Рішення № 11338660, 16.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 вересня 2010 року справа № 5020-4/104 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5),

про визнання права власності на обєкт нерухомого майна,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - ОСОБА_2 - представник, довіреність №2260 від 18.08.2009;

відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності на обєкт нерухомого майна.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 331, 375, 376, 392, 415 Цивільного кодексу України, обґрунтовані наявністю у позивача підстав для визнання за ним права власності на обєкти нерухомого майна, що були побудовані ним на земельній ділянці, якою він користується на праві оренди.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.08.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 17.08.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 17.08.2010 на 31.08.2010, 31.08.2010 на 16.09.2010 через незявлення представника відповідача у судове засідання.

Представник позивача у ході розгляду справи надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить визнати за позивачем право власності на обєкти нерухомого майна: склад літ. “З” (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м; прибудову літ. “З”(2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м; склад літ. “И” (27,8*12,53), загальною площею 311,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Вказана заява була прийнята судом для розгляду.

У судове засідання 16.09.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

08.09.2009 між Територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір №39-09/КП купівлі-продажу комунального майна 39/100 часток комплексу будівель, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гідрографічна №10, що складається з складу-гаражу (літ. Б), площею 204,30 кв.м зі сходами, трансформаторної підстанції (літ. Д), площею 31,20 кв.м., сходів, козирка, КПП (літ Е) з відповідною часткою мостінь.

Зазначене майно зареєстровано КП “БТІ та ДР ОНМ” СМР на праві власності за ОСОБА_1 (т. 1, арк.с. 13).

11.02.2010 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (т. 1, арк.с.14-21).

Відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець, згідно з рішенням Севастопольської міської Ради від 10.06.2009 №7258, від 15.12.2009 №8703 надав в строкове платне користування Орендарю земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для реконструкції майна в цех по обробці каменю та його обслуговуванню, з віднесенням землі до категорії земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,5075 га. Згідно з кадастровим планом , площа під капітальною одно - та двох-поверховою будівлею складає 0,0614 га, під проходами, проїздами, майданчиками 0,4455 га, під зеленими насадженнями 0,0006 га.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, він укладений строком на 25 років.

У ході здійснення господарської діяльності на означеній земельній ділянці позивач самовільно, згідно з довідкою КП “БТІ та ДРОНМ” СМР (т. 1, арк.с. 26) побудував наступні обєкти нерухомого майна:

-склад (літ. З) (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м;

-прибудову (літ. З) (2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м;

-склад (літ. И) (27,80*12,53), загальною площею 311,4 кв.м.;

Також ним була проведена реконструкція (лит. Б), загальною площею 213,1 кв.м. та (літ. Д) на першому та другому поверхах, загальною площею 75,2 кв.м.

Відповідно до висновку експертного будівельного дослідження №621 від 23.07.2010 будівельна готовність будівель лит. “Б”, “Д”, “И”, “З”, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гідрографічна,10, складає 100% (т.1,арк.с. 63).

Як встановлено судом, листом від 17.08.2010 позивач звертався до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з проханням видати посвідчення про право власності на побудоване ним нерухоме майно:

-склад (літ. З) (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м;

-прибудова (літ. З) (2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м;

-склад (літ. И) (27,80*12,53), загальною площею 311,4 кв.м.;

яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул Гідрографічна, 10 на земельній ділянці, яка виділена ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,5075 га, укладеного 11.02.2010 строком на 25 років (т.1, арк.с. 80).

Листом від 25.08.2010 №554 Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон” зазначило, що такі обєкти нерухомого майна як склад (літ. З) (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м; прибудова (літ. З) (2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м; склад (літ. И) (27,80*12,53), загальною площею 311,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на балансі КС СМР “Аррікон” не знаходились та не знаходяться (арк.с. 81).

Згідно з листом від 19.08.2010 №3253, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відмовив позивачу в оформленні права власності на зазначені обєкти нерухомого майна з видачею посвідчення про право власності, посилаючись на те, що заявником (ФОП ОСОБА_1) в порушення пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 №7/5 не надано матеріалів технічної інвентаризації обєктів нерухомості та документів, що відповідно до законодавства засвідчують відповідність закінчених будівництвом обєктів проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам (арк.с. 83).

Відповідно до даних звіту про незалежну оцінку майна окремо розташованих будівель складів (літ. Б, И, З) та двоповерхової будівлі колишній трансформаторній підстанції (літ. Д), що знаходяться на території колишнього воєнного містечка №56, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 - вартість спірних обєктів нерухомого майна станом на 11.08.2010 складає:

- склад (літ. З) (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м, прибудова (літ. З) (2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м, 178212,00 грн

-склад (літ. И) (27,80*12,53), загальною площею 311,4 кв.м. -246317,00 грн.

Таким чином, вартість спірних обєктив нерухомого майна складає 424529,00 грн.

Відмова відповідача оформити право власності на побудовані позивачем обєкти нерухомого майна і стала підставою для звернення останнього до Господарського суду міста Севастополя із вимогами визнати за позивачем право власності на обєкти нерухомого майна: склад літ. “З” (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м; прибудову літ. “З”(2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м; склад літ. “И” (27,8*12,53), загальною площею 311,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності виникає в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Підставою позову про визнання права власності є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Частина друга статті 20 Господарського кодексу України гарантує кожному субєкту господарювання право на захист його прав і законних інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання права.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами першою та другою статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Згідно із статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з Додатком № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/644, визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності.

Пунктом 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначено, зокрема, що таким документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що спірний обєкт збудований позивачем власними силами та власним коштом, що підтверджується матеріалами справи (розрахунковими документами (т.1, арк.с. 129-150, т.2, арк.с. 1-48) на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві орендного користування за договором оренди від 11.02.2010, на якій розташована частка комплексу будівель, яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеному останнім з відповідачем.

З урахуванням наведеного, оцінивши відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України надані та витребувані судом докази, суд вважає, що позивач на законних підставах набув право власності на спірне нерухоме майно, що є підставою для задоволення позову.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Така ж позиція наведена у пункті 14 Інформайного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007, № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (в редакції інформаційного листа Вищогогосподарськогосуду України від 21.04.2008 р. N 01-8/241).

Враховуючи те, що вартість спірних обєктів нерухомого майна складає:

-склад (літ. З) (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м, прибудова (літ. З) (2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м, - 178212,00 грн

-склад (літ. И) (27,80*12,53), загальною площею 311,4 кв.м. -246317,00 грн.

Таким чином, вартість спірних обєктив нерухомого майна складає 424529,00 грн.

Отже, сума державного мита, яка стягується з відповідача на користь позивача складає 4245,29 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на обєкти нерухомого майна: склад літ. “З” (12,48*19,57), загальною площею 215,7 кв.м; прибудову літ. “З”(2,86*4,02), загальною площею 9,6 кв.м; склад літ. “И” (27,8*12,53), загальною площею 311,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 10.

3.Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25750044) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 4245,29 грн. (чотири тисячі двісті сорок пять грн. 29 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

21.09.2010.