Рішення № 113422684, 29.08.2023, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/241/23

Провадження №2/951/86/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року смт Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Рєпіна К.К.,

з участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бойка П.В.,

представника відповідача Управління МВС України в Тернопільській області Дзюбатого А.В.,

представника відповідача Тернопільської обласної прокуратури Яськів М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доУправління МВС України в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

у с т а н о в и в:

17.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління МВС України в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути з держави Україна на його користь 5 908 400, 00 грн. матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 упродовж з 25 жовтня 2013 року по 17 вересня 2020 року та у період з 20 січня 2021 року по 08 липня 2021 року, що становило 7 років 5 місяців 14 днів (89 місяців 14 днів), зазнав матеріальної та моральної шкоди, що було викликано незаконними діями органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду через незаконне кримінальне переслідування його у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368-3 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 12013210020000265. Вказує, що під час досудового розслідування та судового розгляду проводились неодноразові і численні слідчі дії, призначалися експертизи, відбувались судові засідання, проголошувався обвинувальний вирок, який був оскаржений та скасований з направленням справи на новий розгляд і в кінцевому результаті ОСОБА_1 було виправдано. Стверджує, що під час проведення співробітниками поліції обшуку на ТОВ «Козівський Райсількомунгосп» 25 жовтня 2013 року у нього вилучено 6900 грн. та 955 грн., які після вступу виправдувального вироку в законну силу йому повернуті 22 вересня 2022 року, а тому у зв`язку із інфляційними процесами у державі йому заподіяна матеріальна шкода в сумі 20 949, 34 грн. Вказав, що у результаті застосування співробітниками Управління МВС України в Тернопільській області до нього 25 жовтня 2013 року фізичного насильства, він отримав тілесні ушкодження та на лікування витратив 96 000 грн. Через незаконне відсторонення його від посади директора ТОВ «Козівський Райсількомунгосп» він 4 місяці не отримував заробітну плату, а саме з 1 листопада 2013 по 1 березня 2014 року, у зв`язку з чим враховуючи інфляційні втрати йому заподіяно матеріальної шкоди на суму 21 098, 48 грн. Внаслідок незаконного кримінального переслідування його у вчиненні кримінального корупційного правопорушення ( у зв`язку із заподіянням правоохоронцями середньої тяжкості тілесних ушкоджень, незаконним усуненням від зайнятої посади, неможливістю отримання кредитів в банку на придбання матеріалів) з 1 квітня по 31 серпня 2014 року він не зміг заробити в місяць не тільки 2000 грн. середньомісячної заробітної плати, яка була у нього до кримінального переслідування (серпень-вересень 2013 р.), а і заробити мінімальну заробітну плату встановлену законодавством України на той час (1218 грн.) У зв`язку із зазначеним, йому з урахуванням інфляційних втрат підлягає сплаті за вересень 2014 року - вересень 2020 року заподіяна матеріальна шкода в сумі 14069 грн. 29 коп. Також зазначив, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, у зв`язку з чисельними судовими засіданнями він більше двох місяців (у сумарному підрахунку потраченого часу) вимушений був не займатися виробничими процесами підпорядкованого йому підприємства, не виходити на роботу, що призвело до занепаду виробництва, відмови чисельних клієнтів від виконання керованим ним підприємством певних замовлень, у зв`язку з цим йому заподіяна матеріальна шкода на суму 220 000 грн. Стверджує, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, у зв`язку з підривом ділової репутації керованого ним підприємства, втрати упущеної вигоди йому заподіяна матеріальна шкода на суму 2 200 000 грн. Зазначив, що витратив на правову допомогу адвоката Бойка П. В. у кримінальному провадженні грошові кошти у сумі 169 865 грн., тобто всього йому завдано матеріальної шкоди на суму 2 741 982, 12 грн.

Вказав, що йому спричинено моральних страждань у зв`язку з затриманням його правоохоронцями 25 жовтня 2013 року, а також внаслідок публікації статті у засобах масової інформації про притягнення його до кримінальної відповідальності, 7 років він зазнавав моральних страждань, що негативно вплинуло на його ділову репутацію як людини та як керівника підприємства, у зв`язку із численними судовими засіданнями він зазнав переживань. Зазначив, що незаконне кримінальне переслідування призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, роботи підприємства, йому доводилось доводити свою невинуватість, витрачати свій особистий час на відвідування судів, прокуратури, правоохоронних органів, тощо. Звинувачення його у вчиненні тяжкого кримінального корупційного правопорушення отримало певний розголос. Вказані обставини негативно відобразилися на стані його здоров`я, на відносинах з оточуючими людьми (матір`ю, дружиною, дітьми, родичами, друзями, знайомими, керівниками установ, підприємств та організацій).

З урахуванням страждань, психологічного напруження, розчарування, незручностей, що позивач переніс із-за винуватої, неправомірної поведінки та дій органу, що проводив оперативно-розшукову діяльність, слідчих та прокурорів, через незаконне затримання, незаконне позбавлення волі, нанесення тілесних ушкоджень при затриманні, проведення незаконного обшуку на підприємстві, погіршення стану здоров`я через спричиненені тілесні ушкодження при затриманні, усунення від займаної посади під час досудового розслідування кримінального провадження, через довготривалі судові засідання; незаконне засудження за вчинення корупційного кримінального правопорушення, що викликало підрив його репутації, як людини, підрив його репутації, як керівника підприємства, що привело до банкрутства підприємства через відмову чисельних замовників від виконання певних замовлень , у т.ч. через неможливість виконати їх у зв`язку із відмовами банків дати кредити, надмірні строки судового розгляду справи, через реальний страх та переживання понести незаконне кримінальне покарання, втратити своєї частки у ТОВ «Козівський Райсількомунгосп», залишитися на вулиці без даху над головою, через конфіскацію належних йому квартири та житлового будинку, позивач вважає розумним та справедливим провести розрахунок заподіяної йому моральної шкоди виходячи не з мінімальної місячної заробітної плати встановленої законодавством України, а з п`ятикратного його розміру, який відповідно до розрахунку буде становити 2 996 629 грн. 00 коп., (6700 грн. х 89 міс.х5) + (6700 грн.: 31 дн. х 14 дн.х5).

Вказав, що всього йому спричинено матеріальної та моральної шкоди на суму 5 738 611, 12 грн.

13.04.2023 представник Управління МВС України в Тернопільській області подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що сам факт наявності виправдувального вироку не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для відшкодування її. В матеріалах цивільного позову відсутні докази неправомірності дій працівників органів внутрішніх справ, в тому числі скоєння катування відносно позивача. Вказав, що витрати позивача на правову допомогу та інші витрати, пов`язані з розглядом кримінального провадження, відшкодовуються в рамках цього кримінального провадження, а не в рамках цивільної справи, яка розглядається. Також відповідач зазначив, що не погоджується із терміном обрахунку періоду відшкодування моральної шкоди. Так, 17.09.2022 апеляційною інстанцією залишено без змін виправдувальний вирок стосовно позивача, а отже з цієї дати рішення суду вступило в законну силу та для позивача завершилася дія всіх негативних наслідків розгляду кримінальної справи. Відтак, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

19.04.2023 позивач подав відповідь на відзив Управління МВС України в Тернопільській області, зазначивши, що зазначена у відзиві мотивація відповідача щодо безпідставності позовних вимог є надуманою та направленою на уникнинення відповідальності за заподіяну шкоду. У зв`язку з фізичним та психологічним насильством, яке було застосовано до позивача співробітниками УМВС України в Тернопільській області йому спричинена матеріальна та моральна шкода. Вказав, що право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду виникає після ухвалення виправдувального вироку стосовно цієї особи в рамках цивільного судочинства.

21.04.2023 представник Тернопільської обласної прокуратури подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, до позову не долучено належних, достовірних та достатніх доказів, які б вказували на завдання позивачу такої шкоди. Зазначає, що у позовній заяві як на доказ позовних вимог позивач вказує на матеріали кримінального провадження, однак зазначені документи не можуть слугувати доказом понесених моральних страждань. Позивачем неправильно визначено термін, за який йому може бути стягнута моральна шкода, відповідно не правильно розраховано розмір відшкодування моральної шкоди. Так, позивач перебував під слідством і судом з 22.11.2013 ( дата повідомлення про підозру) до 17.09.2020 (дата постановлення ухвали Хмельницького апеляційного суду та вступу в законну силу виправдувального вироку Бережанського районного суду Тернопільської області від 30.12.2019), інші періоди не повинні враховуватися до періоду, за який згідно з законом відбувається нарахування шкоди, оскільки позивач не перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого та не обмежувалися його права. Позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому матеріальної шкоди. Документи, подані з позовною заявою, не підтверджують зазначені у позові обставини надання позивачу правової допомоги, не містять даних про те, які саме послуги були надані та скільки часу на них витрачено, розрахунків вартості часу у конкретних процесуальних діях та підготовки конкретного документу.Відтак, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

27.04.2023 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив Тернопільської обласної прокуратури, вказавши, що зазначена у відзиві мотивація відповідача щодо безпідставності його позовних вимог є надуманою та направленою на введення суду в оману. Наголошує, що наявність виправдувального вироку щодо нього є підставою для задоволення позовних вимог. Зазначив, що у зв`язку з фізичним та психологічним насильством, яке було застосовано до позивача співробітниками УМВС України в Тернопільській області йому спричинена матеріальна та моральна шкода. Вказав, що право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду виникає після ухвалення виправдувального вироку стосовно цієї особи в рамках цивільного судочинства. Стверджує, що завдана йому матеріальна та моральна шкода є доведеною. Зазначив, що з часу відкриття Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду касаційного провадження до дня розгляду судом касаційної скарги прокурора на виправдувальний вирок він переживав щодо можливого задоволення касаційної скарги, а тому доводи прокуратури щодо невключення цього строку у розрахунок моральної шкоди є необґрунтованими.

25.04.2023 представник Державної казначейської служби України подала відзив на позовну заяву, вказавши, що позивачем не надано необхідних, належних та допустимих доказів, якими ОСОБА_1 мотивує обставини, викладені у позовній заяві. Стверджує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Зазначила, що відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат. Вказала, що чинним законодавством не передбачено можливості відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні під час розгляду справи у порядку цивільного судочинства. Казначейство України жодних прав позивача не порушувало. Відтак, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

1.05.2023 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив Державної казначейської служби України, зазначивши, що доводи відповідача є безпідставними та такими , що не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги з урахуванням страждань позивача та їх тривалості є поміркованими, а їх розмір не призвиде до збагачення позивача за рахунок держави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 визначено головуючого суддю Рєпіна К. К.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк 10 днів для усунення недоліків.

27.03.2023 позивачем усунено недоліки та подано позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Рєпін К. К. 13 червня 2023 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойко П. В. у судовому засіданні позовну заяву підтримали з підстав, які наведені у ній та просили задовольнити.

Представник відповідача Управління МВС України в Тернопільській області у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.

Представник відповідача Тернопільської обласної прокуратури у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.

Зі змісту статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що обов`язок відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт покладений на державу.

Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Отже, належним відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Судом встановлено наступні обставини.

22 жовтня 2013 року внесено відомості до ЄРДР за № 12013210020000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, за заявою про те, що директор ТОВ «Козівський Райсількомунгосп» ОСОБА_1 вимагає від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. за сприяння у продажі автомобіля , який належить даному товариству.

Відповідно до постанови прокурора прокуратури Тернопільської області про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.10.2013 для отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття вимагання та одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 3 000 грн. від ОСОБА_2 постановлено провести з 23.10.2013 строком на 60 днів негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину шляхом передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів у сумі 3 000 грн. для відтворення ситуації вчинення ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області від 23.10.2013 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення з 23.10.2013 строком на 60 днів аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 грудня 2013 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року, якою ОСОБА_1 відсторонений від посади директора ТзОВ «Козівський Райсількомунгосп» до 22 січня 2014 року.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 6900 грн. та 955 грн.

22 листопада 2013 року ОСОБА_1 повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2013 року накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме частку статутного капіталу ТзОВ «Козівський Райсількомунгосп» у майновому виразі 83961,66 грн., квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження майна.

13 січня 2014 року прокурором відділу прокуратури Тернопільської області стосовно ОСОБА_1 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013210020000265 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.

18 червня 2014 року вироком Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України (в редакції станом 25.10.2013) , призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 рік з конфіскацією майна.

8 жовтня 2014 року ухвалою апеляційного суду Тернопільської області вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 18.06.2014 скасовано і призначено новий судовий розгляд в Козівському районному суді Тернопільської області в іншому складі суду.

Згідно з обвинувальним актом погодженого 19 грудня 2017 року першим заступником прокурора Тернопільської області стосовно ОСОБА_1 змінено обвинувачення, а саме йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України (в редакції закону № 221-VII (221-18) від 18.04.2013).

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 368-3 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального злочину.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в тому ж суді в іншому складі суду.

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 368-3 КК України (в редакції закону № 221-VII (221-18) від 18.04.2013) та виправдано за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України (в редакції закону № 221-VII (221-18) від 18.04.2013).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 8 липня 2021 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави визначено у статтях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

Вимоги ст.23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування суд керується принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки права позивача протягом 82 місяців та 25 днів (з 23 жовтня 2013 року - дата з якої надано дозвіл на проведення аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину до 17 вересня 2020 року - дата набрання виправдувальним вироком стосовно позивача законної сили) були обмежені, порушені були його нормальні життєві зв`язки внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності та ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, а тому відповідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 1176 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Згідно ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2023 рік, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становить 6 700 грн., тому враховуючи те, що позивач перебував під слідством та судом 82 місяці і 25 днів розмір моральної шкоди становить 554 803 грн. 23 коп. = ( 6700 грн.*82 міс.) + (6700 грн.: 31 дн.*25).

З урахуванням обставин справи, тривалості страждань позивача та негативних наслідків, які для нього настали у зв`язку з порушенням його прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір заподіяної позивачу моральної шкоди у сумі 554 803 грн. 23 коп.

Суд, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 554 803 грн. 23 коп., враховує значний строк перебування позивача під слідством та судом, який становить 82 місяці і 25 днів, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості.

Суд враховує, що вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призведе до його збагачення.

Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Позивач зазначив, що під час проведення співробітниками поліції обшуку на ТОВ «Козівський Райсількомунгосп» 25 жовтня 2013 року у нього вилучено 6900 грн. та 955 грн., які після вступу виправдувального вироку в законну силу йому повернуті 22 вересня 2022 року, а тому у зв`язку із інфляційними процесами у державі йому заподіяна матеріальна шкода в сумі 20 949, 34 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;5) моральна шкода.

Отже, у даних правовідносинах відшкодування державою громадянинові інфляційних втрат не передбачено.

Також позивач вказував, що у результаті застосування співробітниками Управління МВС України в Тернопільській області до нього 25 жовтня 2013 року фізичного насильства, він отримав тілесні ушкодження та на лікування витратив 96 000 грн.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази застосування співробітниками поліції відносно позивача фізичного насильства, надані позивачем документи про наявність в нього тілесних ушкоджень не доводять факту, що ці ушкодження були спричинені позивачу співробітниками поліції.

Позивач зазначив, що через незаконне відсторонення його від посади директора ТОВ «Козівський Райсількомунгосп» він 4 місяці не отримував заробітну плату, а саме з 1 листопада 2013 по 1 березня 2014 року, у зв`язку з чим враховуючи інфляційні втрати йому заподіяно матеріальної шкоди на суму 21 098, 48 грн.

На обґрунтування своїх вимог, позивач надав довідку про заробітну плату для обчислення пенсії ТОВ «Козівський Райсількомунгосп» від 17.09.2020 року.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, позивач будучи директором ТОВ «Козівський Райсількомунгосп», зокрема, у період відсторонення його від посади, був власником 34,3139 % статутного капіталу ТОВ «Козівський Райсількомунгосп»,що підтверджується статутом цього підприємства та не заперечувалося учасниками справи.

Позивачем не надано суду доказів, що у період відсторонення його від посади директора ТОВ «Козівський Райсількомунгосп», він будучи співласником цього підприємства не отримував дохід від його господарської діяльності, а тому позовні вимоги в частині стягнення з держави суми неотриманої ним заробітної плати у період відстронення його від посади задоволенню не підлягають.

Позивач вказував, що внаслідок незаконного кримінального переслідування його у вчиненні кримінального корупційного правопорушення ( у зв`язку із заподіянням правоохоронцями середньої тяжкості тілесних ушкоджень, незаконним усуненням від зайнятої посади, неможливістю отримання кредитів в банку на придбання матеріалів) з 1 квітня по 31 серпня 2014 року він не зміг заробити в місяць не тільки 2000 грн. середньомісячної заробітної плати, яка була у нього до кримінального переслідування (серпень-вересень 2013 р.), а і заробити мінімальну заробітну плату встановлену законодавством України на той час (1218 грн.) У зв`язку із зазначеним, йому з урахуванням інфляційних втрат підлягає сплаті за вересень 2014 року - вересень 2020 року заподіяна матеріальна шкода в сумі 14069 грн. 29 коп. Також зазначив, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, у зв`язку з чисельними судовими засіданнями він більше двох місяців (у сумарному підрахунку потраченого часу) вимушений був не займатися виробничими процесами підпорядкованого йому підприємства, не виходити на роботу, що призвело до занепаду виробництва, відмови чисельних клієнтів від виконання керованим ним підприємством певних замовлень, у зв`язку з цим йому заподіяна матеріальна шкода на суму 220 000 грн. Стверджував, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, у зв`язку з підривом ділової репутації керованого ним підприємства, втрати упущеної вигоди йому заподіяна матеріальна шкода на суму 2 200 000 грн.

В цій частині суд вважає, доводи позивача необгрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також позивач просив стягнути з держави на його користь витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні № 12013210020000265 в суміу сумі 169 865 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Згідно ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Отже, питання відшкодування витрат на правову допомогу, понесені стороною у кримінальному провадженні, повинні вирішуватися у тому кримінальному провадженні, у якому було ухвалено вирок.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС у постанові від 4.09.2019 у справі № 529/1007/16-ц зробив висновок, що чинним законодавством України не передбачено можливість відшкодування витрат на правову допомогу, понесені стороною під час розгляду справи в іншому провадженні.

Таким чином, вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволеню не підлягають.

Як вже зазначалося судом, належним відповідачем у цій справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду

Враховуючи вказане, Управління МВС України в Тернопільській області, Тернопільська обласна прокуратура не є належними відповідачами у цій справі, а тому позовні вимоги до цих відповідачів задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 554 803 грн. 23 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12 , 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 доДержавної казначейської служби України про відшкодування шкоди задовольнити частково.

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 554 803 грн. 23 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог позову відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління МВС України в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код в ЄДРПОУ 08592307.

Відповідач: Тернопільська обласна прокуратура, місцезнаходження: вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код в ЄДРПОУ 02910098.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення складено 8 вересня 2023 року.

Суддя К.К. Рєпін