Рішення № 11348106, 22.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.10 р.                     Справа № 15/159                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32645745)

про стягнення предоплати в сумі 2525122,80 грн., неустойки за просрочку поставки продукції в сумі 2297861,02 грн., пені в сумі 59087,87 грн., 9% річних у розмірі 129507,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коротенко Р.О. за довіреністю № 09-18/1640 від 30.12.2009 р. (після перерви в судове засідання не з’явився)

від відповідача: Заремба С.В. за довіреністю № 480 від 10.06.2010 р.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 11.08.2010 р. до 21.09.2010 р., з 21.09.2010 р. до 22.09.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” м. Донецьк про стягнення предоплати в сумі 2525122,80 грн., неустойки за просрочку поставки продукції в сумі 2297861,02 грн., пені в сумі 59087,87 грн., 9% річних у розмірі 129507,67 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/159, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

13.02.2009 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 4600035557/202, згідно якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити продукцію, вказану у відповідних специфікаціях до договору.

Специфікацією № 18 від 09.12.2009 р. до договору передбачена поставка відповідачем позивачу катанки алюмінієвої АКЛП–ПТ–5Е–12 ГОСТ 13843–78 в кількості 235 мт на умовах DDP – м. Маріуполь, склад покупця (згідно ІНКОТЕРМС 2000), орієнтовно на загальну суму 5090100,00 грн. Пунктом 6 специфікації сторонами погоджено здійснення передоплати в розмірі 100% авансового платежу в національній валюті прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку або його копії. Строк поставки сторонами встановлений протягом грудня 2009 р.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

Позивач свої зобов’язання за договором купівлі–продажу з врахуванням специфікації виконав – перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 5090100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3000353522 від 16.12.2009 р. на суму 758100,00 грн., № 3000353861 від 18.12.2009 р. на суму 4332000,00 грн. Призначенням платежу вказана оплата за катанку алюмінієву по договору № 4600035557 від 13.02.2009 р. Оригінали платіжних доручень з відмітками банку про проведення платежів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що попередня оплата була перерахована за вищевказаними документами позивачем відповідачу саме на виконання договору № 4600035557 від 13.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що платіжні доручення містять посилання саме на договір № 4600035557 від 13.02.2009 р. як на підставу здійснення перерахування грошових коштів. Крім того, позивач в позовній заяві вказує на перерахування грошових коштів відповідачу саме на виконання спірного договору. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки у відзиві даний факт підтвердив. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач поставив позивачу катанку алюмінієву на суму 2564977,20 грн. за видатковими накладними, завірені копії яких додані до позову. Товар на суму 2525122,80 грн. (5090100,00 грн. – 2564977,20 грн. = 2525122,80 грн.) відповідач позивачу не поставив, в результаті чого заборгованість відповідача на користь позивача відповідно склала 2525122,80 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що за порушення графіків або строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленої (недопоставленої) або поставленої поза графіком продукції, за кожний день прострочення поставки. При цьому дана неустойка в безумовному порядку утримується покупцем з належного постачальнику платежу, здійсненого згідно п. 6.3 даного договору. Неустойка нараховується за весь період прострочення.

Відповідно до п. 9.4 договору у випадку прострочення поставки будь–якої партії продукції більш, ніж на 10 календарних днів, покупець має право відмовитися від виконання зобов’язань по договору та/або розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника (телеграмою, телексом, по факсу, електронною поштою – на власний розсуд), дата направлення покупцем повідомлення буде вважатися датою припинення зобов’язань покупця. Після отримання повідомлення про відмову покупця від подальшої поставки продукції та/або розірвання договору, постачальник зобов’язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення сплатити покупцю неустойку, передбачену попереднім пунктом договору, а також відшкодувати покупцю збитки та повернути суму передоплати за непоставлену продукцію. За прострочення повернення передоплати постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно повернутої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня нараховується за весь період прострочення.

Виходячи з того, що відповідач протягом строку поставки, погодженого сторонами в специфікації № 18 від 09.12.2009 р., тобто протягом грудня 2009 р., продукцію поставив частково, позивач у формі листа № 0161–02/1170 від 25.03.2010 р. та претензії № 0161–02/2 від 14.05.2010 р. відмовився від подальшого отримання товару та звернувся до відповідача з вимогою повернути передоплату на суму 2525122,80 грн. та оплатити неустойку за прострочку поставки, пеню та 9% річних. Факт направлення листа та претензії позивачем відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа від 18.05.2010 р., поштовою квитанцією № 35/4. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Відповідач суму передоплати не повернув, вказані штрафні санкції та відсотки річні не сплатив.

