Рішення № 11347828, 15.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.10 р.                     Справа № 9/121                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Экспром Т”, м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод”, м.Донецьк

про стягнення 245639грн.42коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Горбатенко Н.П. – представник (за довіреністю б/н від 06.07.2010р.); Юрченко Д.Е. – директор;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Экспром Т”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 245639грн.42коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 172016грн.40коп., пені в розмірі 35263грн.36коп. та інфляційних витрат в розмірі 38359грн.66коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №13908дс від 11.06.2007р. з додатками до нього, додаткову угоду №4 від 05.03.2008р. до зазначеного договору, видаткову накладну №21 від 10.09.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей НБК №058804 від 02.09.2008р., рахунок-фактуру №018 від 10.09.2008р., податкову накладну №21 від 10.09.2008р., лист-вимогу вих.№015/02 від 09.02.2010р., претензію б/н від 19.02.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 17.06.2010р. та 07.07.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6307048 Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь – металургійний завод”, м.Донецьк станом на 29.06.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

06.07.2010р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 06.07.2010р., згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 254843грн.47коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 172016грн.40коп., пені в розмірі 35263грн.36коп., 3% річних в розмірі 9204грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 38359грн.66коп.

Суд розглядає збільшені позовні вимоги відповідно до вищевказаної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

11.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Экспром Т”, м.Донецьк та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь - металургійний завод”, м.Донецьк укладений договір №13908дс, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити згідно умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі – товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору з урахуванням додатку до договору від 27.12.2007р., цей договір набирає сили від дати його підписання та діє до 31.12.2008р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №13908дс від 11.06.2007р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах. Вантажоодержувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.

Так, сторонами підписано додаткову угоду до вказаного вище договору, в якій визначено, зокрема, умови поставки, а саме: поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад одержувача (ІНКОТЕРМС 2000 року). Датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання, зазначена у накладній. Згідно наявної у справі наведеної додаткової угоди вантажоодержувачем товару є ВАТ „УК „Шахта „Красноармійська-Західна №1”.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та згідно додаткової угоди №4 до договору, останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 172016грн.40коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №21 від 10.09.2008р. та податковою накладною №21 від 10.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується відміткою про отримання вантажу на вищезазначеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей НБК №058804 від 02.09.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Одночасно, в зазначеній вище довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, згідно якої відповідачем було отримано спірний товар, підприємством одержувача визначено ВАТ „Шахтоуправління „Покровське”, проте суд вважає, що обов’язок оплати вказаної продукції покладається на відповідача, оскільки в довіреності підставою отримання цінностей зазначено договір №13908дс від 11.06.2007р., а в свою чергу, стороною вказаного договору є саме Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк.

Крім того, представником позивача надані пояснення по справі, згідно яких останній зазначає, що ВАТ „Шахтоуправління „Покровське” було створене на підставі рішення загальних зборів ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська-Західна №1” щодо зміни найменування ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська-Західна №1” на ВАТ „Шахтоуправління „Покровське” та внесення відповідних змін до статутних документів товариства. Зазначене рішення загальних зборів акціонерів товариства було оскаржене ЗАТ „Джи Пі Ай–Інвест”, та 19.09.2008р. господарським судом Донецької області було винесено рішення по справі №32/156пн, яким суд задовольнив позовні вимоги ЗАТ „Джи Пі Ай-Інвест”, визнав недійсним рішення загальних зборів акціонерів товариства, визнав недійсним внесені до статутних документів товариства зміни, та скасував державну реєстрацію ВАТ „Шахтоуправління „Покровське” з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру про реєстрацію товариства. Зазначене рішення набрало законної сили і таким чином в ЄДРПОУ відсутній запис про реєстрацію ВАТ „Шахтоуправління „Покровське” і зазначене товариство не існує як юридична особа.

Наразі, видаткова накладна №21 від 10.09.2008р. не має безпосереднього посилання на договір №13908дс від 11.06.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір №13908дс від 11.06.2007р., оскільки:

-          по-перше, в довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей НБК №058804 від 02.09.2008р., згідно якої було отримано спірну продукцію, підставою отримання цінностей зазначено договір №13908дс від 11.06.2007р.;

-          по-друге, у податковій накладні №21 від 10.09.2008р., яка виписана за спірною видатковою накладною, умовою поставки зазначено договір №13908дс від 11.06.2007р.;

Наведене дало підстави суду дійти висновку про доведеність позивачем факту передачі спірного товару саме по договору №13908дс від 11.06.2007р.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що надана позивачем видаткова накладна №21 від 10.09.2008р. є належним доказом, який підтверджує поставку позивачем спірного товару.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку у наступному порядку:

-          30% від вартості партії товару перераховується у формі передоплати;

-          70% від вартості партії товару перераховується протягом 10-ти днів від дати поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п.3.2 договору, за фактом відвантаження товару продавець надає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, сертифікат якості. Податкова накладна видається в момент виникнення податкових зобов`язань згідно із Законом України „Про податок на додану вартість”.

В розпорядженні суду відсутні товарно-транспортна накладна та сертифікат якості згідно п.3.2 договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

Одночасно, умовами додаткової угоди №4 від 05.03.2008р. до договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару за даною додатковою угодою шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10-ти банківських днів з дати його поставки. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача був виставлений рахунок-фактуру №018 від 10.09.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунок отриманий відповідачем разом із товаром. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідного рахунку на адресу позивача не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Крім того, докази отримання рахунку-фактури відповідачем не впливають на порядок сплати заборгованості, оскільки, як зазначено вище, додатковою угодою №4 від 05.03.2008р. передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати його поставки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманої продукції за видатковою накладною №21 від 10.09.2008р. є 25.09.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору, відповідач не здійснював своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 172016грн.40коп.

На підставі чого, позивачем на адресу відповідача були надіслані лист-вимога вих.№015/02 від 09.02.2010р. та претензія б/н від 19.02.2010р. з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар або повернути отриманий товар, які залишені відповідачем без задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 172016грн.40коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 172016грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Экспром Т”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 172016грн.40коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 35263грн.36коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.7.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором №13908дс від 11.06.2007р. в розмірі 35263грн.36коп. за період прострочення з 28.04.2008р. протягом 365 днів.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 20284грн.77коп. за період з 28.04.2008р. по 24.10.2008р. включно.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене та оскільки сторонами не надано суду заяви про застосування строку позовної давності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 35263грн.36коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 18575грн.42коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9204грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 38359грн.66коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних становить 9204грн.05коп. за період прострочення з 24.09.2008р. по 06.07.2010р. та інфляційні витрати становлять суму в розмірі 38359грн.66коп. за період прострочення з жовтня 2008р. по березень 2010р. включно (протокол судового засідання від 15.07.2010р.)

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних, судом встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 9186грн.13коп. за період з 24.09.2008р. по 06.07.2010р. включно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 9204грн.05коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 9186грн.13коп.

Одночасно розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 38359грн.66коп. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Экспром Т”, м.Донецьк до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 254843грн.47коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 172016грн.40коп., пені в розмірі 35263грн.36коп., 3% річних в розмірі 9204грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 38359грн.66коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод” (за адресою: вул. Івана Ткаченко, 122, м.Донецьк, 83062, р/р 26006198028081 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, м.Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Экспром Т” (за адресою: вул.Університетська, 20, м.Донецьк, 83001, р/р 26008301787755 в філії „ДУ ПІБ в Донецькій області”, МФО 334635, код ЄДРПОУ 31794196) суму основного боргу в розмірі 172016грн.40коп., пеню в розмірі 20284грн.77коп., 3% річних в розмірі 9186грн.13коп., інфляційні витрати в розмірі 38359грн.66коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2398грн.47коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222грн.11коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 9грн.96коп., перерахованого згідно платіжного доручення №149 від 06.07.2010р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 15.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя