Рішення № 113478827, 14.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року № 320/19131/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ТОВ «РЕНТООФІС»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «РЕНТООФІС» з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2, від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що як митний орган зобов`язаний під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки її числового значення, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що законодавством наділений правом запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 07.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

На підставі зовнішньоекономічного контракту про купівлю-продаж товарів від 01.08.2021 №1-RNTA, укладеного позивачем з китайською компанією NANTONG TOP ASIA COMPANY LIMITED, з порту NANTONG (КНР) до порту Гданськ (Польща) за коносаментом від 27.01.2023 №ZTJ2300153ICSMSZTJ у трьох морських контейнерах №HCUETU2613596, №TGHU1867689, №MSMU8842927 були відвантажені придбані позивачем товари: інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою, вироби з пористої гуми, апаратура масажна механічна.

Транспортування контейнерів №HCUETU2613596, №TGHU1867689, №MSMU8842927 із зазначеними товарами з порту Гданськ на митну територію України та їх подальше перевезення територією України було здійснено чотирма партіями з використанням транспортних засобів державними реєстраційними номерами AC9409BO/AC8351XP, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 / НОМЕР_3 та НОМЕР_4 / НОМЕР_5 .

Загальна фактурна вартість товарів згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) від 27.01.2023 №22TA1030 становить 109632,48 доларів США.

З метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано Київській митниці чотири митні декларації від 03.04.2023 №23UA100380604468U3 (референтний номер 2368), від 03.04.2023 №23UA100380604483U7 (референтний номер 2370), від 04.04.2023 №23UA100380604583U4 (референтний номер 2293), від 03.04.2023 №23UA100380604524U6 (референтний номер 2369).

У графах 12 поданих митних декларацій позивачем заявлено митну вартість товарів, розраховану за методом за ціною договору (контракту), а саме: в митній декларації від 03.04.2023 №23UA100380604468U3 (референтний номер 2368) 1 312 203,02 грн., в митній декларації від 03.04.2023 №23UA100380604483U7 (референтний номер 2370) 122 812,01 грн., в митній декларації від 04.04.2023 №23UA100380604583U4 (референтний номер 2293) 1 498 721,16 грн., в митній декларації від 03.04.2023 №23UA100380604524U6 (референтний номер 2369) 1 636 367,56 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості до вказаних митних декларацій позивачем подано передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графах 44, а саме: зовнішньоекономічний контракт про поставку товару від 01.08.2021 №1-RNTA, договір про транспортно-експедиційні послуги від 01.03.2022 №010332-05, договір про транспортно-експедиційні послуги від 01.07.2021 №010721-86, договір про транспортно-експедиційні послуги від 01.07.2021 №Т789/21, довідку про транспортні витрати від 22.03.2023 №01-01/-22, довідку про транспортні витрати від 29.03.2023 №01-01/-16, рахунок на оплату транспортних послуг від 29.03.2023 №241, рахунок на оплату транспортних послуг від 22.03.2023 №1128, рахунок-фактуру (iнвойс) (сommercial invoice) від 27.01.2023 №22TA1030 загальний та з розбивкою по партіях товару, коносамент (Bill of lading) від 27.01.2023 №ZTJ2300153ICSMSZTJ, прайс-лист виробника товару від 01.12.2022 б/н, митну декларацію країни відправлення від 18.01.2023 №230220230023502779, банківський платіжний документ від 03.01.2023 №030130045864150, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 28.03.2023 №LGI01822I23, довідку про транспортні витрати від 28.03.2023 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 03.04.2023 №1119, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 29.03.2023 №LGI01822I23A, довідку про транспортні витрати від 29.03.2023 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 03.04.2023 №1120, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 31.03.2023 №LGI01822I23, довідку про транспортні витрати від 30.03.2023 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 04.04.2023 №1139, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 29.03.2023 №LGI01822I23, довідку про транспортні витрати від 29.03.2023 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 04.04.2023 №1138.

За результатами розгляду митних декларацій та наданих позивачем на підтвердження митної вартості товарів документів, відповідач направив позивачу електронні повідомлення, в яких зобов`язав надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); проформа-інвойс; копію митної декларації країни відправлення із врахуванням статті 254 МКУ; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів коносамент 27.01.2033 №ZTJ2300153ICSMSZTJ з відмітками митного органу та перевізника; інвойсу від 27.01.2023 №22TA1030 з відмітками прикордонної митниці; інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Листами від 03.04.2023 та від 04.04.2023 позивач повідомив відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, якими збільшив митну вартість товарів з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів, а саме: рішенням від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2 з 35883,33 до 68056,00 доларів США, рішенням від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2 з 3358,40 до 10948,08 доларів США, рішенням від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 з 40983,83 до 77907,20 доларів США, рішенням від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2 з 40388,38 до 76783,15 доларів США за курсом НБУ на день прийняття кожного з рішень.

Джерелами цінової інформації відповідачем зазначено для рішення №UA100380/2023/000113/2 митна декларація від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 (митна вартість 3,76 USD/кг), для рішення №UA100380/2023/000114/2 митна декларація від 06.02.2023 №23UA500500003661U4 (митна вартість 3,77 USD/кг), для рішення №UA100380/2023/000118/2 митна декларація від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 (митна вартість 3,76 USD/кг), для рішення №UA100380/2023/000119/2 митна декларація від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 (митна вартість 3,76 USD/кг).

Позивач сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, за митною декларацією від 03.04.2023 №23UA100380604538U7 у розмірі 376483,08 грн., від 03.04.2023 №23UA100380604546U3 у розмірі 88814,07 грн., від 05.04.2023 №23UA100380604657U4 у розмірі 432 075,53 грн., від 04.04.2023 №23UA100380604637U5 у розмірі 425888,47 грн., а всього 1323261,15 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі МК України), встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Частинами сьомою та восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У відповідності з частинами 4 та 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності з правилами заповнення графи 20 декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі Наказ №599), до зазначених в пункті 6) частини другої статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митниці зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митницею письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

VI. Оцінка суду

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Митниця при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язана перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митниця має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 січня 2023 року у справі №813/713/18, від 06 вересня 2022 року у справі №826/2187/16, від 21 травня 2021 року у справі №820/307/17 та інших.

Суд зазначає, що в електронних повідомленнях декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару, вимагав надати додаткові документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); проформа-інвойс; копію митної декларації країни відправлення із врахуванням статті 254 МКУ; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів коносамент 27.01.2033 №ZTJ2300153ICSMSZTJ з відмітками митного органу та перевізника; інвойсу від 27.01.2023 №22TA1030 з відмітками прикордонної митниці; інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

У зв`язку з цим суд враховує правовий висновок Верховного Суду, який міститься в постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16 та полягає в тому, що в запиті про надання додаткових документів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи є необхідними для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності

Витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів на те, що з пункту 4 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA неможливо визначити, які саме витрати включає в себе ціна товару, виходячи з наступного.

Поняття та порядок визначення митної вартості встановлені нормами міжнародного права, зокрема, положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, а також МК України.

У відповідності до вказаних норм митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари. Для визначення митної вартості до ціни товару додаються фактичні витрати, понесені для ввезення товару в Україну до моменту перетину митного кордону України, за умови якщо такі витрати не включено до ціни товару у відповідності з умовами поставки цих товарів згідно з правилами Інкотермс.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування та робіт по їх виконанню, митного оформлення у країні експорту та інших витрат згідно встановлених умов поставки FOB NANTONG, China.

Як зазначає відповідач в оскаржуваних рішеннях, відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FOB» продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно, термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Таким чином, у зв`язку з даною поставкою на умовах FOB всі витрати продавця вже включено ним до ціни товарів.

За змістом частини четвертої статті 53 МК України право митного органу письмово вимагати розрахунок ціни (калькуляцію) виникає у нього у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, ні електронні повідомлення відповідача про витребовування додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів, ні оскаржувані рішення не містять обґрунтувань існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем, що вплинув на митну вартість товарів. Матеріалами справи існування такого взаємозв`язку також не підтверджується.

Щодо посилань відповідача на відсутність в пакетах наданих документів проформи-інвойсу суд зазначає таке.

У міжнародній комерційній практиці проформа-інвойс - це документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа). Проформа-інвойс може бути виписаний на відвантажений, але ще не проданий товар і навпаки. Відмінність від основного інвойсу також у тому, що деякі дані, наприклад, кількість одиниць у проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких товарів.

Форми проформи-інвойсу, а також вимог щодо її заповнення законодавством України не передбачено.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З урахуванням викладеного та з огляду на надання позивачем відповідачу в пакетах рахунків-фактур (інвойсів) від 27.01.2023 №22TA1030, товаросупровідних документів, зокрема, коносаменту (Bill of lading) від 27.01.2023 №ZTJ2300153ICSMSZTJ, а також міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 28.03.2023, 29.03.2023, 31.03.2023 №LGI101822I23 та від 29.03.2023 №LGI01822I23A, відповідачем не доведено об`єктивної необхідності надання проформа-інвойсів для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та не обґрунтовано, які саме складові можуть бути підтверджені таким документом.

Суд критично сприймає таку вказану відповідачем підставу коригування митної вартості товару як невиконання позивачем при поданні експортної декларації країни відправлення вимог статті 254 МК України.

В силу положень частини 2 та 3 статті 53 МК України декларація країни відправлення є додатковим документом, на підставі якого митний орган за наявності розбіжностей в основних документах (частина 2 статті 53 МК України) перевіряє митну вартість товарів.

Позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів відповідно до часини 2 статті 53 МК України. Дані документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості товарів, а в повідомленні митниці про витребування додаткових документів відсутня вимога про надання перекладу декларації країни відправлення товарів українською мовою.

Тобто подання декларації країни відправлення для позивача не є обов`язковою вимогою. Така декларація була подана позивачем довідково разом з основними документами за власним бажанням.

Як вже зазначено судом, підставою для витребування додаткових документів є наявність в поданих документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, наявність в них ознак підробки або відсутність в документах всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Такі положення містить частина третя статті 53 МК України.

Разом з тим, невиконання умов статті 254 МК України не є розбіжністю або іншою підставою для витребування додаткових документів в розумінні частини третьої статті 53 МК України.

Крім того, наявність розбіжностей або ознак підробки тощо може бути підставою для витребування додаткових документів лише якщо такі розбіжності чи ознаки містяться в основних документах (частина друга статті 53 МК України), які підтверджують митну вартість.

Виходячи з наведеного, суд не приймає зауваження відповідача до експортної декларації країни відправлення, як належну підставу для коригування митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень про те, що наданий позивачем прайс-лист є пропозицією тільки на дану поставку для певного покупця та не містить всіх складових для визначення митної вартості товару, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, згідно з яким прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість відомостей у прайс-листі, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що не зважаючи на те, що поставку на адресу позивача товарів здійснено на виконання одного контракту від 01.08.2021 №1-RNTA за одним логістичним маршрутом та в короткий проміжок часу, обсяг та зміст наведених відповідачем в оскаржуваних рішеннях обґрунтувань неможливості визнати заявлену декларантом митну вартість товарів є різним.

