Рішення № 11340638, 13.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2010Справа №2-14/3757-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» (98500, м. Алушта, вул. Хромих, 27).

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2).

про стягнення 6007,59 грн.

Суддя Лагутіна Н. М.

Представники:

від позивача Логінов А.В., представник, довіреність від 14.05.2010р.

від відповідача не зявився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми індексу інфляції у розмірі 5180,86 грн., 3% річних у розмірі 826,73 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані спричиненням відповідачем своїми протиправними діями майнової шкоди у розмірі 108906,00грн., яку було стягнуто з відповідача рішенням господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. у справі №2-30/5160-2009, а тому позивач просить стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 індекс інфляції за три місяці прострочення відповідачем повернення боргу в сумі 5180,86грн. та три відсотки річних, розмір яких в період прострочення з 01 січня по 31 березня 2010 року включно складає 826,73грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позов суду не надав, вимоги ухвал господарського суду від 05.07.2010р. та від 20.07.2010р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною та фактичною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у позові вказана юридична адреса відповідача: АДРЕСА_2, яка є адресою його державної реєстрації. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.08.2010р. (а.с. 36) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України як фізична особа-підприємець за цією ж юридичною адресою АДРЕСА_2.

Також позивач у позові зазначив фактичну адресу відповідача: АДРЕСА_1. У матеріалах справи наявне поштове повідомлення, скероване на цю адресу, з відміткою особи відповідача про отримання ним судової кореспонденції (а.с. 18).

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

06 серпня 2010 року до господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання (вх. №6096 від 06.08.2010р.) про зупинення провадження по даній справі до розгляду касаційної скарги у справі №2-30/2965.1-2010 (2-30/5160-2009) за позовом ТОВ «Йорі» до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 108906,00 грн. та у справі №5002-1/3793.1-2010 за заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду АРК від 26.07.2007р. у справі №2-5/6967-2007 про зобовязання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нежитловим приміщенням загальною площею 43,1 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будівлі АДРЕСА_3, а також звільнення вказаного приміщення від особистих речей відповідача.

Заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не виконані вимоги суду щодо надання доказів прийняття Вищим господарським судом України до касаційного провадження зазначених справ. Суд також зауважує на тому, що супровідний лист господарського суду АР Крим про направлення касаційної скарги та справи №2-30/5160-2009 (2-30/2965.1-2010) не може вважатися належним доказом відкриття касаційного провадження.

Представник позивача надав до матеріалів справи відзив, в якому проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечує та вважає його безпідставним, оскільки для його задоволення відсутні підстави, передбачені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд погоджується з позицією позивача оскільки, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до абзацу 7 пункту 33 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Верховний суд України зазначив, що підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі.

Таким чином, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає обовязкове зупинення провадження у справі у разі знаходження на розгляді іншого суду повязаної з нею іншої справи, коли рішення по ній ще не прийняте або рішення суду не вступило у законну силу.

Справи №2-30/5160-2009 та №2-5/6967-2007 вирішені господарським судом АР Крим по суті, по ним ухвалені відповідні рішення суду, які вступили у законну силу та до теперішнього часу у встановленому законом порядку не скасовані, а тому у силу статті 45 Господарського процесуального кодексу України вони є обовязковими до виконання на усій території України.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. у справі №2-30/5160-2009 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» були задоволені: з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 стягнуто 108906,00грн. майнової шкоди, 1089,06грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Згідно з частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2010р. субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. у справі №2-30/5160-2009 було відмовлено.

Відповідно до наведеної норми закону у відповідача, з моменту вступу в силу рішення господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. у справі №2-30/5160-2009 виник обовязок сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Йорі» грошове зобовязання в розмірі 110231,06грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки вказане рішення оскаржено не було, 11.12.2009р. рішення набрало законної сили. 19 січня 2010 року на примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. видано наказ. Для примусового виконання вказаного судового рішення 27.01.2010р. ТОВ «Йорі» направило відповідний наказ господарського суду до відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції.

01.02.2010р. постановою Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу: наказ №2-30/5160-2009 від 19.01.2010р. (а.с. 13). Проте рішення господарського суду досі не виконано.

У даній справі Товариство з обмеженої відповідальністю «Йорі» просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 інфляційні витрати в сумі 5180,86грн. та 3% річних у сумі 826,73грн. за період з 01 січня по 31 березня 2010 рік, оскільки рішенням господарського суду АР Крим від 01.12.2009р. у справі №2-30/5160-2009 було стягнуто га користь ТОВ «Йорі» 110231,06грн., але не сплачено відповідачем.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Основні критерії належності виконання містяться у стаття 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобовязання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство не забезпечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Водночас приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Із змісту Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. №62-97р., слідує, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, отже потрібно вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за цій місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Сума індексу інфляції розрахована позивачем за період прострочення з січня 2010 року по березень 2010 року виходячи з суми заборгованості 110231,06грн. та складає 5180,86грн.

Сума 3% річних розрахована позивачем за той же період та складає 826,73грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком позивача та вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 5180,86грн. та 3% річних у сумі 826,73грн. правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 13.09.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 17.09.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» (98500, м. Алушта, вул. Хромих, 27, р/р260070130828 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ЄДРПОУ 20692856) індекс інфляції у розмірі 5180, 86грн., 3% річних у розмірі 826,73 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛагутіна Н.М.