Рішення № 11347343, 10.09.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-494/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2010 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут Гідроприладів» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди та визнання рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просив зобовязати поновити його з 07.07.2009 року на роботі в ДП «КНДІ Гідроприладів» на посаді начальника ВОХОР.

Стягнути з ДП «КНДІ Гідроприладів» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.07.2009 року в розмірі 5875,00 грн.

Стягнути з ДП «КНДІ Гідроприладів» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 17761,69 грн. за грудень 2008 року - липень 2009 року.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та згідно останніх уточнень просив поновити його з 08.07.2009 року на роботі в ДП «КНДІ Гідроприладів» на посаді начальника ВОХОР.

Стягнути з ДП «КНДІ Гідроприладів» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.07.2009 року в розмірі 38640,00 грн.

Стягнути з ДП «КНДІ Гідроприладів» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 17761,69 грн. з урахуванням індексації та компенсації за затримку видачі всієї зарплати згідно Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ.

Зобовязати ДП «КНДІ Гідроприладів» відшкодувати йому матеріальні збитки у розмірі 14901,00 грн. і моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

Зобовязати ДП «КНДІ Гідроприладів» визнати рішення засідання профкому від 07.07.2009 року як таке, що прийняте з порушенням вимог трудового законодавства, так як в цей день позивач перебував на лікарняному.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом №923/к від 24.10.1986 року його було прийнято на роботу до ДП «КНДІ Гідроприладів» на посаду начальника ВОХОР.

22.07.2009 року позивач отримав лист №426-ок від начальника відділу кадрів ДП «КНДІ Гідроприладів» Гулак В.М. з повідомленням про те, що наказом №88/к від 15.07.2009 року його з 07.07.02009 року було звільнено за скороченням чисельності та штату.

Однак, в цей період позивач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності серії АБК №518720.

Крім того, з першого дня перебування на лікарняному, позивач повідомив про це працівників відділу кадрів та співробітників охорони.

Вважає, що адміністрація підприємства порушила ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому він підлягає поновленню на роботі ДП «КНДІ Гідроприладів» на посаді начальника ВОХОР.

Втрата роботи і заробітку істотно погіршило життєвий рівень сім'ї позивача.

За час вимушеного прогулу, з дня звільнення, позивачем було втрачено заробіток в сумі 38640,00 грн., який має бути йому повернений при поновленні на роботі.

Окрім того, ДП «КНДІ Гідроприладів» порушило вимоги ст. 115 КЗпП України, щодо строків виплати заробітної плати та виникнення її заборгованості.

Згідно з довідкою бухгалтерії №136 від 05.08.2009 року на день звільнення позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 17761,69 грн. за вісім місяців (грудень 2008 року липень 2009 року).

Зазначив, що після звільнення він звернувся у письмовій формі до відповідача з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, однак йому було відмовлено з посиланням на відсутність коштів.

Вважає, що йому має бути виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 17761,69 грн. з урахуванням індексації та компенсації за затримку видачі всієї заробітної плати.

Крім того, покидаючи 07.07.2009 року приміщення профкому ДП «КНДІ Гідроприладів», ще до відкриття засідання, позивач повідомив присутніх про те, що у звязку зі станом здоров'я він не зможе брати участь у засіданні профкому та згідно п. 3 ст. 43 КЗпП України вони не мали права без його участі розглядати подання адміністрації про скорочення позивача.

Однак, порушуючи чинне законодавство, профком дав згоду на звільнення позивача.

Таким чином, вищевказане рішення профкому від 07.07.2009 року слід визнати таким, що прийняте з порушенням вимог трудового законодавства, так як в цей день позивач перебував на лікарняному.

Зазначив, що у звязку з його незаконним звільненням та внаслідок невиплати заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку йому була завдана моральна шкода, яка полягала у постійній нервовій напрузі та хвилюванні щодо неможливості стягнення з відповідача вищевказаних коштів.

Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 15000,00 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В ході розгляду справи представник відповідача надав письмові заперечення, згідно яких просив у позові відмовити посилаючись на те, що 08.10.2008 року ОСОБА_1 було скорочено згідно наказу №161.

З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, проте від підпису відмовився.

Наказом №19 від 23.02.2009 року було створено сектор сторожової охорони. До наказу додавався список працівників, які переміщувались до сектору сторожової охорони.

