Рішення № 11338891, 16.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2010 р.Справа № 2/68-1158 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" вул. Поліська, 14, м.Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет Тернопільська міська рада вул. Листопадова, 8, м. Тернопіль

про визнання правочину недійсним

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

третьої особи:

Суть справи: Позивач просить визнати недійсним договір оренди від 28.12.2007р., укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" та Приватним підприємцем ОСОБА_1

Пояснює, що ПП "Торговий дім Тернопіль" не був власником торгового місця за НОМЕР_2, розташованого у павільйоні за адресою: АДРЕСА_2, та не мав права передавати його у строкове платне користування.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

1) Спір між сторонами виник відносно торгового місця за НОМЕР_2, розташованого у павільйоні за адресою АДРЕСА_2.

Позивач стверджує, що у 2009 році йому стало відомо, що на павільйон, в якому знаходиться його торгове місце, не було оформлено право власності за Орендодавцем (ПП"Торговий дім Тернопіль") по договору оренди від 28.12.2007р.

Що Орендодавець ввів його в оману щодо свого права на заключення такого договору оренди.

Просить визнати заключений ним правочин від 28.12.2007р. недійсним з моменту його заключення.

2) Право передання майна у найм (оренду) має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 Цивільного кодексу України).

Ухвалами господарського суду Тернопільської області № 2/68-1158 від 13.07.2010р. та від 27.08.2010р. зобовязано приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль" довести, що він є належним Орендодавцем по спірному торговому місцю.

Приватне підприємство вимоги суду не виконало. Документів, підтверджуючих право власності, право на майнові права на павільйон не представлено.

Тому, з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що павільйон, розташований в м. Тернополі по вул. Перемоги, 4, не є власністю приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль".

Відтак останній і не міг бути орендодавцем торгового місця.

Тобто, в 2007р. зміст даного договору оренди торгового місця НОМЕР_2 в павільйоні, розташованому по АДРЕСА_2, суперечить Цивільному кодексу України, що є підставою недійсності правочину (п. ст. 215 Цивільного кодексу України).

Тому суд вважає за доцільне визнати договір оренди від 28.12.2007р. недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 Цивільного кодексу України).

3) При розгляді даної справи також враховувалось:

а) Право власності є право особи на річ (майно) ст. 316 Цивільного кодексу України. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317, 319 Цивільного кодексу України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації та державної реєстрації (ст. 331 Цивільного кодексу України).

Отже, вимогами чинного законодавства передбачено, що приватне підприємство може бути власником спірного павільйону, якщо воно доведе, що даний павільйон (капітальна споруда) є побудований ним, і прийнятий в експлуатацію згідно з вимогами діючих стандартів і законодавства. Та право власності оформлено в бюро технічної інвентаризації.

Таких документів в суд не представлено.

Позивач подав в суд рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №557 від 16.04.2009р. та №894 від 18.06.2009р., із тексту яких вбачається, що виконавчий комітет вирішив оформити право власності на павільйон, розташований за адресою АДРЕСА_2 за Тернопільською міською радою.

Право власності за радою зареєстровано відповідним чином, про що видано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 05.08.2009р.

Отже, суду доведено, що з 2009р. спірне капітальне нерухоме майно є власністю громади міста Тернополя.

Позивач пояснює, що поскільки спірні павільйони побудовані без належних на те підстав, законного власника не було, то міська рада вимушена була перевести даний павільйон в безхазяйну нерухому річ за набувальною давністю і передати його в комунальну власність.

4) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по державному миту слід покласти на відповідача.

6) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повязані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Договір від 28.12.2007р., укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" з Приватним підприємцем ОСОБА_1 на оренду торгового місця НОМЕР_2, розташованого в павільйоні за адресою: АДРЕСА_2, визнати недійсним з дня його заключення..

2) Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" вул. Поліська, 14, м.Тернопіль (ідент. код 14035686):

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1): 85 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «21»вересня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя