Рішення № 11340667, 16.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2010Справа №2-2/3128-2010 за позовом Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 38)

до Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" (98187, м. Феодосія, смт Щебетівка, вул. Леніна, 27)

про стягнення 908 020,57 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Денисенко - представник, довіреність у справі

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Позивач – Публічне акціонерне товариство "Донгорбанк" звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяков "Коктебель" про стягнення 908020грн57коп., у тому числі, вартість ЦП за договором купівлі-продажу ЦП у сумі 877512,00коп., пеня за прострочення оплати вартості ЦП у сумі 26613грн86коп., відсотки у розмірі 3% за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 3894грн71коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д63/П-209 від 10.4.2009 року, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов’язання не пізніше 15.4.2010 року здійснити оплату 800 штук іменних облігацій, проте, у зазначений строк зобов’язання з оплати вартості зазначених цінних паперів відповідачем не виконані, що і стало підставою для звернення з позовною завою до суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч.4 ст.656 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Публічним акціонерним товариством "Донгорбанк", як продавцем, та Закритим акціонерним товариством "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Д63/П-209 від 10.4.2009 року, відповідно до п.1.1-1.3, 2.2.1 якого продавець приймає на себе зобов’язання продати (передати у власність покупця) цінні папери, а покупець приймає на себе зобов’язання прийняти ЦП та оплатити до 17:00 15.4.2010р продавцю за вказані ЦП по курсовій вартості на загальну суму 877512,00грн. Факт здійснення приймання – передачі ЦП підтверджується виписками з рахунку у цінних паперах продавця та покупця.

Згідно з п.2.1.1 договору продавець приймає на себе зобов’язання до 17:00 15.4.2010р провести усі залежні від нього дії для зарахування цінних паперів на рахунок відповідача за умови повної оплати покупцем курсової вартості ЦП відповідно до п.1.2 договору.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив позивачу повністю вартість цінних паперів, в результаті чого за ним склалася заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д63/П-209 від 10.4.2009 року у розмірі 877512,00коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 877512,00коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Крім того, слід зазначити, що у провадженні господарського суду АР Крим перебуває справа про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" .

Провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" порушено ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.12.2009р.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон) поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»).

Правовідносини між сторонами виникли до порушення провадження по справі, порушення але зобов’язання по оплаті цінних паперів, відповідно до п 2.2.1 договору, виникло після 17:00 15.4.2010р, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, вимоги Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк" є поточними, а не конкурсними.

Відповідно до п.54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»: закон і ГПК України не містять припісів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК україни до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини 1 статті 79 ГПК України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз’яснює позивачу зміст і наслідки частини 2 статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі ч.2 ст.14 Закону.

Аналогічної позиції дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 05.7.2010р по справі №2-2/2331.1-2008.

Судом встановлено, що опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство відносно Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" не було.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 877512,00коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлена вимога про стягнення 3894грн71коп річних за період з 16.4.2010р по 08.6.2010р, яка також підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 26613грн86коп. пені за період з 16.4.2010р по 08.6.2010р, але вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст..12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. За змістом Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій поширюється і на зобов'язання, що виникли до порушення справи про банкрутство, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство. Мораторій поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо, хоча ці категорії вимог не підлягають задоволенню у межах провадження у справі про банкрутство (п.2.1, 2.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.3.2002р №01-8/307).

Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня за їх невиконання не нараховується.

Ухвалою ГС АРК від 21.12.2009р по справі №2-6/180-2010 відносно Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" було порушено провадження у справі про банкрутство боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкрутство згідно вимог ч.4 ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 21.9.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" (98187, м. Феодосія, смт Щебетівка, вул. Леніна, 27, ЄДРПОУ 31382382) на користь Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 38, ЄДРПОУ 20365318) 877512,00коп боргу, 3894грн71коп річних, 8 814грн07коп державного мита, 229грн08коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 26613грн86коп пені відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.           

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.