Рішення № 11347912, 15.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.10 р.                     Справа № 22/230                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 21949777,

до відповідача, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк, ЄДРПОУ 23977045,

про стягнення 10073,76 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Кириєнко О.О. – за довіреністю,

від відповідача: Бєрєзнякова Л.С. - за довіреністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Управління Державного казначейства у м.Костянтинівці Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області, м.Костянтинівка Донецької області, про стягнення заборгованості за користування телекомунікаційними послугами у сумі 10073,76грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання умов договору №3842 від 24.11.2003р. про надання телекомунікаційних послуг Управлінням Державного казначейства у м.Костянтинівці Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області у частині розрахунків за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору №3842 від 24.11.2003р. про надання телекомунікаційних послуг зв’язку, додаток №1, №2 до наведеного правочину, додаткової угоди №б/н від 21.11.2006р. про зміну та доповнення до договору №3842 від 24.11.2003р., листа про зміну реквізитів Позивача, акту звіряння розрахунків станом на 01.01.2010р., листа №23/07-03071 від 23.07.2010р. та №19.21/01-13/3894 від 29.07.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.36 Закону України „Про телекомунікації”.

08.09.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача представлено клопотання згідно ст.ст.22, 24 Господарського процесуального кодексу України про зміну первісного Відповідача Управління Державного казначейства у м.Костянтинівці Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області, м.Костянтинівка Донецької області, на Відповідача Головне Державне Казначейство України у Донецькій області, м.Донецьк.

Приймаючи до уваги приписи наведених норм процесуального законодавства, суд задовольняє клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ” та визначає належним Відповідачем Головне управляння Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк.

Представник Позивача в судовому засіданні 15.09.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 15.09.2010р. надав відзив на позовну заяву, у якому підтвердив наявність заборгованості Управління Державного казначейства у м.Костянтинівці ГУДКУ у Донецькій області перед Позивачем у розмірі 10073,76 грн., чим визнав позовні вимоги. Проте, останній вказує на відсутність вини у виникненні заборгованості, оскільки є бюджетною установою. У зв’язку з відсутністю у кошторисі на 2010р. коштів на ці витрати, ця юридична особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

У зазначеному судовому засіданні представником Відповідача надано також заяву №б/н від 15.09.2010р., за змістом якої позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ” до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення 10073,76 грн. останній визнає у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          24.11.2003р. між Відповідачем - Абонент та Акціонерним товариством закритого типу „Науково-технічний центр „ФТІКОМ” (правонаступником якого, згідно статуту, є Позивач) - Виконавець укладено договір №3842 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку.

Відповідно до п.1 договору, Абонент поручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання з надання послуг зв’язку з передання даних у телекомунікаційних мережах, перелічених і тарифіцірованих у додатках, що є невід’ємною частиною договору.

За змістом додатку №2 від 01.01.2004р., Відповідачу надаються послуги з оренди цифрового каналу передання даних пропускною властивістю 128К (до 50 км. м.Донецьк-м.Костянтинівка) з щомісячною фіксованою платою 839,48 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.2.2 наведеного правочину оплата, послуг за поточний місяць за договором здійснюється не пізніше 5 числа наступного за поточним місяця, враховуючи податок на додану вартість.

Проте, за твердженнями Позивача, що не спростовані у встановленому процесуальним законодавством порядку, за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. телекомунікаційні послуги надані на суму 10073,76 грн., Відповідачем не сплачені.

Наявність заборгованості у визначеному розмірі також вбачається з акту звіряння розрахунків між учасниками процесу станом на 01.01.2010р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Як було зазначено вище, Відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначено у відзиві та письмовій заяві, наданій у судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – представником Бєрєзняковою Л.С.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за користування телекомунікаційними послугами у розмірі 10073,76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з вищенаведеного виключення (звільнення) щодо розподілу господарських витрат не передбачено.

За викладених обставин, клопотання Відповідача не підлягає задоволенню та витрати на сплату державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться за правилами, встановленими наведеною статтею Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ”, м.Донецьк, до Відповідача, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за користування телекомунікаційними послугами у сумі 10073,76 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (83017, м.Донецьк, бул.Шевченко, 25, ЄДРПОУ 23977045, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ” (83114, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, б.72, ЄДРПОУ 21949777, р/р 26007959969393 у філії ПАТ „ПУМБ”, МФО 335537) заборгованість у сумі 10073,76грн.

3.Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (83017, м.Донецьк, бул.Шевченко, 25, ЄДРПОУ 23977045, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФТІКОМ” (83114, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, б.72, ЄДРПОУ 21949777, р/р 26007959969393 у філії ПАТ „ПУМБ”, МФО 335537) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

5.У судовому засіданні 15.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя