Рішення № 113392590, 11.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10962/23

Провадження № 2-а/752/200/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Журавель Людмили Петрівни, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

у червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила скасувати постанову інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Журавель Л.П. серії ЕАС № 7036201 від 22.05.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 22.05.2023 відповідачем складено постанову серії ЕАС № 7036201, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, згідно змісту якої 22.05.2023 о 19.03 год на автомобільній дорозі М-05Київ-Одеса 210 км, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Шкода» державний номер НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 78 км/год в зоні дії знаку «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», перевищивши встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год, чим водій порушила п. 12.9 б Правил дорожнього руху України.

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає вимогам закону. Зазначає, що інспектор особисто не фіксувала вчинення адміністративного правопорушення; відмовила у наданні позивачу доказів вчинення адміністративного правопорушення; не запропонувала надати пояснення; залишивши позивача на дорозі, інспектор у службовому авто за відсутності позивача та і з порушенням її прав, розглянула справу про адміністративне правопорушення та прийняла оскаржувану постанову.

Вказує про неповне з?ясування відповідачем обставин справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, недоведеність вини позивача та порушенні норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.06.2023 адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с. 18-19).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 23).

17.07.2023 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, в якому остання зазначила про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Зазначено, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог закону на підставі відповідних доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАС № 7036201 від 22.05.2023 року, прийнятої інспектором взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Журавель Л.П., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , на 210 км автодороги М-05 Київ-Одеса, рухалась зі швидкістю 78 км/год в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», перевищивши встановлену швидкість більш як на 20 км/год, чим порушив п. 12.9 б ПДР, вчинивши, тим самим, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI20/20 ТС000735. За вказане порушення на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 12-13).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

За змістом положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

За ст. 252 КАС України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 КУпАП.

Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими особами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП передбачено скорочене провадження, яке полягає у фіксації адміністративного правопорушення і накладенні адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року в справі № 338/1/17 (К/9901/15804/18).

Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За змістом положень п. 12.9 б ПДР, водієві забороняється, зокрема, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих ПДР, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 року в справі № 760/2846/17.

Так, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 1 ч.1 Розділу І «Інструкції із застосування органами та| підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, ця Інструкція регулює застосування opганами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалена, і використання інформації, отриманої з цих приладів.

Відповідно до пп. 6 п. 3 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», портативний відео реєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Окрім того, відповідно до вищезазначеної Інструкції, відеореєстратор - пристрій призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.

Таким чином, відеозаписи та фотознімки з портативного відеореєстратора і інспекторів та відеозаписи з реєстратора службового транспортного засобу є доказом вчинення або не вчинення адміністративного правопорушення та відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72-76 КАС України.

В обґрунтування заперечень по суті позовних вимог, представником відповідача надано в розпорядження суду наступні докази: відеозапис з портативного нагрудного відеореєстратора інспектора; фотозображення місць розташування дорожніх знаків 5.76 та 3.29 на 210 км автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса; копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.06.2023; копію експертного висновку від 07.09.2021 року.

Сукупністю наданих в розпорядження суду доказів стверджується, що 22.05.2023 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , на 210 км автодороги М-05 Київ-Одеса, рухалась зі швидкістю 78 км/год в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», перевищивши встановлену швидкість більш як на 20 км/год, тим самим порушила ч. 1 ст. 122 КУпАП через недодержання вимог ПДР України.

Позивачем в свою чергу не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення була дотримана в тій мірі, коли не виникає жодного розумного сумніву в висновках поліцейських про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За таких обставин, суд надходить до висновку, що інспектор взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старший лейтенант поліції Журавель Л.П., як суб`єкт владних повноважень, діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Журавель Людмили Петрівни, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя