Рішення № 11347723, 31.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 серпня 2010 р.           Справа 11/100-10

за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор», м. Вінниця

про стягнення 523972,38 грн. заборгованості

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - О. Савишин за довіреністю № 171109/9 від 17.11.2009р.;

від відповідача - не з‘явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор»на користь публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»заборгованості за договором кредиту № 143 від 15.06.2007р. в загальному розмірі 523972,38 грн., з яких: 457 661,52 грн. сума основного боргу за кредитом, 51 584,26 грн. відсотки за користування кредитом та 14 726,60 грн. пеня.

В процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог, про що його представником подано клопотання від 31.08.2010р.. Згідно даного клопотання позивач зменшує суми позову в частині стягнення заборгованості по відсотках з 51 584,26 грн. на 31 584,26 грн. в зв’язку з погашенням відповідачем 20 000 грн. прострочених відсотків, що підтверджується платіжним дорученням № 10600 від 30.08.2010 р..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.06.2007 р. між акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»і товариством з обмеженою відповідальністю «Віндор»укладено договір кредиту №143, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі у сумі 648000 грн., зі сплатою 17% річних.

Взяті на себе зобов’язання за договором Банком виконані, що стверджується платіжними дорученнями № 1565 від 16.06.2007 р. та № 643 від 01.11.2007 р..

Проте відповідач взяті на себе зобов’язання щодо погашення основної суми заборгованості по кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом не виконує починаючи з 01.09.2009 року. Станом на 01.05.2010 року, відповідно до п. 1.1. договору відповідач повинен був сплатити на погашення основної заборгованості 322 400,00 грн., а сплатив лише 190 338,48 грн., тобто сума простроченого платежу становить 132 061,52 грн..

Крім того, станом на 01.05.2010 р., на підставі п. 2.4. договору, відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 246 828,67 грн., з яких сплачено лише 215 244,41 грн., тобто сума нарахованих та не сплачених (прострочених) відсотків становить 31 584,26 грн..

Відповідач пояснень відносно обставин викладених в позовній заяві не надав. Явки повноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Натомість двічі клопотав перед судом про відкладення розгляду справи з підстав перебування директора товариства в дні судових засідань у відрядженні.

Так, 06.07.2010р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено та ухвалою суду від 06.07.2010р. розгляд справи відкладено. 26.08.2010р. відповідач вдруге звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання та матеріали справи, суд не вбачає підстав для його задоволення зважаючи на те, що ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

З аналізу наведеної норми випливає, що представником юридичної особи в суді може бути керівник чи представник за дорученням. Отже, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку керівника товариства чи іншого представника.

Крім того, суд бере до уваги заперечення представника позивача проти відкладення розгляду справи, який зокрема наголошував на затягуванні відповідачем розгляду справи.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

15 липня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» (позивач, за договором Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віндор»(відповідач, за договором Позичальник) укладено договір кредиту №143, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі у сумі 648000 грн., зі сплатою 17% річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

-          з червня 2007 року по грудень 2007 року (включно) щомісячно по 12400 гривень

-          з квітня 2008 року по грудень 2008 року (включно) щомісячно по 12400 гривень

-          з квітня 2009 року по грудень 2009 року (включно) щомісячно по 12400 гривень

-          з квітня 2010 року по грудень 2010 року (включно) щомісячно по 12400 гривень

-          з квітня 2012 року по листопад 2012 року (включно) щомісячно по 12400 гривень

-          в грудні 2012 року 15600 грн..

Кінцем терміном повернення основної заборгованості визначено 14 грудня 2012 року.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається Позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаних автомобілів марки КрАЗ 65055-054-02, 2007 року випуску, в кількості 2 шт., вартістю 642000 грн. та причепів автомобільних МАЗ 856100-014, 2007 року випуску, в кількості 2 шт., вартістю 168000 грн., згідно з договорами купівлі-продажу № 0517/1, № 0517/2 від 17.05.2007р..

Видача кредиту проводилась шляхом перерахування Банком коштів на рахунки контрагентів Позичальника підтвердженням чого є платіжні доручення №1565 від 16.06.2007 р. та № 643 від 01.11.2007 р..

Відповідно до умов п 2.4. Договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в гривнях в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (факт/факт). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення. Згідно з п. 2.4.1. Договору за користування кредитом Позичальник зобов’язався сплачувати відсотки в валюті кредиту на рахунок №20689070494001 в філії АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Вінниці, не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним.

Взяті на себе зобов’язання щодо погашення основної суми заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках за користування кредитом відповідач не виконує починаючи з 01.09.2009 р..

Так, станом на 01.05.2010 р., відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов’язаний сплатити на погашення основної заборгованості 322 400,00 грн., з них сплачено 190 338,48 грн.. Отже сума простроченого платежу становить 132 061,52 грн..

Крім того, станом на 01.05.2010 р. Банком, на підставі п. 2.4. договору, нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 246 828,67 грн., з них відповідачем сплачено 215 244,41 грн.. Таким чином сума нарахованих та не сплачених (прострочених) відсотків становить 31 584,26 грн.. Наведене стверджується:

- договором кредиту № 143 від 15.06.2007р. ;

- платіжними дорученнями №1565 від 16.06.2007 р. та № 643 від 01.11.2007 р.;

- банківськими виписками по особовому рахунку відповідача;

- розрахунком ціни позову;

- іншими матеріалами справи.

Дослідивши і оцінивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належно відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1046, 1048 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлює, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право Банку достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку не виконання Позичальником умов Кредитного договору, передбачене п. 4.3 договору кредиту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 457 661,52 грн. заборгованості по кредитних платежах та 31 584,26 грн. боргу по відсотках.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 11 745,60 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. та 2 981,00 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р..

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до п.п. 4.1. договору у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п.п. 1.1, 2.6.3., 3.2.3, 4.3., 5.4. Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі 1 (один) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в цей період.

Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунку пені, судом з’ясовано, що останнім правомірно заявлено до стягнення 11 745,60 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2 981,00 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Також суд зауважує, що визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором № 143 від 15.06.2007р. в сумі 457 661, 52 грн. основної заборгованості та 51 584, 26 грн. заборгованості по сплаті відсотків визнається відповідачем в акті взаємозвірки розрахунків станом на 01.05.2010р..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор»(21032, м. Вінниця, пров. Грибоєдова, буд. 10, код 33448963) на користь публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»в особі філії АТ «ІМЕКСБАНК»у м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Винниченка, 2, код 26335778) 457 661 (чотириста п’ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 52 коп. - основного боргу за кредитом; 31 584 (тридцять одну тисячу п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 26 коп. - відсотків за користування кредитом; 14726 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 60 коп. - пені; 5039,72 (п’ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 72 коп. –витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 01.09.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3 позивачу - (м. Одеса, просп. Гагаріна, 12 а)

(21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2)

4- відповідачу - (21032, м. Вінниця, провулок Грибоєдова, буд. 10)