Рішення № 11348113, 21.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.10 р.                     Справа № 43/203                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБУД”, м. Шахтарськ

до відповідача: Шахтарської районної ради, м. Шахтарськ

про стягнення грошових коштів у розмірі 20466грн. в якості оплати робіт з капітального ремонту будівлі Шахтарської районної ради за договором підряду №9 від 18.03.2009р., пені у розмірі 4018,92грн.

Представники сторін:

від позивача: представник з’явився, однак повноваження не підтвердив

від відповідача: Тєплова Т.А. за дов. без номеру від 14.09.2010р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 21.09.2010р. з 11:45год. до 11:50год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОБУД”, м. Шахтарськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Шахтарської районної ради, м. Шахтарськ про стягнення грошових коштів у розмірі 20466грн. в якості оплати робіт з капітального ремонту будівлі Шахтарської районної ради за договором підряду №9 від 18.03.2009р., пені у розмірі 4018,92грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду №9 від 18.03.2009р., договірну ціну, локальний кошторис, акт прийомки виконаних підрядних робіт №16 за березень 2009р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.08.2010р., листи №7 від 12.11.2009р., №02-10-378 від 26.11.2009р., а також на невиконання відповідачем зобов’язань за договором, в частині оплати виконаних робіт.

16.09.2010р. позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фінансового управління Шахтарської районної державної адміністрації та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області в особі Управління державного казначейства у м. Шахтарську.

Судом розглянуто клопотання позивача та відмовлено у їх задоволенні за недоцільністю, а також тим, що згідно ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення. Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, то справа розглянута без відкладення її розгляду.

21.09.2010р. відповідач подав до суду заяву без номеру, в якій погодився з позовною заявою, підтвердив належне виконання та прийняття робіт у сумі 20466грн.

Згідно із ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2009р. між Шахтарською районною радою (замовник) та ТОВ „Агробуд” (підрядник) був укладений договір підряду №9, строком дії до 31.12.2009р. (пункт 4.3. договору).

За умовами договору підрядник зобов`язався виконати роботи з капітального ремонту будівлі райнної ради, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість робіт згідно кошторису складає 20466грн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що замовник здійснює проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма №КБ-2в, довідки форми КБ-3), підписаних уповноваженими представникаи сторін. Розрахунки здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання форми. Проміжні платежі за виконані роботи не повинні перевищувати 95% їх загальної вартості від договірної ціни.

Форма оплати – платіжне доручення (пункт 3.2. договору).

Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником по закінченню робіт (пункт 3.3. договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник сплатить виконані роботи протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт.

В пункті 5.2. договору визначений обов`язок замовника оплатити підряднику роботи, передбачені розділом 1 договору, в розмірі та строки, встановлені договором.

Згідно пункту 6.2. договору, за несвоєчасну оплату замовник відшкодовує пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних робіт.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

На виконання умов договору позивачем було здійснено капітальний ремонт будівлі районної ради, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за березень 2009р. у сумі 20466грн. (типової форми №КБ-3) та актом прийомки виконаних підрядних робіт №16 за березень 2009р. у сумі 20466грн. (типової форми №КБ-2в).

25.03.2009р. довідка та акт підписані відповідачем з прикладанням його печатки, тобто ці документи є доказом належного виконання позивачем умов договору із виконання капітального ремонту та прийняття цих робіт відповідачем без зауважень щодо якості, об`ємів та вартості ремонту, а також відповідно до приписів ст.530, 854 ЦК України є підставою для сплати відповідачем вартості виконаних робіт у сумі 20466грн. в строки визначені пунктом 4.2. договору, а саме до 01.04.2009р.

Доказів, що спростовують вищевикладений висновок суду сторонами не надано. Відомостей щодо позбавлення сторін можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення виконані роботи не оплатив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 20466грн.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач до матеріалів справи не надав. Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 20466грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідач згідно заяви без номеру від 21.09.2010р. погодився з позовною заявою, підтвердив належне виконання та прийняття робіт у сумі 20466грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

Також, за порушення строків оплати виконаних робіт позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4018,92грн. на підставі пункту 6.2. договору, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом.

Так, ГК називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 2 ст.549 ЦК України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлена в пункті 6.2. договору неустойка підпадає під визначення штрафу, яке наводяться в ч.2 ст.549 ЦК України, а не пені, як помилково визначено сторонами. Останнє не є підставою для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Як не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені те, що заявлена сума за своєю правовою природою фактично є штрафом, оскільки позивач посилається як на підставу застосування до відповідача певного виду відповідальності саме на пункт 6.2. договору, а вже потім доходить до хибного висновку, що розмір штрафної санкції слід розраховувати з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За таких обставин підставою, яка породжує обов'язок сплатити штраф, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати виконаних робіт, то суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченого пунктом 6.2. договору штрафу у сумі 102,33грн. (20466грн. (вартість виконаних робіт) х 0,5% (відсоток встановлений договором) = 102,33грн.).

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально доведені і визнані відповідачем, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 547, 549, 610-612, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБУД”, м. Шахтарськ до Шахтарської районної ради, м. Шахтарськ про стягнення грошових коштів у розмірі 20466грн. в якості оплати робіт з капітального ремонту будівлі Шахтарської районної ради за договором підряду №9 від 18.03.2009р., пені у розмірі 4018,92грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Шахтарської районної ради (86203, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Крупської, 1а; ідентифікаційний код 23985889; р/р 35414003002905 в Управлінні державного казначейства у м. Шахтарську, код банку 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБУД” (86211, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. 50 років СРСР, 29; ідентифікаційний код 32315647; р/р 26007051700857 в Донецькому РУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, код банку 335496) грошові кошти у розмірі 20466грн. в якості оплати робіт з капітального ремонту будівлі Шахтарської районної ради за договором підряду №9 від 18.03.2009р., штраф у сумі 102,33грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 205,67грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,24грн.

В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 3916,59грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 21.09.2010р.