Рішення № 113422074, 12.09.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/26/23 Справа №447/1818/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

12.09.2023 Миколаївський район ний суд Львівської області у складі: судді Павліва В.Р.,

з участю секретаря судового засідання Стронської Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,

встановив:

13.06.2023 представниця позивачки ОСОБА_1 адвокатеса Манукян Марта Андріївна звернулася в Миколаївський районний суд Львівської області з позовною заявою до Головного управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, просила суд скасувати постанову серії ЕАС №7092634 від 01.06.2023 винесену інспектором капраном поліції ВП №2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Михайловичем Андрієм Миколайовичем відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що 01.06.2023 перед зупинкою її транспортного засобу працівниками поліції, вона жодного транспортного засобу не обганяла та не вчиняла обгін на перехресті. ОСОБА_1 знаходилась біля перехрестя в авто і по навігатору здійснювала пошук необхідного маршруту так як працює реалізатором продукції і не знаючи дорогу хотіла скористатись навігатором. В цей час працівники поліції перевіряючи її документи вказали, що вона порушила ПДР. На місці зупинки працівники поліції не роздрукували оскаржувану постанову, а лише вказали позивачці необхідність сфотографувати з екрану планшету реквізити для сплати за вчинене адміністративне правопорушення. Зазначає, що під час розгляду справи на місці зупинки працівники поліції не надали жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення, не дали для ознайомлення постанову, чим порушили її права. Зокрема, в постанові вказано про наявність доказу - камера 1265, проте згідно вимог КУпАП технічний засіб фіксації події не може бути самостійним доказом по справі так як лише відеофіксація є належним та допустимим доказом. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутня протиправна поведінка, відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Ухвалою від 14.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Від представниці ОСОБА_1 адвокатеси Манукян М.А. надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити, а розгляд справи просили проводити у її відсутності.

Представник відповідача Головного управління патрульної поліції у Львівській області та представник ВП №3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівські області в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подали.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2023 відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7092634, відповідно до якої ОСОБА_1 у с. Тростянець на автодорозі М 06, 570 м керуючи транспортним засобом здійснила обгін на перехресті, чим порушила п. 14.6 а ПДР порушення правил обгону, заборона обгону на перехресті, притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.

Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 14.6 ПДР обгін заборонено на перехресті.

В позовній заяві ОСОБА_1 категорично заперечила свою вину у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема факт порушення нею правил дорожнього руху. Позивачка вважає постанову такою, що винесена без належних доказів, зокрема вказує, що поліцейським не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлех ст. 78 цього Кодексу.

Зокрема, частиною другою даної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ПДР, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Крім того відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , в тому числі відео на якому зафіксовано обгін, який зробила ОСОБА_1 на перехресті.

Об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачкою ПДР відповідачем надано не було.

Тобто, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачкою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме щодо порушення нею п. 14.6 ПДР. Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2 ст. 2 КАС України), суд приходить до висновку, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим і належним доказом.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адмінправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачкою Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018, зокрема, що посилання в оскаржуваній постанові як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є недопустимим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122КУпАП є недоведеним.

У зв`язку з чим, суд вважає не доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП і, як наслідок, вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлена позовна заява про скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 73-77, 121, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 122, 280 КУпАП, суд -

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАС № 7092634 від 01.06.2023, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 510,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління патрульної поліції у Львівській області, юридична адреса: м. Львів, вул. Перфецького 19.

Повний текст рішення складено 12.09.2023.

Суддя Павлів В. Р.