Так, в обґрунтування оскаржуваних рішень від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 відповідач вказує, що в наданих позивачем інвойсах від 27.01.2023 №22TA1030 не вказано терміну оплати як це передбачено пунктом 5 контракту від 01.08.2021 №1-RNTA. Натомість у рішеннях від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2 відповідач посилається на те, що згідно з пунктом 5 зазначеного контракту платежі здійснюються покупцем шляхом 100% передплати вартості товару, однак підтверджуючих платіжних документів не надано.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що усі надані відповідачу інвойси на кожну з чотирьох заявлених до митного оформлення партій товарів, а також загальний інвойс у верхньому правому куті містять напис: «Payment terms: T/T before shipment», що відповідно до офіційного перекладу, означає: «Строк оплати: телеграфний переказ перед відправленням». Факт здійснення позивачем передплати за товар у загальному розмірі 109632,48 доларів США підтверджується банківським платіжним документом від 03.01.2023 №030130045864150.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2 на те, що коносамент від 27.01.2033 №ZTJ2300153ICSMSZTJ подано без відміток прикордонної митниці та без відміток перевізника, та посилання в оскаржуваному рішенні від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2 на відсутність відміток прикордонної митниці в інвойсі від 27.01.2023 №22TA1030.

Суд звертає увагу, що на підставі коносаменту від 27.01.2033 №ZTJ2300153ICSMSZTJ товари транспортувались з порту NANTONG (КНР) до порту Гданськ (Польща).

В Україну товари були ввезені автомобільним транспортом на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 28.03.2023, 29.03.2023, 31.03.2023 №LGI101822I23 та від 29.03.2023 № LGI01822I23A, які містять відмітку Поліської митниці. Також містить відповідну відмітку наявний загальний інвойс від 27.01.2023 №22TA1030.

Стосовно посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2 на положення статті VII ГАТТ та про «дійсну вартість», то вказані посилання є загально нормативними, ніким не оспорюються, проте, самі по собі вони не свідчать про наявність у митного органу підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів.

Суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року у справі №826/12344/15.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те що дані рахунків від 03.04.2023 №1119 та 04.04.2023 №1139, які містять інформацію про вартість транспортно-експедиційних послуг щодо переміщенням товарів автотранспортом до митного кордону України, не співставляються з рахунками від 22.03.2023 №1128 на оплату морського фрахту з Китаю до порту в Польщі та від 29.03.2023 №241 на локальні витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України, оскільки такі рахунки виставлені у зв`язку з транспортуванням різними видами транспорту. При цьому оскаржувані рішення не містять обґрунтувань того в чому саме полягає таке не співставлення, а також обґрунтувань необхідності та можливості проведення відповідного співставлення.

В свою чергу інформація з рахунку від 22.03.2023 №1128, виставлено позивачу для оплати вартості морського фрахту за межами митної території України з порту Нантонг (Китай) до порту Гданськ (Польща) у розмірі 249306,54 грн. без ПДВ співпадає з інформацією, наведеною в довідці про розмір транспортних витрат від 22.03.2023 №01-01/-22.

Щодо наявності в міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) відомостей про перевезення товарів автомобільним транспортом «PE SARHSIAN HEVORG» та ОСОБА_1 , а також у коносаменті про перевезення товарів морським транспортом «Global Container Lines Latvija SIA», наявністю яких обґрунтовані оскаржувані рішення від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2, та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2, суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (частина друга стаття 4).

Згідно частини четвертої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Пунктами 2.1 та 3.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2021 №Т789/21 між позивачем та ТОВ «НАВІС ГРУП», яке забезпечувало перевезення товарів автомобільним транспортом, визначено, що ТОВ «НАВІС ГРУП» (експедитор):

-бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника (позивача) організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом...;

-на виконання доручення замовника (позивача) здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені договори та за рахунок замовника.

Згідно з пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору про транспортно-експедиційні послуги від 01.07.2021 №010721-86 між позивачем та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», яке забезпечувало перевезення товарів морським транспортом, ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» (виконавець):

-організовує перевезення вантажів замовника (позивача) морським, залізничним, автомобільним авіаційним транспортом...;

-укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги...

Вказані положення договорів свідчать, що залучення виконавцями (перевізниками) інших перевізників для організації автомобільного та морського перевезення товару прямо передбачено договорами, укладеними з позивачем.

Таким чином «PE SARHSIAN HEVORG» та ОСОБА_1 , а також «Global Container Lines Latvija SIA» здійснювали перевезення товарів на виконання договорів з ТОВ «НАВІС ГРУП» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», які не повинні бути в наявності у позивача.

Витрати ТОВ «НАВІС ГРУП» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», пов`язані з організацією перевезення товару, враховані цими підприємствами в рахунках, виставлених позивачу, копії яких надані відповідачу.

У відповідності до приписів щодо заповнення графи 20 декларації митної вартості, встановлених Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування товарів декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Наведений перелік документів з огляду на застосовану конструкцію «можуть належати» не є вичерпним та свідчить, що витрати на транспортування товарів можуть бути підтверджені одним чи кількома документами з цього переліку або іншими наявними в декларанта документами.

При цьому, суд враховує, що оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надані експедиторами довідки про транспортні витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14.

З урахуванням викладеного суд вважає надані відповідачу довідки про транспортні витрати, а також рахунки на оплату транспортних послуг ТОВ «НАВІС ГРУП» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» належними та достатніми доказами розміру таких витрат.

Суд критично ставиться до інших зауважень відповідача щодо наданих документів, які підтверджують митну вартість товару, адже на таких зауваженнях не може ґрунтуватись спростовування заявленого позивачем рівня митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Не наведення відповідачем в оскаржуваних рішеннях належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування ним додаткових документів, зокрема, перекладу декларації країни відправлення, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 05 березня 2019 року в справі №815/143/17 та від 09 квітня 2019 року в справі №825/1575/17.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомості про митну вартість імпортованого товару та відсутність в документах, поданих позивачем до митного оформлення відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та так само не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих позивачем документів.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд звертає увагу, що митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем в оскаржуваних рішеннях з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів резервного.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За змістом примітки до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода) під час застосування резервного метода визначення митної вартості товарів мають застосовуватись попередні йому методи оцінювання, але із обґрунтованою гнучкістю. Приклади такої гнучкості наведено у зазначеній примітці.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що митна вартість задекларованих позивачем товарів визначена відповідачем на рівні митної вартості інших товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 (митна вартість 3,76 USD/кг), від 06.02.2023 №23UA500500003661U4 (митна вартість 3,77 USD/кг), від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 (митна вартість 3,76 USD/кг), від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 (митна вартість 3,76 USD/кг).

Разом з тим, в наявних в матеріалах справи копіях вказаних митних декларації, наданих відповідачем представнику позивача у відповідь на адвокатський запит, відповідачем залишено обсяг відомостей про товари, який не підтверджує обґрунтованість використання цих декларацій як джерела цінової інформації.

В оскаржуваних рішеннях відповідачем також не наведено інформації із вказаних митних декларацій від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667, від 06.02.2023 №23UA500500003661U4, від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 та від 25.03.2023 №UA205140/2023/23667 в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням вимог частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 27 червня 2019 року у справі №803/667/17 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2, від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2, тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на розмір задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн., суд зазначає, що за приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином закон встановлює право особи на відшкодування витрат на правничу допомогу та можливість зменшення розміру таких виплат за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.

На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання правничої професійної (правової) допомоги вiд 17.07.2022 №07/22/33540678, укладений з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери»; рахунок від 17.05.2023 №17-05 на суму 17 500,00 грн., в тому числі 15000,00 грн. вартість правничої допомоги із складання процесуальних документів та представництво в судах з питання оскарження рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2, від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2, а також 2500,00 грн. - із організації перекладів окремих додатків до позовної заяви українською мовою; платіжну інструкцію від 17.05.2023 №199 про сплату 17500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

Суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката в частині складання позовної заяви у сумі 1500,00 грн.

Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 848,92 грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 19 848, 92 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 03.04.2023 №UA100380/2023/000113/2, від 03.04.2023 №UA100380/2023/000114/2, від 04.04.2023 №UA100380/2023/000118/2 та від 04.04.2023 №UA100380/2023/000119/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (ідентифікаційний код 33540678, місцезнаходження: вул. Пушкинська, буд. 23-А, м. Київ, 01024) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) та судові витрати у сумі 19 848,92 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 92 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.09.2023