахував пеню, на момент розгляду справи вже сплачена відповідачем, хоча і не своєчасно, але в повному обсязі, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 6 558,52 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв’язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Враховуючи наведене, у зв’язку із зменшенням господарським судом суми стягуваної пені на підставі ст.83 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „ВВС” м.Донецьк до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення заборгованості - 21 372, 00 грн., суми інфляційних – 6988, 09 грн., суму 3% річних – 1199, 73 грн., суми пені – 8198, 15 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678, р/р 26000301796023 в ГУ ПІБ України в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „ВВС” (83016, м.Донецьк, вул.Кірова, 45, ЄДРПОУ 32788754, р/р 26002175326270 в Донецькій філії АКБ „Укрсоцбанк” м.Донецьк, МФО 334011) заборгованість – 21 372, 00 грн., суму інфляційних – 6988, 09 грн., суму 3% річних – 1199, 73 грн., суму пені – 6 558,52 грн., державне мито у сумі 377, 58 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231, 40грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити, у зв’язку зі зменшенням стягуваної пені судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписаний 23.09.2010р.

Суддя