Рішення № 113445740, 11.09.2023, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя

в суді І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/273/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючого судді- Потапенка А.В.,

за участі:

секретаря- Репях А.Г.,

позивача - ОСОБА_1 (не з`явилась),

представника відповідача - (не з`явився),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

20.07.2023до Ржищівськогоміського судуКиївської областінадійшла вказанавище позовназаява.Позивачка мотивувалапозовні вимогитим,що вонає власникомоб`єктажитлової нерухомості,зареєстрованої вДержавному реєстріречових правяк квартира(безномеру)в будинкуномер АДРЕСА_1 .1/4 частка якої набута нею шляхом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 09.04.1996 Ржищівським середнім професійно-технічним училищем № 14, право власності зареєстровано в Кагарлицькому БТІ та внесено в реєстрову книгу 12 за № 3037; інші 3/4 частки цієї квартири набуті нею на підставі договору дарування, посвідченого Ржищівською державною нотаріальною конторою 14.04.2023 за реєстровим номером 1-453, номер відомостей в Державному реєстрі речових прав: 49945362, індексний номер: 67219004 від 14.04.2023.

Разом з тим, за своїми технічними характеристиками, даний об`єкт нерухомого майна є житловим будинком.

Коли позивачка звернулась до Ржищівської державної нотаріальної контори із заявою про вчинення правочину стосовно зазначеної вище нерухомості, то отримала відмову з посиланням на те, що на даний час існує невизначеність щодо типу даного об`єкта нерухомого майна, оскільки із поданих правовстановлюючих документів нерухомість вказана як квартира по АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, розташована за цією адресою, має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Тому врегулювати даний спір можливо лише в судовому порядку.

Той факт, що спірний об`єкт нерухомості є індивідуальним житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, підтверджується висновком про технічний стан нерухомого майна від 18.05.2023 № 8.

Додатковим підтвердженням факту, що даний об`єкт нерухомості підпадає під визначення «житловий будинок» є рішення виконавчого комітету Ржищівської міської ради народних депутатів Київської області від 28.08.1996 № 112, яким передано ОСОБА_2 (покійному чоловікові) у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0900 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У зв`язку із допущеною помилкою в назві даного житлового об`єкта позивачка не може володіти та розпоряджатися у повній мірі своєю власністю, тому вимушена вирішувати питання щодо усунення розбіжностей у визначенні типу спірного об`єкта нерухомого майна у судовому порядку.

Оскільки визнанню за позивачкою права власності на будівлю передує скасування права власності на спірну квартиру, то відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, правильним способом захисту порушеного права, за таких обставин, буде подання позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України. Відповідачем у такому позові слід зазначати власника земельної ділянки, на якій спірна будівля чи споруда розташована.

В даному випадку власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є Ржищівська міська територіальна громада в особі Ржищівської міської ради Київської області.

У позовній заяві, вимоги якої були зменшені заявою від 02.08.2023 (а.с.47) у подальшому, позивачка просила визнати за нею ОСОБА_1 право власності на індивідуальний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1991 року побудови, загальною площею 100, 8 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м., що був набутий шляхом приватизації та на підставі договору дарування. Скасувати зареєстроване на ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки квартири в будинку АДРЕСА_1 , набуте за договором дарування, посвідченим Ржищівською державною нотаріальною конторою 14.04.2023, реєстровий номер 1-453, номер відомостей в Державному реєстрі речових прав : 49945362, індексний номер: 67219004 від 14.04.2023.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

У судове засідання позивачка не з`явилась, подавши клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду. Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками представник відповідача отримав 09.08.2023, відзив на позов у встановлений судом строк не подавав.

Враховуючи викладене вище, суд вирішив розглядати справу без участі сторін відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.04.1996 встановлено, що квартира, розташована в АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності: ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.8).

На підставі договору дарування частки у праві власності на квартиру від 14.04.2023, ОСОБА_3 прийняла в дарунок 3/4 частки у праві власності на квартиру в одноквартирному житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 належить 2/4 частки: 1/4 частка - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.04.1996 Ржищівським середнім професійно-технічним училищем №14; 1/4 частка- на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Ржищівською міською державною нотаріальною конторою Київської області 08.05.2019 за реєстровим № 592. ОСОБА_3 належить 1/4 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.04.1996 Ржищівським середнім професійно-технічним училищем №14 (а.с.9).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 14.04.2023 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.10-12) встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 3/4 частки квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 ; інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради народних депутатів Київської області № 112 від 28.08.1996 ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,0900 га в АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно листа Ржищівської державної нотаріальної контори № 85/02-03 від 18.04.2023, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні правочину, оскільки виявлені розбіжності у поданих документах, а саме: у свідоцтві про право власності на житло - вказано квартира, що за адресою: АДРЕСА_1 , у договорі дарування від 14.04.2023, згідно якого подаровано 3/4 частки квартири. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.03.2023, земельна ділянка по АДРЕСА_1 має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). ТОму необхідно вирішити питання щодо оформлення квартири в житловий будинок, шляхом реконструкції через архітектурно-будівельні органи або в судовому порядку визнання та реєстрації права власності на житловий будинок (а.с.14).

Згідно з висновком про технічний стан нерухомого майна № 8 від 18.05.2023, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 12.05.2023 має загальну площу 100,8 м.кв., житлову площу 56,4 м. кв. Висновок містить пропозицію вважати об`єкт нерухомого майна, що розташований в АДРЕСА_1 індивідуальним житловим будинком садибного типу (а.с.15).

ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 05.03.1978 (а.с.37).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.38).

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таку ж правову позицію містить постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 465/7960/18-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Крім того, необхідно зазначити, що Законом України № 1952 такого способу захисту порушених речових прав як внесення змін до будь-яких розділів Державного реєстру речових прав закон не передбачає.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначено в пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оцінка судом аргументів сторін, доказів.

Дослідивши подані докази, судом встановлено, що в правовстановлюючих документах щодо нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_1 , існує розбіжність у визначенні типу об`єкта нерухомого майна, а саме: фактично це будинок садибного типу, про що підтверджено висновком про технічний стан нерухомого майна (а.с. 15), та на що вказує рішення виконавчого комітету Ржищівської міської ради народних депутатів про надання у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за вказаною вище адресою (а.с.13), а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.11-12), на якому зображено кадастровий план земельної ділянки з місцем розташування нерухомого майна, за вказаною вище адресою.

Через наявні розбіжності позивачка не може скористатись своїм правом щодо розпорядження майном.

В порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Керуючись ст.ст. 4, 15, 321, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 82, 128, 247, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на індивідуальний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1991 року побудови, загальною площею 100,8 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м., що був набутий шляхом приватизації та на підставі договору дарування.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 3/4 частки квартири в будинку АДРЕСА_1 , набутого за договором дарування, посвідченим Ржищівською державною нотаріальною конторою 14.04.2023, проведену державним реєстратором Отькало Світланою Василівною, реєстровий номер 1-453, номер відомостей в Державному реєстрі речових прав : 49945362, індексний номер: 67219004 від 14.04.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- Ржищівська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ 35486602, адреса місцезнаходження: 09230 Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 22.

Суддя А.В. Потапенко