Позивач, вважаючи, що відповідач порушив умови договору купівлі–продажу № 4600035557/202 від 13.02.2009 р., звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 4600035557/202 від 13.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Передбачений договором № 4600035557/202 від 13.02.2009 р. строк поставки товару для відповідача наступив у період протягом грудня 2009 р., а вже з 01.01.2010 р. для відповідача почалося прострочення поставки товару позивачу.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Крім того, вказаними нормами ЦК України передбачається можливість виникнення обов’язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред’явлення покупцем вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 4600035557/202 від 13.02.2009 р. визначений строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення від покупця про відмову від подальшої поставки товару.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та неодноразово пред’являв вимогу в письмовій формі щодо повернення суми передоплати шляхом надсилання листа та претензії. Відповідач зобов’язаний був повернути суму попередньої оплати протягом п’яти банківських днів з дати отримання ним вказаних повідомлень.

Наказом № 1149 від 12.12.2007 р. Міністерства транспорту та зв’язку України передбачені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку в межах області протягом 3 днів, без урахування дня подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Позивач надав до суду завірену копію довідки № 200 від 26.08.2010 р. Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” Донецької дирекції Центру поштового зв’язку № 5, з якої вбачається, що направлений позивачем лист за № 32543 від 18.05.2010 р. на адресу ТОВ “Експометал”: пр. визволення Донбасу, 4–а, м. Донецьк, 33114, був виданий 26.05.2010 р. за довіреністю Шишкіній.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким визнав факт недопоставки продукції позивачу на суму 2525122,80 грн. У відзиві відповідач також підтверджує факт отримання від позивача повідомлення від 25.03.2010 р., але не вказує конкретну дату цього отримання.

21.09.2010 р. відповідач надав до суду завірену копію витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, в якому підтверджується дата отримання відповідачем претензії від позивача саме 26.05.2010 р. із зазначенням вхідного номеру 913.

Суд приймає з цього питання до уваги довідку пошти та витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції як належні докази у справі.

Виходячи з того, що повідомлення про відмову від поставки та вимога на повернення суми передоплати була отримана 26.05.2010 р., строк оплати протягом 5 банківських днів для відповідача наступив у період з 27.05.2010 р. по 02.06.2010 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 03.06.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 2525122,80 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

Керуючись п. 9.3 договору позивач нарахував відповідачу неустойку за прострочку поставки продукції за період з 01.01.2010 р. по 01.07.2010 р. в сумі 2297861,02 грн. (розрахунки додані до позову).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти нарахування вказаної неустойки у зв’язку з неправильним визначенням позивачем періоду нарахування, яким на думку відповідача є період з 01.01.2010 р. по 25.03.2010 р.

Перевіркою розрахунків позивача та відповідача судом встановлено, що сторонами невірно визначений період нарахування неустойки згідно п. 9.3, 9.4 договору, оскільки початок такого періоду припадає на момент виникнення прострочення поставки, тобто на 01.01.2010 р., а кінець співпадає з моментом направлення продавцю відмови покупця від отримання товару та вимоги про повернення передоплати, оскільки саме з цього часу у продавця припиняється зобов’язання допоставити товар. Відповідач вважає, що такий момент припадає на 25.03.2010 р., тобто на дату листа № 0161–02/1170 від 25.03.2010 р. Але в спірному договорі у пункті 9.4 сторони погодили, що дата направлення покупцем відповідного повідомлення продавцю буде вважатися датою припинення зобов’язань покупця, тобто датою відмови покупця від отримання товару. В матеріалах справи є докази направлення повідомлення продавцю покупцем від 18.05.2010 р., інші докази, які б підтверджували направлення повідомлення продавцю раніше, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, розрахунки позивача та відповідача є невірними та судом до уваги не приймаються. За власними розрахунками суду сума неустойки за прострочку поставки продукції нараховується за період з 01.01.2010 р. по 18.05.2010 р. та складає: 2525122,80 грн. х 0,5% х 138 днів = 1742334,73 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 2297861,02 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1742334,73 грн. В частині стягнення неустойки на суму 2297861,02 грн. – 1742334,73 грн. = 555526,29 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі п. 9.4 договору нарахував відповідачу пеню за прострочення повернення передоплати за період з 29.05.2010 р. по 15.07.2010 р. на суму 59087,87 грн. (розрахунки додані до позову). Відповідач проти розрахунку позивача пені не заперечував.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивач припустився помилки при визначенні початку періоду прострочення повернення передоплати, яким є 03.06.2010 р., про що судом було вказано раніше. Таким чином, розрахунок позивача в цій частині є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені за прострочення повернення передоплати нараховується за період з 03.06.2010 р. по 15.07.2010 р. та складає: (2525122,80 грн. х 20,5% х 5 днів : 365 днів) + (2525122,80 грн. х 19% х 30 днів : 365 днів) + (2525122,80 грн. х 17% х 8 днів : 365 днів) = 55933,20 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 59087,87 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 55933,20 грн. В частині стягнення пені на суму 59087,87 грн. – 55933,20 грн. = 3154,67 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі п. 9.9 договору позивач нарахував відповідачу 9% річних за період з 19.12.2009 р. по 15.07.2010 р. в сумі 129507,67 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 9.9 договору у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником зобов’язань, передбачених даним договором, постачальник зобов’язаний сплатити покупцю 9% річних, нарахованих на суму грошових коштів, сплачених покупцем в якості передоплати за несвоєчасно поставлену продукцію, починаючи з дня списання грошових коштів з поточного рахунку покупця та до дня фактичної поставки продукції або повернення грошових коштів.

Відповідач проти нарахування 9% річних у відзиві на позовну заяву також заперечував тим, що позивач невірно визначив період, який на думку відповідача становить з 26.03.2010 р. по 15.07.2010 р. Такі заперечення суд не приймає до уваги, тому як в спірному договорі сторони погодили, що початком періоду прострочення є день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця, кінцем – день фактичної поставки продукції або повернення грошових коштів.

Перевіркою розрахунку суми 9% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9% річних в сумі 129507,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір неустойки за несвоєчасну поставку продукції на підставі того, що ТОВ “Експометал” було засновано в 1994 р. на базі старого заводу та є однією з провідних компаній держави з виробництва алюмінієвих та мідних сплавів, орієнтованою на екологічно чисте виробництво. Компанія неодноразово отримувала нагороди за якісну продукцію, визнання споживачів та Торгівельно–промислової палати України. Цех із виробництва сплавів на основі алюмінію потужністю 12000 тон на рік надає можливість задовольняти потреби та реалізовувати продукцію таким підприємствам, як НКМЗ, Азовсталь, Алчевський металургійний комбінат та ін., більш ніж половина продукції реалізується на експорт, основними замовниками є автомобілебудівні компанії Японії. В 2006 р. компанія придбала та ввела в експлуатацію сучасну лінію з виробництва алюмінієвої катанки методом безперервного лиття потужністю 18000 тон на рік. Ця продукція реалізується як на ринку України, так і в країнах Європи та Південно–Східної Азії.

Причинами невиконання зобов’язання щодо поставки товару по спірному договору позивачу відповідач вказує наступні: складні економічні умови ведення господарської діяльності у зв’язку з настанням фінансової кризи, затримка розрахунків з покупцями, неможливість одержання кредитів, зміна собівартості продукції, демпінгова політика закордонних виробників, недостатність кваліфікованих кадрів. Ці ж самі причини не дозволяють своєчасно повернути кошти, отримані в якості попередньої оплати.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що сума, яку позивач просить з нього стягнути є дуже суттєвою для підприємства та її виплата може призвести до банкрутства підприємства, що завдасть негативних наслідків як для працівників підприємства, які втратять робочі місця, так і для держави і міста Донецька, у зв’язку з відсутністю реалізації промислового потенціалу підприємства, недоотриманням державним та місцевим бюджетами значних сум податкових надходжень.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав до суду жодних доказів в обґрунтування обставин, викладених у відзиві, що стосується зменшення розміру неустойки за несвоєчасну поставку продукції, у зв’язку з чим доводи відповідача не приймаються судом до уваги, а клопотання відхиляється як необґрунтоване.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, пр. Звільнення Донбасу, буд. 4А; код ЄДРПОУ 32645745; рахунок 260070133139 в ЗАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627; рахунок 26007000100212 в філії „ДД ТОВ „УКБ „КАМБИО”, МФО 394523) на користь відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26002480020000 в ПАО „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) суму 4452898,40 грн. (а саме: передоплату на суму 2525122,80 грн., неустойку за просрочку поставки продукції в сумі 1742334,73 грн., пеню в сумі 55933,20 грн., 9% річних у розмірі 129507,67 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 22657,31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 209,69 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки за просрочку поставки продукції в сумі 555526,29 грн., пені в розмірі 3154,67 грн.

У судовому засіданні 22.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя