Рішення № 11341897, 23.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" вересня 2010 р.Справа № 10/126

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Форт Сервіс",

вул. Старобілоуська 77, м. Чернігів,14021

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1,14026

Предмет спору: про стягнення заборгованості 261433,91 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Позивача: Смаль М.І., довіреність № 1 від 04.01.2010р., представник

Відповідача: не з"явився

Товариством з обмеженою відповідальністю "Форт Сервіс" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 122071,10грн., пені в сумі 69408,88грн., інфляційних в сумі 69953,93грн., а всього на загальну суму 261433,91грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі продажу за № 808 від 18.03.07р.

Відповідач двічі був повідомлений про розгляд справи належним чином за адресою його державної реєстрації зазначеної в довідці з ЄДР станом на 03.09.10р., про що свідчать матеріали справи(а.с. 56-57), відзив на позов не надав, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, а тому суд розглядає спір за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні виклав позовні вимоги та просив суду задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2007р. між сторонами був укладений договір купівлі продажу за № 808, згідно із яким за період з 01.06.07р. позивач (продавець) продав, а відповідач (покупець) отримав товар на загальну суму 145608,65грн., що підтверджується належним чином посвідченими копіями видаткових накладних в матеріалах справи та підписаним та скріпленим печатками актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.07р. по 31.07.07р. (а.с. 11-31, а.с 57-58) .

Оригінали договору купівлі продажу від 18.03.07р. та видаткових накладних були оглянуті судом в судовому засіданні.

Згідно п.4.2. Договору, покупець (відповідач) зобов»язаний здійснювати повну оплату товару на умовах відстрочки платежу до дати вказаної у накладній.

До подання позову до суду відповідачем частково сплачена заборгованість за період з 01.06.07р. в сумі 20918,31грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи (а.с. 59-65) та підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.07р. по 31.07.07р. (а.с 57-58).

Таким чином на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 121490,34 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 444 від 31.03.10р., що підтверджується квитанцією від 31.03.10р. та зворотнім поштовим в матеріалах справи(а.с. 34-35).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем не було заявлено про застосування строку позовної давності.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за отриману продукцію своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 121490,34 грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п.5.3 Договору, у випадку порушення строку оплати товару, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу та пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період прострочення.

Позивач з урахованням вимог Закону України від 22.11.96р. за № 543/96“Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, а саме, за період з 17.07.07р. по 29.03.10р. включно в сумі 69408,88грн.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Враховуючи те, що відповідачем не було заявлено про застосування строку позовної давності, згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України , суд не застосовує при вирішенні позову строк позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем не враховано вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому суд доходить висновку про часткове задоволення пені в розмірі 10242,58 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 69953,93грн. за період з серпня 2007року по лютий 2010року включно.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобовязань щодо оплати отриманого товару в сумі 121490,34 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 69621,09грн.

Згідно вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України , при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 2013,54 грн. та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу в сумі 181,72 грн.

Враховуючі вищезазначене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково .

1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1,14026, Інд. номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт Сервіс"(вул. Старобілоуська 77, м. Чернігів,14021, р/р 2600501170237 в АКБ «Правекс Банк» м. Києва, МФО 321983, код ЄДРПОУ 31895338) основного боргу в сумі 121490,34грн., пені в сумі 10242,58 грн., індекс інфляції в сумі 69621,09грн., 2013,54 грн. державного мита та 181,72 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко

23.09.10