Рішення № 11340619, 13.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2010Справа №2-14/3852-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 128).

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

про стягнення 1211,25 грн.

Суддя Лагутіна Н. М.

Представники:

від позивача Титаренко Н.Г., представник, довіреність від 20.07.2010р.

від відповідача не зявився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 530,10 грн., індексу інфляції у розмірі 527,57 грн., пені у розмірі 12,51 грн., 3% річних у розмірі 1,84 грн., процентів за використання чужих грошових коштів у розмірі 6,70 грн., 10% штрафних санкцій у розмірі 53,01 грн., 15% штрафних санкцій у розмірі 79,52 грн., а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором поставки №49 від 26.11.2009р. відповідно до умов якого позивачем було поставлено товар на загальну суму 942,73грн. Заборгованість в сумі 412,63грн. була сплачена, решта боргу становить 530,10грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 527,57грн., пеню у розмірі 12,51грн., 3% у розмірі - 1,84грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 6,70грн., 10% штрафних санкцій в сумі 53,01грн., 15% штрафних санкцій в сумі 79,52грн. та судові витрати.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що продукцію ТОВ «Агрофірма Крим Вино» було відвантажено за готівковий розрахунок та суворо за фактом, відповідач не здійснював часткового погашення заборгованості на суму 412,63грн., позивачем не було представлено акту звірки та відповідачем він не підписувався, кільцева довіреність не наявна, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує найману працю та не має можливості постійно знаходитися у магазині. Відповідач зазначає, що видаткові накладні 226 від 20.02.2010р., №589 від 27.03.2010р., №588 від 27.03.2010р., №861 від 24.04.2010р., №925 від 30.04.2010р. ним не отримувались, а також стверджує, що представлені ТОВ «Агрофірма Крим Вино» накладні є підробленими, оскільки на жодній з них не має оригінального почерку, підпису, печатки ОСОБА_1, підписів найманих осіб, не має товарно-транспортних та податкових накладних.

Під час судового засідання представник позивача надав письмові пояснення по справі з урахуванням відзиву на позовну заяву, відповідно до яких зазначив, що доводи відповідача не відповідають дійсності та вводять суд в оману, оскільки між сторонами був укладений договір поставки №49 від 26.11.2009р., у виконання умов якого відповідачу постачався товар, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними на загальну суму 942,73грн. А відповідач на підтвердження своїх заперечень не надав жодного належного доказу, що робить його заперечення безпідставними взагалі.

У судовому засіданні позивач клопотав про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, однак такої фіксації здійснено не було, оскільки вийшла з ладу система звукозапису програма «Діловодство», про що було складено відповідний акт.

Під час розгляду справи 13.09.2010р. представник позивача надав письмову заяву про залишення клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу без задоволення.

13 вересня 2010 року до канцелярії суду від фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою. Також в цій заяві відповідач просить не розглядати справу у її відсутності.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» письмово клопотав про залишення клопотання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки ніяких доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав, а навпаки у судове засідання не зявився, явку свого представника не забезпечив та доказів поважності причин для відкладення розгляду справи не надав. Таким чином, дії відповідача направлені на затягування розгляду справи.

Клопотання відповідача не підлягає задоволенню у звязку з наступним.

До поданого клопотання його заявником не додано документальних доказів, що підтверджують відповідно зі ст. 33 Господарського-процесуального кодексу України, викладені у клопотанні обставини, а саме знаходження відповідача на лікарняному.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач наділив повноваженнями ОСОБА_2 представляти його інтереси у господарському суді, що відображено у відповідній довіреності (а.с. 50).

Проте вказаний представник у судове засідання не з'явився та у суду відсутні будь-які відомості щодо причин неможливості забезпечити його явку, також від нього на адресу суду не поступало будь-яких заяв або клопотань стосовно розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представником юридичної особи може бути особа, повноваження якої підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Хвороба відповідача не позбавляє можливості забезпечити явку представника ОСОБА_2. з метою здійснення ним представництва інтересів ОСОБА_1 у господарському суді.

Отже суд вважає, що відповідач явку свого представника не забезпечив у судове засідання, вимоги ухвал суду від 10.08.2010р. та від 30.08.2010р. не виконав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ухвалами господарського суду від 10.08.2010р. та від 30.08.2010р. зобовязано відповідача надати суду документальні докази в обґрунтування своїх заперечень.

Також ухвалою суду від 30.08.2010р., суд викликав у судове засідання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 для дачі пояснень по суті справи з метою зясування викладених у відзиві представником відповідача обставин щодо відсутності оригінального почерку ОСОБА_1 на представлених позивачем накладних.

Проте відповідач не скористувався своїм правом надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та подання доказів в обґрунтування своїх заперечень, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, по суті суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В :

26 листопада 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (постачальник) укладений договір поставки №49 (а.с. 10-14).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник у відповідності з умовами цього договору зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вино (далі Товар) у кількості, по найменуванню та цінам, зазначеним у накладних (товарно-транспортних або товарних), які виписуються на кожну партію товару. Найменування та ціни на товар зазначаються в Специфікації, узгодженої сторонами, яка є невідємним додатком до цього договору. Асортимент товару встановлюється при отриманні товару та зазначається у супровідних документах.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна по кожному найменуванню та на кожну партію товару встановлюється на підставі специфікації та зазначається у накладних на кожну партію товару та містить в собі податок на додану вартість, встановлюється у гривні. Ціна товару є договірною та після приймання товару покупцем є обовязковою для сплати.

Згідно п. 3.4 договору при передачі товару постачальник зобовязаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобовязаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, які підтверджують передачу товару, у тому числі довіреність на отримання товароматеріальних цінностей. На товар, що відпускається постачальник виписує: накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Пунктом 2.3 договору передбачений обовязок покупця здійснювати оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 14 календарних днів від дня отримання товару.

Згідно з п. 7.3 договору за прострочення оплати вартості товару за цим договором, покупець зобовязаний заплатити постачальнику штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що покупець, який прострочив оплату за цим договором більш ніж на 10 днів, окрім пені повинен сплатити за час прострочення штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобовязань більш ніж на 25 днів, покупець зобовязаний відшкодувати продавцю всі понесені ним збитки, у тому числі упущену вигоду, які сторони вважають узгодженими у розмірі 15% від суми прострочення.

У виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» було здійснено поставку товару фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 942,73грн., що підтверджується видатковими накладними: №925 від 30.04.2010р. на суму 216,24грн., №226 від 20.02.2010р. на суму 113,60грн., №589 від 27.03.2010р. на суму 271,49грн., №861 від 24.04.2010р. (а.с. 15-18,71).

Також на підтвердження постачання товару відповідачу за вищезазначеними накладними ТОВ «Агрофірма Крим Вино» надало в матеріали справи товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв: серія 01 ААБА №892114 від 20.02.2010р. (а.с. 60), серія 01 ААБГ №724151 від 27.03.2010р. (а.с. 62), серія 01 ААБЕ №124845 від 24.04.2010р. (а.с. 64), серія 01 ААБЕ №124887 від 30.04.2010р. (а.с. 66), серія 01 ААБГ №724150 від 27.03.2010р. (а.с. 72) та податкові накладні, які зазначені в товарно-транспортних накладних: №900 від 30.04.2010р., №839 від 24.04.2010р., №583 від 27.03.2010р., №582 від 27.03.2010р. та № 230 від 20.02.2010р. (а.с. 86-90).

Позивач виконував свої зобовязання за договором поставки належним чином, проте відповідач розрахувався за поставлений товар частково, сплативши відповідачу грошові кошти за отриманий товар у сумі 412,63грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії банківських виписок (а.с. 68-70).

Таким чином, за відповідачем числиться заборгованість за поставлений товар в розмірі 530,10грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. Поряд з тим, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідач свої зобовязання по сплаті за отриманий від позивача товар не виконав, заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, станом на день розгляду справи, становить 530,10грн., що підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що представлені позивачем накладні є підробленими суд не може прийняти до уваги у звязку з тим, що представником не надано суду будь-яких доказів у підтвердження вказаних обставин. Представником відповідача не надано суду й відповідного клопотання про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи з метою зясування викладених представником обставин. Суд, ухвалою від 30.08.2010р., викликав у судове засідання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 для дачі пояснень по справі враховуючи викладені у відзиві представником відповідача обставини щодо відсутності оригінального почерку ОСОБА_1 на накладних, які представлені позивачем у матеріали справи. Однак ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке, як вже зазначалось, залишено судом без задоволення.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1,84грн. та індекс інфляції у розмірі 527,57грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за отриманий товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми та встановлений індекс інфляції за весь час прострочення.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 08.05.2010 р. по 21.06.2010 р. та з 14.05.2010р. по 21.06.2010р. в сумі 1,84грн. суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки розраховані позивачем правильно за кожний період виникнення боргу окремо, підтверджені матеріалом справи та розрахунком (а.с. 8).

З наданого розрахунку позовних вимог вбачається, що індекс інфляції в сумі 527,57грн. нарахований позивачем на суму основного боргу у розмірі 530,10грн. за період травень червень 2010 року. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд вбачає, що позивач розраховував суму інфляційних витрат невірно та безпідставно, оскільки розрахунок інфляційних витрат за період травень червень 2010 року, виходячи з суми основного боргу у розмірі 530,10грн., складає: 530,10грн.*(99,4%*99,6%)/100%-530,10грн.= -5,29грн.

З викладеного вбачається, що інфляційних витрат за період травень - червень 2010 року за прострочення виконання основного зобовязання у умі 530,10грн. позивач не зазнав, у звязку з чим вимоги щодо стягнення індексу інфляції в сумі 527,27грн. є безпідставними.

Вимоги позивача стосовно стягнення пені, нарахованої відповідно п. 7.3 договору за період з 08.05.2010 р. по 21.06.2010 р. та за період з 14.05.2010р. по 21.06.2010р. в сумі 12,51грн., суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд погоджується з наданими позивачем розрахунком вказаної суми пені, враховуючи розмір та період її стягнення.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, законодавець надав право продавцю у разі несвоєчасної оплати товару покупцем предявляти не тільки вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, але й вимагати сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, про що позивач і просить у позовній заяві.

Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Визначення розміру відсотків, передбачених ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, не врегульовані законодавством України , а тому необхідно застосовувати аналогію закону.

Правова природа оплати відсотків за користування чужими грошовими коштами є подібною за сенсом правової природи зі сплати відсотків за договором позики, оскільки предметом даних правовідносин є грошові кошти, які знаходяться у іншої особи та за використання яких необхідно платити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, застосовуючи аналогію закону, передбачену ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, до подібних за сенсом цивільних правовідносин, передбачених ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, передбачений ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, буде встановлюватися на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Аналогічна позиція підтримана у постанові Верховного суду України від 24.01.2006р. №14/130.

Отже вимога позивача щодо стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 6,70грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 10% штрафних санкцій за прострочення оплати в сумі 53,01грн., нарахованих відповідно до п. 7.4 договору.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Сума штрафу розрахована позивачем вірно виходячи від несплаченої суми боргу в розмірі 530,10грн. х 10%, що становить 53,01грн. і підлягає стягненню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути упущену вигоду, узгоджену сторонами в п. 7.5 договору, яка складає 15% від суми прострочення, тобто 79,52грн.

Сума штрафу розрахована позивачем вірно виходячи від несплаченої суми боргу в розмірі 530,10грн. х 15%, що становить 79,52грн. і підлягає стягненню у повному обсязі.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 530,10грн. заборгованості, 1,84грн. 3% річних, 12,51грн. пені, 6,70грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 53,01грн. 10% штрафних санкцій за прострочення оплати, 79,52грн. упущеної вигоди.

В частині позову про стягнення 527,57грн. індексу інфляції суд відмовляє з наведених обставин.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 13.09.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 17.09.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 128; р/р 260086538 в АБ «УкрБизнесБанк» м. Київ, МФО 334969, ОКПО 36551352) 530,10грн. заборгованості, 1,84грн. 3% річних, 12,51грн. пені, 6,70грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 53,01грн. штрафних санкцій, 79,52грн. штрафних санкцій, 57,53 грн. державного мита та 133,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 527,57грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛагутіна Н.М.