Рішення № 11340587, 21.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 312

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2010Справа №2-24/3948-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)

в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 16 Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Піонерська, б. 1, ідентифікаційний код 22236588)

До відповідача - Риболовецького колгоспу ім. Кримських партизан (96211, АР Крим, Роздольненський район, с. Портове, вул. Леніна, б.12, // 96200, смт. Роздольне, а/с 5, // 96210, АР Крим, Роздольненський район, с. Портове-Роздольне, буд. 2 км,1, ідентифікаційний код 03889072)

про стягнення 2 635,92 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 16 Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Риболовецького колгоспу ім. Кримських партизан про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" суми заборгованості за послуги електрозв’язку з 02.02.2009р. по 01.08.2010р. з оплати послуг за договором від 02.02.2010р. № 64 у розмірі 2 635,92 грн., з яких: 2548,07 грн. - сума основного боргу, 49,10 грн. – пеня, 38,75 – три відсотки річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525,526,625 Цивільного кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 64 від 02.02.2010р. про надання послуг електрозв’язку, а саме зобов’язань з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг за вказаним договором, на підставі чого, за ствердженням позивача, у Риболовецького колгоспу ім. Кримських партизан сформувалась заборгованість у розмірі 2548,07 грн.

Таким чином, вважаючи, що право позивача порушено Риболовецьким колгоспом ім. Кримських партизан, позивач, посилаючись на норми чинного законодавства та умови договору № 64 від 02.02.2010р. про надання послуг електрозв’язку, просить стягнути з Риболовецького колгоспу ім. Кримських партизан окрім суми основного боргу, пеню та три відсотки річних у примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак спрямував через канцелярію суду клопотання, згідно якого в зв’язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання просить суд розглянути справу без участі останнього та долучити до матеріалів справи фіскальний чек, як докази відправлення копії позову за місцем державної реєстрації відповідача.

Суд, задовольняв зазначене клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та долучив фіскальний чек до матеріалів справи.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією за двома адресами.

Суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи були відправлені відповідачу за юридичною адресою, відповідно до витягу з ЄДРПО України, а також за адресами, вказаними у позові.

Суд зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи викладене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

02 лютого 2009р. між ВАТ «Укртелеком» в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 16 Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв’язку) та Риболовецьким колгоспом ім. Кримських партизан (Споживач) був укладений договір № 64 про надання послуг електрозв’язку із додатками до нього (а.с.8-10, далі - договір).

Згідно розділу 1 вказаного Договору, Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані у додатку № 1, та безкоштовні послуги, перераховані у додатку № 2.

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, сплачуються за тарифами, які узгоджені відповідно діючому законодавству (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 договору споживач сплачує послуги електрозв’язку по сумісно погодженій системі оплати.

Споживач повинен своєчасно сплачувати надані послуги (п. 4.3 договору).

Розрахунки за фактично отримані у кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

За отримані у кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата у розмірі двох процентів вартості наданих послуг (п. 4.5 Договору).

Договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п. 7.1 Договору).

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона не повідомить про його припинення, договір вважається діючим на той ж строк (п. 7.2 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору або зміни його умов, отже суд приходить до висновку, що зазначений договір на день слухання справи є дійсним.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим станом на 01.08.2010р. за ним утворилася заборгованість в сумі 2548,07 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за телекомунікаційні послуги за спірний період та зворотною відомістю по абоненту, що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій (а.с.11-16).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманих телекомунікаційних послуг в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 2548,07 грн. заборгованості за договором № 64 про надання послуг електрозв’язку від 02.02.2009р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначеної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 38,75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору щодо повної та своєчасної сплати вартості отриманих послуг.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 38,75 грн. за 185 днів прострочки платежу, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 49,10 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.8 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за надані послуги електрозв’язку поверх встановлено строку ( з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відповідно з діючим законодавством.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 49,10 грн.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Риболовецького колгоспу ім. Кримських партизан (96211, АР Крим, Роздольненський район, с. Портове, вул. Леніна, б.12, // 96200, смт. Роздольне, а/с 5, // 96210, АР Крим, Роздольненський район, с. Портове-Роздольне, буд. 2 км,1, ідентифікаційний код 03889072) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 16 Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Піонерська, б. 1, ідентифікаційний код 22236588, п/р 26000116580, МФО 324021 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь) 2548,07 грн. заборгованості; 49,10 грн. пені; 38,75 грн. річних; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.