Постанова № 11342030, 20.09.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2010 року Справа № 28/147-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін

позивач: Дзюба О.В.

відповідач: Лобода Ю.П.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофармахім”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.10р. у справі № 28/147-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Піонер Насіння Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофармахім”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 1763 930,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за товар за договором № ПРУ А08/81 від 22.02.2008р. у сумі 1286 152,40 грн., 84656,54 грн. 3% річних, 439100,86 грн. інфляційних втрат, 323 20,48 грн. штрафу та 299420,78 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2010 року у справі № 28/147-10 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги були задоволені; заборгованість, штрафні санкції та компенсаційні виплати стягнуто з відповідача у повному обсязі.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманого насіння; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу за порушення строків оплати встановлена договором, а нарахування компенсаційних виплат у вигляді інфляційних нарахувань та відсотків річних передбачене нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі (заява від 13.09.10р.). В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення позивачем права відповідача на мирне врегулювання спору, встановлене п. 9.2 договору, наслідком якого явилося неправомірне стягнення з підприємства відсотків річних та інфляційних втрат та безпідставне завищення стягувачем суми штрафу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні оголошено перерву до 20.09.10 року.

У судовому засіданні 20.09.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 22.02.08р. між ТОВ „Піонер Насіння Україна” (Продавець) та ТОВ „Агрофармахім” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу за № ПРУ А08/81, згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу гібридне насіння соняшнику та кукурудзи, а відповідач –прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок передачі товару тощо.

Строки та умови оплати насіння були обумовлені п. 5 договору, відповідно до якого платіж в розмірі 579348,00 грн. відповідачу належало здійснити до 27.02.2008 року, а решту вартості насіння сплатити до 01.11.2008 року згідно встановленому п.п. 5.2 договору графіку.

На виконання договірних зобов’язань позивачем протягом лютого-травня 2008р. був відвантажений товар на загальну суму 3675500,40 грн., оплата якого здійснена відповідачем не в повному обсязі та з простроченням встановлених строків; сума заборгованості за договором склала 1289152,40 грн.

Відповідач факту отримання товару та наявності заборгованості не заперечує, однак, не погоджується з вимогою про сплату штрафних санкцій та компенсаційних виплат з тих підстав, що боржник був позбавлений можливості мирно врегулювати спір у відповідності до п. 9.2 договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив порушення зобов’язань в частині оплати насіння, поставленого у спірному періоді, у визначений договором строк, допустивши заборгованість, доказів погашення якої суду першої інстанції не надано.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 1289152,40 грн. основної заборгованості.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 12 650,11 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 6.12 договору пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також втрати від інфляційних процесів та відсотки річних за період з 01.01.09р. по 20.05.09р.

За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення в частині стягнення пені, відсотків річних та суми інфляційних втрат не убачається.

Щодо завищення суми штрафу, нарахованого позивачем у відповідності до умов договору, то твердження скаржника про його завищення є обґрунтованим.

В силу ст. 216, ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором (п.6.12) передбачена відповідальність у вигляді штрафу у разі несвоєчасної сплати існуючої суми заборгованості, розмір якого становить 20% від простроченої суми заборгованості. Штраф є штрафною санкцією, що стягується одноразово, не залежить від тривалості прострочення боржника, розраховується на час звернення сторони до суду за захистом порушеного права та в даному випадку становить 257230,48 грн. (1286152,40х20%).

За вказаних обставин в частині стягнення штрафу рішення місцевого суду підлягає зміні.

Доводи скаржника про відсутність можливості мирно врегулювати спір не приймаються колегією суддів:

- докази вжиття будь-яких заходів до мирного врегулювання спору з боку відповідача не надані, при цьому строк з листопада 2008р. по лютий 2010р.колегія суддів вважає достатнім для такого врегулювання;

- неодноразове звернення позивача з претензіями залишено відповідачем без реагування (претензії від 29.12.2009р.№2-12/09, від 09.03.2010р. №2-03/10);

- місцезнаходження підприємства змінено без повідомлення належним чином кредитора та без внесення відповідних змін до державного реєстру.

З огляду на викладене, рішення господарського суду належить змінити в частині розміру штрафу, витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофармахім задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2010 року у справі № 28/147-10 змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофармахім” (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 21 а, ідентифікаційний код 24984320) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Піонер Насіння Україна” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 29, ідентифікаційний код 31352075) заборгованість в сумі 1286152,40 грн., 84656,54 грн. 3% річних, 439200,86 грн. інфляційних втрат, 257230,48 грн. штрафу, 299 420,78 грн. пені, 23595,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 229,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха