Рішення № 11348083, 17.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.10 р. Справа № 23/150

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Костянтинівка

про стягнення 104715,62 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 підприємець; ОСОБА_2 адвокат

СУТЬ СПОРУ:

У засіданні, яке відбулось 14.09.2010р. суд оголошував перерви до 15.09.2010р. та до 17.09.2010р. (згідно ст. 77 ГПК)

Позивач, закрите акціонерне товариство „Єврофінанс” м. Київ, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Костянтинівка, 68737,85 грн. боргу, 1775,58 грн. річних, 4909,52 грн. інфляційних, 6485,68 грн. пені та 22806,99 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами № LA 07000508 від 20.12.2007р., № LA 08000105 від 26.03.2008р. та LA 08000179 від 17.04.2008р. щодо оплати лізингових платежів;

-відмову від договорів лізингу у звязку з невиконанням відповідачем свої зобов'язань за цими договорами;

-повернення відповідачем предмету лізингу про що складені відповідні акти;

-ст.ст. 1, 7, 10, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”;

-ст.ст. 526, 530, 611, 612, 623-625,651 Цивільного кодексу України (далі ЦК);

-ст.ст. 193, 216, 220, 224, 229 Господарського кодексу України (далі ГК).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою згідно ст. 267 ЦК для відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені та штрафу; вимоги позивача щодо стягнення неустойки в іноземній валюті не відповідає чинному законодавству України і договір в цей частині слід визнати недійсним; позивач своїми діями зі зволікання розірвання договорів сприяв збільшенню збитків та неустойки; не надано доказів вручення (відсилки) розрахунків відповідача; договори лізингу є неукладеними, тому що в них відсутні істотні умови такі як вартість майна з врахуванням індексації.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення відповідача та представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір фінансового лізингу № LA 07000508 від 20.12.2007р. (далі договір від 20.12.2007р.) згідно якого лізингодавець (позивач) зобовязався надати, а лізингоодержувач (відповідач) прийняти предмет лізингу транспортний засіб JacHFC1020K Bort (далі ТЗ № 1), останній зобовязався оплачувати лізингові платежі на умовах визначених у додатку № 2 до цього договору.

ТЗ № 1 був переданий позивачем відповідачу 16.01.2008р. про що свідчить акт приймання-передачі предмету лізингу від цієї дати.

ТЗ № 1 був повернений відповідачем позивачу 09.07.2009р. згідно акту повернення предмету лізингу. У відповідності до п. 4 цього акту, договір від 20.12.2007р. був розірваний з 09.07.2009р.

Сторони уклали договір фінансового лізингу № LA 08000105 від 26.03.2008р. (далі - договір від 26.03.2008р.) згідно якого лізингодавець (позивач) зобовязався надати, а лізингоодержувач (відповідач) прийняти предмет лізингу - JacHFC1020K Bort (далі ТЗ № 2), останній зобовязався оплачувати лізингові платежі на умовах визначених у додатку № 2 до договору.

ТЗ № 2 був переданий позивачем відповідачу 14.05.2008р. про що свідчить акт приймання-передачі.

ТЗ № 2 був повернений відповідачем позивачу 25.08.2009р. згідно акту повернення предмету лізингу. У відповідності до п. 4 цього акту, договір від 26.03.2008р. припинив свою дію 25.08.2009р.

Сторони уклали договір фінансового лізингу № LA 08000179 від 17.04.2008р. (далі - договір від 17.04.2008р.), згідно якого лізингоодержувач (відповідач) прийняти предмет лізингу транспортний засіб JacHFC1045K Bort (далі ТЗ № 3), а останній прийняти та оплатити предмет лізингу на умовах визначених у додатку № 2 до цього договору.

ТЗ № 3 був переданий відповідачу позивачем 28.05.2008р. про що свідчить акт приймання-передачі предмету лізингу.

ТЗ № 3 був повернений позивачу відповідачем 08.12.2009р. про що свідчить акт повернення предмету лізингу. У відповідності до п. 4 цього акту, договір від 17.04.2008р. припинив свою дію з 08.12.2009р.

Заперечення відповідача, що договори додані до позову є неукладеними суд до уваги не приймає, тому що предмет: договору чітко визначений у всіх трьох договорах з зазначенням їх вартості; індексація вартості предмету лізингу не передбачена ст. 3 Закону „Про фінансовий лізинг”.

Позивач вимагає стягнути з відповідача неустойку в український валюті гривні. Тому посилання відповідача на порушення позивачем валютного законодавства безпідставне. Крім того, предметом позову не є визначення договору чи певної його частини недійсною.

Посилання відповідача на те, що позивач навмисно затягнув строк розірвання договорів, суд до уваги не приймає, тому що одностороння відмова від договору, якщо це передбачено законом або договором, розірвання договору це право позивача, а не обовязок.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про нібито сплив строку позовної давності щодо стягнення пені оскільки всі нарахування пені позивач розпочинав з 01.12.2009р., а позов подано до суду в липні 2010р., тобто один рік не пройшов щодо можливості стягнення пені за 01.12.2009р.

Не приймається судом до уваги посилання відповідача на неотримання ним від позивача рахунків, що впливає на виникнення зобовязання щодо оплати лізингових платежів та похідних від них, тому що п. 8.2 договорів встановлено, що лізингоодержувач зобовязався оплачувати лізингодавцю лізингові платежі протягом 5 днів з дня виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця. Тобто, у разі відсутності рахунків, відповідач повинен був оплачувати ці платежі не пізніше 7 числа кожного місяця, наприклад за січень оплатити по 7 січня і т.д. Зважаючи на викладене суд стягує з відповідача на користь позивача 68737,85 грн. боргу, 1775,58 грн. річних та 4909,52 грн. інфляційних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК.

Частиною 6 ст. 232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Договори на які посилається позивач, не містять зняття таких обмежень. Тому для стягнення пені за прострочку лізингових платежів за, наприклад січень місяць, пеня може нараховуватись по липень відповідного року. Зважаючи на це, суд стягує з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1455,73 грн. (пункт 8.9 додатку № 2 до договорів).

В решті вимог щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє у звязку з неврахуванням обмежень нарахування пені встановлених ч. 6 ст. 232 ГК.

Пунктом 10.8 додатку № 2 до договорів встановлено, що в разі дострокового розірвання договору з вини лізингоодержувача можливе застосування санкцій, а саме сплати 10% від вартості всіх не отриманих лізингових платежів лізингодавцю за договором фінансового лізингу. У звязку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача штраф в сумі 351,37 грн. за договором від 26.03.2008р. та 1 61910 грн. за договором від 17.04.2008р. В решті вимог, суд позивачу у позові відмовляє у звязку зі спливом строку позовної давності (ст.ст. 256, 258, 267 ЦК).

На підставі ст.ст. 1, 6, 7, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 20, 173, 174, 188, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 615, 625 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 1959 року напродження (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” (вул. І.Дубового, 14, м. Київ, ЄДРПОУ 30726921) 68 737грн. 85 коп. боргу, 1 775 грн. 58 коп. річних, 4 909 грн. 52 коп. інфляційних, 1 455 грн. 73 коп. пені, 1970 грн. 47 коп. штрафу, 788 грн. 49 коп. витрат на сплату держмита та 177 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити

Суддя

В судовому засіданні 17.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2010р Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2010р.