Рішення № 11338637, 16.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2010 р. Справа № 2/149

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" "Градбуд-Рівне"

до відповідача Приватного підприємства "Юнісеф"

Про визнання договору недійсним

Суддя

Секретар судового засідання Філіпов Є.В.

Представники:

Від позивача : представник Чучалін В.І. дов. № 02 від 05.08.2010 року

Від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить на підставі ст.203, 215 ЦК України визнати недійсним договір підряду № 02 від 04 січня 2008 року на виконання комплексу монтажно-будівельних робіт укладений між ним та приватним підприємством "ЮНІСЕФ".

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що актом перевірки податкового органу № 49/23/34712907 від 30 березня 2010 року встановлено:

І.Заниження податку на прибуток підприємств в сумі 225300,50 грн.

II.Заниження зобов'язання з ПДВ, в зв'язку із завищенням податкового кредиту з ПДВ, в сумі 700456,48 грн.,

Такі заниження були визначенні Дубенською ОДПІ внаслідок власних висновків щодо нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентом - ПП "ЮНІСЕФ", результатом чого стали висновки про відсутність первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Така нікчемність була визначена внаслідок: визначення трудових ресурсів та виробничих потужностей контрагента позивача, а також інформації щодо його місцезнаходження та свідчень осіб, отриманих в ході розслідування кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва контрагента.

На підставі наведеного, із посиланнями на ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, Дубенська ОДПІ в односторонньому порядку, не у відповідності до чинного законодавства, визнає вчинений правочин нікчемним.

Погодитися з тим, що оспорюваний правочин є нікчемним позивач не може. Вважає, що з підстав викладених у позовній заяві до господарського суду Рівненської області такій правочин слід визнати недійсним.

Стосовно доводів податкового органу про нікчемність укладених позивачем правочинів з контрагентом ПП «ЮНІСЕФ», то відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не с такими, що порушують публічний порядок.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Його недійсність визнається судом. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчинені фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Відтак, позивач вважає, що договір підряду № 02 від 04 січня 2008 року на виконання комплексу монтажно-будівельних робіт укладений між ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія" Градобуд-Рівне" та приватним підприємством "ЮНІСЕФ" слід визнати недійсним. Визнання податковим органом зазначеного договору підряду нікчемним тягне за собою негативні наслідки щодо донарахування податків чим порушуються права позивача.

Відповідач відзиву на позов не подав. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розляду справи. Матеріали справи дозволяють вирішити спір без його участі.

Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" " Градобуд-Рівне" та приватним підприємством "ЮНІСЕФ" було укладено договір підряду № 02 від 04 січня 2008 року на виконання комплексу монтажно-будівельних робіт.

Рівненським міським судом, в процесі розгляду кримінальної справи № 1-386/10 було встановлено, що ПП "ЮНІСЕФ", як правило, займалася фіктивною діяльністю, на підставі чого, судом, в межах наданої йому юрисдикції було винесено вирок проти осіб причетних до цієї діяльності.

Це, також, відображено у акті перевірки позивача № 49/23/34712907 від 30 березня 2010 року Дубенської об'єднаної Державної податкової інспекції, якою встановлено:

I. Заниження податку на прибуток підприємств в сумі 230803,00 грн.

II. Заниження зобов'язання з ПДВ, в зв'язку із завищенням податкового кредиту з ПДВ, в сумі 796047,35 грн.

Такі заниження були визначенні внаслідок власних висновків щодо нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами, в т.ч. ПП "ЮНІСЕФ". Така нікчемність була визначена внаслідок: визначення трудових ресурсів та виробничих потужностей контрагентів позивача, а також інформації щодо його місцезнаходження та свідчень осіб, отриманих в ході розслідування кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва контрагентів в т.ч. ПП «ЮНІСЕФ».

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 ЦК України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно 4.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч.1 ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На виконання ухвали суду від 02 вересня 2010 року щодо надання доказів про виконання договору підряду № 02 від 04 січня 2008 року на виконання комплексу монтажно-будівельних робіт укладений між ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія" "Градобуд-Рівне" та приватним підприємством “ЮНІСЕФ” позивач надає наступні документи:

- ксерокопії довідок про вартість виконаних робіт за лютий-жовтень 2008 року в кількості 16 (шістнадцять) аркушів;

-          ксерокопії актів приймання виконаних підрядних робіт за лютий-жовтень 2008 року в кількості 69 (шістдесят дев'ять) аркушів;

-          ксерокопії податкових накладних в кількості 36 (тридцять шість) аркушів;

- ксерокопії виписок банку про оплату наданих послуг в кількості 45 (сорок п'ять) арк.

Таким чином вбачається, що сторонами додержані загальні вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України).

Договір виконаний сторонами.

Цивільним кодексом України встановлено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до статті 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність правочинів виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю наступних дефектів: дефекти змісту правочину, дефекти форми правочину, дефекти суб'єктного складу та дефекти волі (Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, Верховний Суд України, 24.11.2008 року). При розгляді справи, Судом встановлена відсутність в договорах означених вище дефектів.

Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти,здійснення господарських операцій. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, тощо (п. 2.4).

Згідно ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 ГК України передбачено - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане . останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Із системного аналізу ст.ст. 207-208 ГК України випливає, що обов'язковою умовою для визнання недійсними господарських зобов'язань є їх спрямованість на завдання шкоди існуючим в державі та суспільстві цінностям.

Керуючись ст. 82-84, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено "21" вересня 2010 року