Рішення № 113443842, 12.09.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 459/2078/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пущик Н.А.,

представника відповідача адвоката Мисак О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПАТ АКБ «Львів» про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, в позовній заяві вказала, що 09.01.2003р. уклала шлюб із відповідачем, після укладення якого сторони стали проживати в АДРЕСА_1 . На момент проживання у вказаній квартирі була зареєстрованою, але не проживала її мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 . Під час спільного проживання в шлюбі сторонами придбано автомобіль марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля №21298 від 12.03.2011р. та додатком №1 до Договору. Відповідно до п.3 п.п. 3.1 вартість автомобіля становить 122351грн. Вказаний договір був оформлений на відповідача та автомобіль оформлено на нього. Автомобілем користувався відповідач так як позивачка не вміла керувати автомобілем та не має прав на керування транспортним засобом.

30.05.2012р. сторонами придбано квартиру в АДРЕСА_2 . За договором купівлі-продажу покупцем квартири виступив відповідач. Оскільки коштів у них для придбання квартири не було, 30.05.2012р. укладено кредитний договір № 20.07.000195, згідно якого отримано кредит у сумі 65000грн., а також 30.05.2012р. укладено договір іпотеки, згідно якого з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 перед іпотекодержателем ПАТ АКБ «Львів», передано в іпотеку квартиру в АДРЕСА_2 . Згідно договору, квартиру придбано за 112522,37грн., що зазначено у п.п. 3.2 Договору купівлі-продажу. Квартиру також було зареєстровано на відповідача.

Зазначає, що квартира фактично була придбаною для її батьків. Станом на 12.05.2012р. у провадженні Червоноградського міського суду Львівської області знаходилася на розгляді справа №2-1097/11, у якій 03.09.2012р. між її батьками та позивачкою із чоловіком укладено мирову угоду, що затверджена судом 04.09.2012р.

Згідно даної мирової угоди встановлено, що шляхом взаємних поступок сторони погодилися врегулювати спір та ліквідувати зустрічні претензії шляхом взаємних поступок. До підписання мирової угоди позивачка з чоловіком купить для її батьків однокімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Оплата за квартиру проводиться в кредит, який оформляє на себе ОСОБА_2 .. Після сплати кредиту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язуються передати у дар вказану квартиру батькам позивачки, шляхом укладення договору дарування. ОСОБА_2 в підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань по мировій угоді, перед ї укладенням надав розписку.

З моменту підписання мирової угоди батьки позивачки перейшли проживати у квартиру, облаштували її, купили меблі, вели господарство та проживали у ній до смерті.

25.06.2014р. у зв`язку з тим, що відносини між сторонами не склалися, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області, їх шлюб розірвано.

Після розлучення відповідач став проживати в АДРЕСА_3 . Набутий у шлюбі автомобіль відповідач забрав у своє користування.

Вказує, що відповідач не переоформляв квартиру на її батьків, так як кредит не був сплаченим. Також зазначає, що після розлучення вона взяла на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та сплачувала його від свого імені. З моменту розлучення нею особисто було сплачено 142552,01грн.

Мама позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що після смерті батька їй зателефонувала дружина відповідача та зазначила, що оскільки її батько помер, щоб вона звільнила квартиру так як вона потрібна їх сім`ї.

Оскільки відповідач уникав із нею розмов, позивачка надіслала на його адресу вимогу щодо виконання взятих зобов`язань та просила переоформити квартиру на неї, як єдиного спадкоємця її батьків. Лист повернувся без вручення.

На початку серпня 2002р. їй знову зателефонувала дружина відповідача та вимагала повернути ключі від спірної квартири, зазначала, що ї чоловік є її власником, а вона не має жодного відношення до квартири.

Зазначає, що до смерті батька вона вважала, що майнові питання щодо спільно набутого майна вони із відповідачем вирішили в досудовому порядку, відповідач перепише квартиру на її батька, а вона не буде мати жодних претензій щодо придбаного ними автомобіля, однак в досудовому порядку вирішити спір їм так і не вдалося та з моменту коли вона дізналася про порушення своїх прав вирішила звернутися до суду із даним позовом.

Окремо щодо строку звернення до суду із позовом зазначає про те, що лише після смерті батька і пред`явлення їй вимоги звільнити квартиру, що була придбана у шлюбі, вона дізналася про порушення свої прав.

Оскільки відповідач користується спільно придбаним автомобілем одноособово та використовує його в інтересах його сім`ї, реальний розподіл не є можливим, аналогічно провести розподіл спільно придбаної квартири неможливо. А тому просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 та на 1/2 частку автомобіля марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 . В порядку поділу майна подружжя припинити за ОСОБА_2 право власності на квартиру в АДРЕСА_2 та визнати за нею право особистої власності на дану квартиру, припинити право її власності на 1/2 частку автомобіля марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 та визнати даний автомобіль особистою приватною власністю ОСОБА_2 , стягнути із відповідача судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Мисак О.С. зазначила, що не визнає позовних вимог. Зазначає, що відносно вимог які стосуються автомобіля марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 , позивачем пропущено термін позовної давності, оскільки сама зазначає, що після розірвання шлюбу 25.06.2014р. відповідач перейшов проживати за іншою адресою та забрав автомобіль у своє користування. Жодних вимог з 2014р. позивачка щодо повернення автомобіля не пред`являла. Також позивачка не надала жодних доказів, що автомобіль придбаний за спільні кошти. Зазначає, що вказане свідчить про пропуск позивачкою терміну позовної давності і є підставою для відмови у позові. Щодо вимоги про спірну квартиру зазначає, що до матеріалів позову долучено розписку про зобов`язання відповідача подарувати квартиру після погашення кредиту. Зазначає, що дана розписка не відповідає вимогам, що ставляться до таких документів. Також звертає увагу на відсутність у матеріалах позову письмової претензії на яку покликається позивачка у тексті позовної заяви. Вважає вимоги позивачки щодо переоформлення квартири на неї безпідставними, так як це і не передбачалося ухвалою про затвердження мирової угоди від 04.09.2012р. Також зазначає, що відповідач не являється стороною у справі де укладено вказану мирову угоду, відповідачем була його дружина ОСОБА_1 .. Відносно сплати кредиту та долучених до позову квитанцій зазначає, що відповідач ОСОБА_2 до розірвання шлюбу і після працював на шахті «Червоноградська» ДП «Львіввгулля» та отримував пристойний дохід який давав йому можливість сплачувати кредит. Відповідно, він надавав кошти позивачці, а вона сплачувала за кредит. Позивачка працювала періодично, тому коштів для сплати кредиту у неї не було. Надані позивачкою квитанції не містять даних щодо сплати кредиту лише позивачкою, так як у них зазначено платником ОСОБА_2 через ОСОБА_1 , в інших платниками зазначено як позивача так і відповідача. Вказує на те, що позивачкою не надано розрахунку скільки її особистих коштів сплачено за кредит спірної квартири. Вважає, що позивачкою також пропущено термін позовної давності щодо вимог відносно спірної квартири. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи АТ АКБ «Львів» у наданому поясненні повідомив, що станом на 08.11.2022р. кредитна заборгованість по договору № 20.07.000195 від 30.05.2012р. погашена повністю. Тому вважає залучення банку третьою особою при розгляді даної справи безпідставним, оскільки ОСОБА_2 свої зобов`язання по кредитному договору виконав повністю. Справу просить розглядати без його участі за на наявними у ній матеріалами.

У заяві про поновлення строків позивачка просила поновити їй строк для звернення до суду із даним позовом. Таку мотивує тим, що протягом тривалого часу з моменту припинення шлюбних стосунків з відповідачем кожна сторона виконувала свої зобов`язання, не порушувала прав один одного, тому і підстав для звернення до суду про захист порушених прав не було. Зазначає, що перебіг строку позовної давності починається в даному випадку не з часу розірвання шлюбу, а з часу коли вона дізналася про порушення своїх прав, тобто з серпня 2022р.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково повідомила, що зазначена нею у другому абзаці прохальної частини позову вимога щодо визнання за нею права власності на 1/3 частки спірної квартири являється опискою та її вимогою є визнання права власності на 1/2 частку спірної квартири, що відповідає обставинам справи та мотивації позовних вимог. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник позивача - адвокат Пущик Н.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, в обгрунтування вимог зіслалися на доводи, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Мисак О.С. в судовому засіданні позовних вимог не визнала, підтримала обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи АТ АКБ «Львів» в судове засідання не прибув, у наданому суду пояснені просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Допитана як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що з 2003р. перебувала з відповідачем у шлюбі. В шлюбі у них народилася дочка та взагалом життя було спокійним. Згодом чоловік став зловживати спиртним та сімейні стосунки стали погіршуватися. Чоловік хотів купити автомобіль із салону і вони взяли його у кредит. В 2012 року ними було придбано спірну квартиру, яку взяли також у кредит та оформили його на чоловіка. Перший внесок 45000грн. надали її батьки та ще якусь частину біля 3000-4000грн. надала вона. Зазначає, що вона особисто сплачувала кредит за квартиру, а чоловік сплачував за автомобіль. Осінню 2013р. вона прийняла рішення про розірвання їх з відповідачем шлюбу. При розмові з чоловіком вони вирішили, що кредит за квартиру буде сплачувати вона, а за машину він. Зазначає, що після розірвання шлюбу вони із відповідачем не підтримували відносин. В 2017р. померла її мама, а в 2022р. помер батько. В 2022р. жінка відповідача зателефонувала їй та вказала на необхідність звільнити квартиру так як помер її батько. Зазначає, що на її дзвінки відповідач не відповідав.

Свідок ОСОБА_2 показала, що є дружиною відповідача та знала його сім`ю з 2009р. оскільки часто перебували у одній компанії. Їй відомо, що кошти на погашення кредиту за квартиру надавав її чоловік, а позивачка сплачувала їх. Придбаний сторонами автомобіль був також у кредит та у зв`язку з тим, що чоловік був змушений платити і за квартиру, кредит за автомобіль сплачувати він вже не міг. Кошти на сплату кредитів надавав її чоловік, так як позивачка не працювала. Протягом 2015-2022р. її чоловік надавав кошти на сплату кредиту за квартиру, ці суми становили біля 3000-5000 грн. Право власності на квартиру є зареєстроване на її чоловіка. Їй відомо про домовленість, що у квартирі живуть батьки позивачки, а потім квартира стане власністю її чоловіка.

Свідок ОСОБА_5 показала, що є хресною позивачки. Зазначила, що коли сторони одружилися у них народилася дочка та вона їм допомагала фінансово, оскільки своїх дітей у неї немає. Відповідач захотів автомобіль і вони купили в кредит. Згодом відповідач став зловживати спиртним та було прийнято рішення купити їм окрему квартиру. Оскільки вона мала дохід, так як чоловік працює далекобійником вирішили взяти кредит, який оформили на відповідача. Згодом у іншій справі була мирова угода, згідно якої квартира після її виплати мала належати батькам позивачки. Вони з чоловіком надали перший внесок біля 45000грн. Відповідач платив за автомобіль, а позивачка за квартиру. Кредит допомагала сплачувати вона та на останній платіж вона дала 25000грн. Відповідач зовсім не надавав коштів на придбання квартири. Про долю автомобіля їй не відомо, однак вона бачила після розлучення сторін, як відповідач з дружиною декілька раз приїздили ним у село.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в ході розгляду справи, сторони з 09.01.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2014р. розірвано.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2012р. встановлено, що ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купив у нього квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно п. 3.2 договору, продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 112522,37грн., з яких 47522,37грн. покупець сплатив продавцю до укладення договору, а решту суми 65000грн. сплачується покупцем за рахунок кредитних коштів, що надані ПАТ АКБ «Львів» після укладення кредитного договору, договору іпотеки та одержання кредитних коштів.

Відповідно до договору іпотеки від 30.05.2012р., що укладений між ПАТ АКБ «Львів» як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги іпотеко держателя, що випливають з умов кредитного договору № 20.07.000195 від 30.05.2012р. Іпотекодавець передає в іпотеку належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_4 .

Із копії договору купівлі-продажу автомобіля №21298 від 12.03.2011р. та додатку №1 до нього, встановлено, що ОСОБА_2 придбано у ТзОВ «Галавтосвіт» автомобіль марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 122351грн.

Згідно копії ухвали Червоноградського міського суду від 04.09.2012р. про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, зокрема встановлено, що до підписання мирової угоди відповідачка ОСОБА_1 та ї чоловік ОСОБА_2 купують для позивача ОСОБА_3 та зацікавленої сторони ОСОБА_4 однокімнатну квартиру в АДРЕСА_2 . Оплата за квартиру проводиться в кредит, який оформляє на себе чоловік відповідачки ОСОБА_2 .. Після сплати ОСОБА_2 кредиту за квартиру, він та відповідачка ОСОБА_1 зобов`язуються передати у дар квартиру позивачу ОСОБА_3 та зацікавленій стороні ОСОБА_4 .. Передача квартири оформляється договором дарування та посвідчується нотаріусом.

Аналогічні відомості містяться у мировій угоді від 03.09.2012р., що підписана ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з іншої.

Із копії розписки ОСОБА_2 від 03.09.2012р. встановлено, що у такій він зобов`язується після сплати кредиту за квартиру АДРЕСА_4 передати її у власність безоплатно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 оформивши це укладенням договору дарування, посвідченого нотаріусом.

Дослідженими копіями свідоцтв про смерть встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

Із копії акту ОСББ «Успіх-15/17/19» від 25.04.2022р. встановлено, що ОСОБА_4 проживав без реєстрації в квартирі АДРЕСА_4 до дня смерті.

Згідно копій квитанцій за період 2015-2022р.р. встановлено, що на погашення заборгованості за кредитним договором № 20.07.000195 від 30.05.2012р. ОСОБА_1 вносилися кошти на погашення кредиту та лише у декількох квитанціях платниками зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Як встановлено в ході розгляду справи між сторонами виник спір щодо майна подружжя, зокрема щодо поділу набутої у шлюбі квартири.

Позивачкою при обґрунтуванні своїх вимог ставиться вимога щодо визнання за нею у цілому права особистої власності на спірну квартиру, що зокрема випливає із правовідносин, які виникли при укладенні мирової угоди та затвердженні її судом у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, а також сплатою саме позивачкою після розірвання шлюбу заборгованості за кредитним договором яким бралися у кредит частина коштів на придбання квартири.

При дослідженні доказів у справі встановлено, що спірну квартиру придбано відповідачем ОСОБА_2 30.05.2012р. на підставі договору купівлі-продажу та у період коли сторони перебували у шлюбі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вирішуючи даний спір суд з`ясовує обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства сторонами, джерело і час його придбання.

Щодо способу набуття спірної квартири, таку набуто на підставі договору купівлі-продажу та укладеному відповідачем ОСОБА_2 , договір укладений у письмовій формі із зазначенням усіх його істотних умов, підписаний продавцем і покупцем та нотаріально посвідчений. Зміст договору відповідає вимогам закону. Дієздатність продавця та покупця перевірена нотаріусом. Форма правочину дотримана.

Відтак, даний правочин є дійсним, спрямованим на набуття квартири та згідно нього ОСОБА_2 є власником квартири, яка в свою чергу згідно приписів ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю сторін.

Що стосується покликань позивачки на мирову угоду укладену при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, ухвалу суду про її затвердження та розписку відповідача, суд при вирішення даних правовідносин їх до уваги брати не може, так як відповідач ОСОБА_2 не являвся стороною у даній справі.

Крім цього, звертаючись до суду із даним позовом позивачка зазначила, що після розірвання їх із відповідачем шлюбу, вона особисто сплатила банку кредитні кошти з врахуванням відсотків в сумі 142552,01грн..

Проте згідно змісту договору купівлі-продажу квартири, таку придбано за 112522,37грн., з яких 47522,37грн. покупець сплатив продавцю до укладення договору, а решту суми 65000грн. мав сплатити за кошти отримані як кредит у банку.

В порушення вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України позивачем не надано суду доказів своїх тверджень, а саме суми наявної заборгованості на час розірвання шлюбу, сум відсотків та розрахунку сплачених нею особисто коштів на погашення кредиту, як і не наведено доказів щодо віднесення спірної квартири згідно положень ст. 57 СК України до її особистої приватної власності.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання за позивачкою права особистої власності на квартиру підлягає до задоволення частково та приходить до висновку про визнання за нею права власності на 1/2 частку спірної квартири як їх із відповідачем спільної сумісної власності.

Відносно спірного автомобіля марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 , встановлено, що такий придбано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля №21298 від 12.03.2011р. та додатку №1 до нього, в період шлюбу та за ціною 122351грн.

Згідно відповіді на запит адвоката, наданої Територіальним сервісним центром №4646 від 16.03.2023р., встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, власником автомобіля марки Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 є ОСОБА_7 .. 20.10.2016р. вказаний автомобіль з ОСОБА_2 був перереєстрований на нового власника ОСОБА_7 на підставі електронних торгів.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Спірний автомобіль Nissan Note, номер кузова НОМЕР_1 , було придбано за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, він відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, однак, як встановлено судом спірний автомобіль після розірвання шлюбу сторін перереєстровано на підставі електронних торгів на третю особу.

Позивач звертаючись до суду із даним позовом не заявляє вимог про визнання не дійсними електронних торгів, про витребування майна з чужого незаконного володіння, або про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості реалізованого автомобіля.

Оскільки, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, приймаючи до уваги факт відчуження спірного автомобіля, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позовних вимогах щодо визнання права власності на спірний автомобіль.

Що стосується тверджень представника відповідача у відзиві щодо пропуску позивачем терміну позовної давності та клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, судом встановлено наступне.

Звертаючись до суду із позовом у такому позивач зазначає, що з часу розірвання їх з відповідачем шлюбу 25.06.2014р. жодного спору щодо їх спільного з відповідачем майне не було. Лише після смерті її батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в серпні 2022р. до неї із вимогою щодо звільнення спільної квартири звернулася дружина відповідача, відтак саме в серпні 2022р. позивачка дізналася про порушення своїх прав та звернулася до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У постанові ВС України у справі №6-258цс15 від 23.12.2015р., зазначено, що суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід враховувати не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя.

Таким чином, оскільки позивач лише після пред`явлення їй в серпні 2022р. вимоги про звільнення спірної квартири звернулася до суду із даним позовом 12.08.2022р., відповідно нею не пропущено строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно не підлягає і вирішенню клопотання позивачки щодо поновлення терміну для звернення до суду із даним позовом.

Із досліджених квитанцій від 11.08.2022р. встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 992,40грн. та 1125,30грн. та відповідно до приписів п.2, 3, ч.1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача в користь позивачки слід стягнути 562,65грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Провести поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 562,65грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа: ПАТ АКБ «Львів», місце знаходження м. Львів, вул. Сербська, 1.

Повний текст рішення складено 13.09.2023 року.

Головуючий: Т. В. Струс