З вказаним наказом ОСОБА_1 було також ознайомлено, що підтверджується його зауваженням на оригіналі наказу.

14.04.2009 року відбулося засідання Первинного профспілкового комітету ДП «КНДІ «Гідроприладів», на якому ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду начальника сектора сторожової охорони.

Проте, від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовився у звязку з низькою зарплатою, про що на відповідному документі ним була зроблена відмітка.

Звільнити ОСОБА_1 було неможливо, оскільки за період з 14.04.2009 року по 25.04.2009 року, з 23.04.2009 року по 15.05.2009 року та з 18.05.2009 року по 15.06.2009 року ним було надані лікарняні листи.

24.06.2009 року ОСОБА_1 було повторно запрошено на засідання Первинного профспілкового комітету ДП «КНДІ Гідроприладів» та за незрозумілих причин він на засіданні не з'явився.

Пізніше ним було надано лікарняний лист за період з 24.06.2009 року по 04.07.2009 року.

07.07.2009 року ОСОБА_1 було втретє запрошено на засідання Первинного профспілкового комітету ДП «КНДІ Гідроприладів», на яке він також не з'явився, про що було складено акт.

07.07.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за скороченням чисельності штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці з виплатою вихідної допомоги в розмірі, передбаченої законодавством України п. 1 ст. 40 КЗпП України.

15.07.2009 року ОСОБА_1 було направлено лист з проханням з'явитись у відділ кадрів для отримання трудової книжки.

29.07.2009 року позивач з'явився у відділ кадрів, однак від отримання трудової книжки відмовився, та надав лікарняний лист про те, що він перебував на лікарняному з 07.07.2009 року по 24.07.2009 року.

Зазначив, що лікарняний лист був оформлений неналежним чином, про що було складено відповідний акт.

Таким чином, вважає, що в діях відповідача порушення норм чинного законодавства не вбачається.

На підставі вищевикладеного просив в позові відмовити.

Суд, вислухавши думку позивача, врахувавши заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №923/к від 24.10.1986 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут Гідроприладів» на посаду начальника ВОХОР.

Згідно протоколу №9 Первинного профспілкового комітету ДП «КНДІ Гідроприладів» від 07.07.2009 року було постановлено, що зі сторони адміністрації інституту немає ніяких порушень, тому повторно надано згоду адміністрації на звільнення начальника ВОХОР ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у звязку зі зміною у реорганізації структури підприємства, виплативши йому вихідну допомогу, передбачену діючим законодавством.

Наказом №88/к ДП «КНДІ Гідроприладів» від 15.07.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника ВОХОР за скороченням чисельності штату.

15.07.2009 року на адресу позивача було направлено лист №426/0к з повідомленням про те, що наказом №88/к від 15.07.2009 року його було звільнено з вищевказаної посади.

Позивач просив визнати рішення засідання Первинного профспілкового комітету ДП «КНДІ «Гідроприладів» від 07.07.2009 року як таке, що прийняте з порушенням вимог трудового законодавства, посилаючись на те, що він в цей день перебував на лікарняному.

Встановлено, що ОСОБА_1 є членом Первинного профспілкового комітету ДП «КНДІ Гідроприладів».

Як пояснив в судовому засіданні позивач, 07.07.2009 року покидаючи приміщення профкому, ще до відкриття засідання, він повідомив присутніх, що у звязку зі станом здоров'я не зможе брати участь в засіданні профкому.

Однак, вищевказане засідання було проведено без його участі, згідно якого повторно було надано згоду адміністрації на звільнення начальника ВОХОР ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, на що слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно норм ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у пятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою статті (15 днів). У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в денний строк після його прийняття.

Встановлено, що в період з 07.07.2009 року по 24.07.2009 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АБК №518720 (а.с. 5-6).

Представник відповідача в своїх запереченнях проти позовних вимог зазначив, що вищевказаний листок непрацездатності був оформлений неналежним чином, про що було складено відповідний акт.

Однак, суд не може погодитись з таким твердження представника відповідача, оскільки згідно «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» (зі змінами та доповненнями) від 24.11.2006 року, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у звязку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Лицьовій бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою.

Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.

Насамперед заповнюється корінець ЛН.

Вказується : прізвище, ім'я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами назва місця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі «Підпис одержувача».

Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім'я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи зі слів непрацездатного.

У графі «Причина непрацездатності»: слід обовязково підкреслити відповідну причину звільнення від роботи.

У графі «Режим» : обовязково вказати режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо.

У графі «Звільнення від роботи» у першому стовпчику «З якого числа» дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику «До якого числа включно» дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику «Підпис та печатка лікаря» продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що листок непрацездатності ОСОБА_1 серії АБК №518720 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вищевказані твердження представника відповідача є необґрунтованими та надуманими.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем була порушена процедура звільнення передбачена ст. 43 КЗпП України, згідно якої профспілкова організація, членом якої є працівник, розглядає у пятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Крім того, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою статті 43 КЗпП - (15 днів). У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про визнання рішення засідання Первинного профспілкового комітету від 07.07.2009 року, що було оформлено протоколом №9, таким, що прийнято з порушенням трудового законодавства.

Судом встановлено, що позивача наказом №88/к від 15.07.2009 року було звільнено з 07.07.2009 року згідно рішення засідання Первинного профспілкового комітету проведеного 07.07.2009 року на якому він був відсутній.

Вищевказаний наказ був виданий 15.07.2009 року, в той час, як ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Таким чином, відповідач свідомо порушив вимоги прикінцевого пункту ст. 40 КЗпП України, який забороняє звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності.

З цього приводу, 29.07.2009 року позивач звернувся до ЦК профспілки працівників суднобудування України з заявою.

Розглянувши звернення позивача, вищевказаний наказ визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилаючись на п. 17 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якому зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано листок непрацездатності, голова ЦК профспілок пропонував в своєму листі №144 від 12.08.2009 року відповідачу переглянути рішення щодо звільнення позивача.

Однак, ДП «КНДІ Гідроприладів» проігнорував вищевказані зауваження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 згідно н аказу №88/к від 15.07.2009 року яким його звільнили з посади начальника ВОХОР за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і як наслідок про необхідність задоволення позовних вимог стосовно його скасування та поновлення позивача на посаді.

Крім того, згідно довідки №136 ДП «КНДІ Гідроприладів» від 05.08.2009 року, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за грудень 2008 року липень 2009 року становить 17761,69 грн.

Встановлено, що при звільненні 07.07.2009 року, ОСОБА_1 не було виплачено вищевказану заборгованість по заробітній платі.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, 29.07.2009 року він звернувся у письмовій формі до адміністрації ДП «КНДІ Гідроприладів» з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, однак йому у цьому було відмовлено, з посиланням на відсутність коштів.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати зберігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненням працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 17761,69 грн.

Крім того, відповідно до ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, сума середнього заробітку, який ДП «КНДІ Гідроприладів» зобовязаний сплатити на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 41199,84 грн., виходячи з наступного розрахунку:

2154,19 грн. (фактична заробітна плата за останні два місця роботи, а саме червень 2009 року 993,55 грн.; у травні не було робочих днів; квітень 2009 року 1160,64,00 грн.) : 16 днів (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останніх місяці роботи) = 134,64 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).

Кількість робочих днів затримки становить 306 днів, а саме :

- липень 2009 року 18 робочих днів;

- серпень 2009 року 21 робочих днів;

- вересень 2009 року 22 робочих днів;

- жовтень 2009 року 23 робочих днів;

- листопад 2009 року 21 робочих днів;

- грудень 2009 року 23 робочих днів;

- січень 2010 року 19 робочих днів;

- лютий 2010 року 20 робочих днів;

- березень 2010 року 22 робочих днів;

- квітень 2010 року 22 робочих днів;

- травень 2010 року 21 робочих днів;

- червень 2010 року 23 робочих днів;

- липень 2010 року 23 робочих днів;

- серпень 2010 року 22 робочих днів;

- вересень 2010 року 9 робочих днів.

18 + 21 + 22 + 23 + 21 + 23 + 19 + 20 + 22 + 22 + 21 + 23 + 23 + 22 + 8 = 308 днів.

134,64 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 308 дні (кількість робочих днів затримки) = 41469,12 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення цієї вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.07.2009 року по 10.09.2010 року в сумі 41469,12 грн. згідно вищевказаного розрахунку, оскільки розрахунок наданий позивачем є невірним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки у розмірі 14901 грн.

В обґрунтування цієї позовної вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що матеріальні збитки складаються з придбання ліків 5875,00 грн., відсотків, які б він мав змогу отримати з депозиту, у разі вчасної виплати заробітної плати, яку б він поклав в банк 5026 грн., придбання путівки на лікування 4000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є : 1) витрати, які особа зробила у зв'язку з порушенням її цивільного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Категорія збитків у цивільному та господарському праві є одним з найбільш давніх та основоположних інститутів при захисті субєктом правовідносин своїх законних прав та інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Натомість, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів (ч. 1 ст.224 ГК України).

Ч. 2 ст. 224 ГК України не дає загального визначення збитків, так само як і ст. 22 Цивільного кодексу України. ЦК України у ст. 22 та ГК України у ст. 225 встановлює лише обсяг збитків та ті складові збитків, які підлягають відшкодуванню правопорушником учасником відносин у сфері господарювання. Проаналізувавши ч. 1 ст. 225 ГК України, яка закріплює склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, слід зазначити, що ГК України у складі збитків поряд із майновими втратами (вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткових витрат, понесених стороною) додатково передбачає матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Будь-які збитки є шкодою, у той час як не всяка шкода є збитками. Збитки це грошова оцінка матеріальної шкоди, заподіяної порушенням договору або позадоговірним правопорушенням. Шкода же це будь-які (у тому числі моральні) несприятливі для потерпілого наслідки.

Закріплення в законі поняття збитків через оціночні категорії надає цьому правовому явищу властивість «необхідності доказування» в будь-якому господарському процесі з додержанням норм процесуального права, інакше неможливо говорити про збитки в їх правовому (юридичному) значенні. У випадку «недоказаності» збитків сторона позбавляється права на їх відшкодування, отже, в цьому випадку «збитки» не одержують нової якості юридичного значення, їх визначення в економічному сенсі потерпілою стороною не тягне за собою ніяких юридичних наслідків. Доказування збитків може здійснюватися тільки у встановленій законом процесуальній формі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження завдання йому прямої дійсної шкоди (збитків).

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження цієї позовної вимоги, а тому суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Що стосується позовної вимоги щодо виплати індексації та компенсації за затримку видачі всієї заробітної плати, то в ній також слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 1 січня 2001 року.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Згідно з п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів їх виплати, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше ніж на один відсоток.

У даному випадку індекс споживчих цін зріс менше ніж на 1%, а тому компенсація втрати частини заробітку не може бути проведена.

Позивач також просив стягнути моральну шкоду в сумі 15000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1, у звязку з незаконним звільненням та внаслідок невиплати заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку була завдана моральна шкода, яка полягала у постійній нервовій напрузі та хвилюванні щодо можливості стягнення з відповідача вищевказаних коштів .

При цьому, виходячи з обставин справи суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 в сумі 15000,00 грн. значно завищений ним і з ДП «КНДІ Гідроприладів» на його користь підлягає стягненню сума 5000,00 грн.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач частково довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно п.п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та ст. 81 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору 592,31 грн. за відшкодування матеріальної шкоди (17761,69 грн. заборгованість по заробітній платі + 41469,12 грн. середній заробіток за період вимушеного прогулу = 59230,81 грн.; 1% = 592,31 грн.), 17,00 грн. за відшкодування моральної шкоди та 120,00 грн. сума витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57-60, 84, 88, 169, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут Гідроприладів» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди та визнання рішення недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення засідання Первинного профспілкового комітету Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут Гідроприладів» від 07.07.2009 року оформлене протоколом №9.

Скасувати наказ №88/к від 15.07.2009 року Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут Гідроприладів» про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скорочення чисельності та штату.

Поновити ОСОБА_1 на посаді ВОХОР Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут «Гідроприладів» з 07.07.2009 року.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут Гідроприладів», код ЄДРПОУ 14310098, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Сурікова, 35 на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою : АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 17761,69 грн., середній заробіток за період вимушеного прогулу з 08.07.2009 р. по день винесення рішення 10.09.2010 року у сумі 41469,12 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут Гідроприладів», код ЄДРПОУ 14310098, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Сурікова, 35 на користь держави суми судового збору 592,31 грн. за відшкодування матеріальної шкоди, 17,00 грн. за відшкодування моральної шкоди та 120,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя