Рішення № 11338553, 04.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

04.08.09                                                                                           Справа№ 16/46

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за первісним позовом Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Львів-Петролеум»,с.Солонка

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», м.Львів

Про стягнення 174694,10грн. заборгованості та 34938,82грн. заборгованості

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», м.Львів

До відповідача Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Львів-Петролеум»,с.Солонка

Про визнання договору укладеним

За участю представники сторін:

Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом – Кушнір Т.В.-представник

Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом–Гордійчук В.В.-представник.

          Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало.

          Суть спору: Позовні вимоги заявлено Спільним українсько-голландським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Львів-Петролеум», с. Солонка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», м. Львів про стягнення 174694,10грн. заборгованості

          Ухвалою суду від 16.03.09р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено до розгляду. З метою витребування додаткових доказів у справі, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі розгляд справи відкладався ухвалами суду. Ухвалою суду від 31.07.09р. прийнято до провадження зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно - Український автомобільний дім” до Спільного українсько-голландського підприємства у формі ТзОВ „Львів-Петроліум ТзОВ” про визнання договору купівлі-продажу двох автомобілів Аскор 2628 таким що укладений 22.04.08р. між ТзОВ ”Західно-Український Автомобільний дім” та спільним українсько-голландським підприємством у формі ТзОВ ”Львів-Петроліум ,ТзОВ”.

          Представник позивача докази витребувані ухвалою суду представив, в судових засіданнях позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю. Зустрічний позов заперечив, просить у задоволенні зустрічного позову відмовити. Обґрунтовує свою позицію наступним. 22.04.2008 року СП ТзОВ «Львів-Петроліум»на р/р 26000001305874/980 ТзОВ «Західно - український автомобільний дім», код ЄДРПОУ 32053671, було перераховано кошти в сумі 136676,40 грн., в тому числі: з поточного рахунку №26004301931/980 у Філії - Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»платіжним дорученням №164 від 22.04.2008 року було перераховано кошти в сумі 45000,0 грн.; з поточного рахунку №260010060573 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у м.Львові платіжним дорученням №324 від 22.04.2008 року перераховані кошти в сумі 91676,40 грн. На дату перерахування коштів (22.04.2008 року) між СП ТзОВ «Львів-Петроліум» та ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»не існувало жодних договірних відносин. Таким чином, кошти в сумі 136676,40 грн. отримані ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»безпідставно. За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула грошові кошти без достатньої правової підстави, зобов'язана їх повернути. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. У відповідності з п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, позивач зазначає що належить застосувати ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивач зазначає, що відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, стягненню підлягає сума коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, з урахуванням індексу інфляції та відсотків за користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період користування. Крім цього, позивач зазначає, що для надання правової допомоги при розгляді даної справи в суді було укладено договір № 17-02/01-02 від 17 лютого 2009 р. про надання правової допомоги з ТзОВ «Онікс», якому перераховано грошові кошти в розмірі 34938,82 грн. та просить відшкодувати дані витрати із відповідача.

В канцелярію суду 08.07.09р. (вх № 13764) поступила заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить за період з дати подання позовної заяви по 24.06.09р. стягнути з відповідача 201700,55 грн. заборгованості, в тому числі 136676,40 грн. - основного боргу, 22004,90 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 38211,24 грн. - процентів за користування чужими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 4808,01 грн. - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 34938,82 грн. компенсації витрат на правову допомогу юридичної фірми .

Представники відповідача позовні вимоги за первісним позовом заперечили, просять в первісному позові відмовити та зустрічні позовні вимоги задоволити повністю. Обґрунтовують свою позицію наступним. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною та згідно ст. 641 ЦК пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору. 18.04.2008 року Відповідач виставив спільно українському-голландському підприємству у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»рахунок № 18/04/08 на суму 136 676,40 грн. , що становить 5 (п'ять) відсотків вартості 2-х автомобілів Аксор 262 8К з кузовними надбудовами, Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320. 22.04.2008р. на поточний рахунок відповідача поступили кошти від ТзОВ Львів-Петроліум, ТзОВ»в сумі 136 676,40 грн. , згідно рахунку № 18/04/08 від 18.04.08р. за 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320. Відповідно до ст. 642 ЦК, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору тоді ця дія є прийняттям пропозиції. 23.04.2008р. отримані кошти від спільно українського-голландського підприємства у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»в сумі 136 000,00 грн. з метою планування виробництва 2 (двох) автомобілів Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320. Стверджує, що 22.04.08р. ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»та спільне українське-голландське підприємство у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»уклали договір купівлі-продажу транспортних засобів. Внаслідок чого, відповідачем перерахувано вище зазначені кошти генеральному дистриб'ютору фірми Мерседес-Бенц в Україні в рахунок оплати за замовлені автомобілі. 16.06.2008р. генеральний дистриб'ютор повідомив відповідача про те, що два автомобілі МБ Аскор 2628 з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 прийняті до виробництва і вийдуть з виробництва до 24.11.2008р. У зв'язку з оплатою виставленого рахунку на дату виходу з виробництва замовлених автомобілів, а також для можливості в майбутньому 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 поставити на облік, 17.06.2008 року сторони оформили договірні відносини договором купівлі-продажу № 1852600801/802. 05.11.2008 року надійшов лист № 17-03/11 від 05.11.2008 року від генерального дистриб'ютора про те що 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 вийшли з виробництва та чекають на відвантаження, а також прохання провести повну оплату в розмірі 95% вартості автомобіля. 06.11.2008 року відповідач направив на адресу спільно українського-голландського підприємства у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»лист з повідомленням про те, що 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 вийшли з виробництва та рахунок № 1852600801-802 від 06.11.2008р. на оплату 95% від .вартості 2 (двох) автомобілів Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.2008р.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 24.11.2008 року у зв'язку з фінансовою неспроможністю спільно українського-голландського підприємства у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ», сторони дійшли згоди замінити покупця у договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.2008р. з ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»на ТзОВ «Санком», з яким був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №1852600801/802. В момент підписання договору відповідачем позивачу виставлений рахунок № 185600801-802 від 24.11.2008 на сплату 95% вартості автомобілів Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320. У зв'язку із неоплатою відповідачем рахунку від 24.11.2008р., позивач повторно повідомив про те, що 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 вже вийшли з виробництва, та виставив новий рахунок № 1852600801-802 від 30.01.2009 на оплату 95% вартості автомобілів.

          Відповідач за первісним позовом зазначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, законодавством не передбачено. Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких зазначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Тому компенсація за витрати на правову допомогу юридичної фірми в сумі 34 938,82 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд в с т а н о в и в:

          22.04.2008 року СП ТзОВ «Львів- Петроліум»на р/р 26000001305874/980 ТзОВ «Західно - український автомобільний дім», код ЄДРПОУ 32053671, було перераховано кошти в сумі 136676,40 грн., в тому числі: з поточного рахунку №26004301931/980 у Філії - Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»платіжним дорученням №164 від 22.04.2008 року було перераховано кошти в сумі 45000,0 грн. із призначенням платежу –перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг.рах№18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч.ПДВ7500; з поточного рахунку №260010060573 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у м. Львові платіжним дорученням №324 від 22.04.2008 року перераховані кошти в сумі 91676,40 грн. із призначенням платежу - перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг.рах№18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч.ПДВ 15279,40грн.

Факт отримання коштів в сумі 136676,40 грн. ТзОВ «Західно -український автомобільний дім»підтверджується листом Філії - Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»від 09.02.2009 року №16-43/05-329 та довідкою філії ВАТ «Укрексімбанк»у м. Львові від 09.02.2009 року №060/686 та визнається відповідачем у відзиві.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що кошти оплачені на підставі рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року, який відповідачем виставлено спільному українському-голландському підприємству у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»на суму 136 676,40 грн. за 2 (два) автомобілі Аксор 2628К з кузовними надбудовами Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320 .Позивач за первісним позовом заперечує отримання (виставлення) рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що внаслідок оплати коштів позивачем за первісним позовом, між відповідачем та спільним українсько-голландським підприємством у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»22.04.08р. укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів, в якому сума 136 676,40 грн. становить 5 (п'ять) відсотків вартості 2-х автомобілів Аксор 262 8К з кузовними надбудовами, Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320. В подальшому відносини між сторонами оформлені договором купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/801 від 17.06.08р.

Порядок та особливості укладення договорів, зокрема, господарських, а також вирішення переддоговірних спорів врегульовані статтями 638 - 649 Цивільного кодексу України та статтями 179 - 187 Господарського кодексу України.

Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину згідно частини 3 статті 203 ЦК України має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За приписами норм статей 181, 183-185 цього Кодексу, додержання сторонами загального порядку укладення господарських договорів є обов'язковим. Умовами пункту 1 статті 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пунктом 1 статті 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як вбачається із вищезазначених норм укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, що тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом. Норма статті 638 ЦК України включає обов”язкові елементи при дотриманні яких договір є укладеним, а саме "належна форма", "усі істотні умови", "досягнення згоди". По-перше, у належній формі сторони мають визначити коло усіх істотних умов. По-друге, у належній формі досягти згоди з усіх істотних умов. По-третє надати результату досягнення згоди належної форми. Надання належної форми результату досягнення згоди з усіх істотних умов є надання належної форми самому договору. Законодавець зазначає, що договір укладається у наступному порядку: пропозиція укласти договір (оферта) має передувати, прийняттю пропозиції (акцепту) другою стороною. Надання належної форми договору, тобто результату досягнення згоди з усіх істотних умов, і є належною формою досягнення згоди з усіх істотних умов. Належна форма досягнення згоди, не лише торкається питання надання договору належної форми, а і питання належної форми самого порядку (процесу) укладення договору. У першу чергу порядок укладення договору стосується вимог до оферти (ст. 641 ЦК України), та акцепту (ст. 642 ЦК України), як документів з однієї сторони, так і вимог щодо надання оферті і акцепту, як діям сторін майбутнього договору, юридичного значення. Так, прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір (п. 2 ст. 642 ЦК України). Відповідність названих дій (дії) умовам, що відображені у пропозиції укласти договір, і надає названій дії юридичне значення, що дозволяє говорити про юридичне значення факту укладення договору в цілому. Коли договір укладається шляхом складання одного документу, чи обміну листами, виникають питання залежності констатації факту укладення договору від реквізитів названих документів, наявність або відсутність яких посвідчує або навпаки заперечує волевиявлення його сторін щодо досягнення ними згоди з усіх істотних умов. Слід також зазначити, що не лише відсутність досягнення згоди з усіх обумовлених сторонами договору умов тягне факт не укладення договору. Не визначення всього кола істотних умов, що призводить до недосягнення згоди з усіх істотних умов, також веде до неукладенності договору. Обов'язковою умовою, у відношенні якої сторони мають досягнути згоди, є умова про предмет договору. Так, домовляючись про предмет договору, сторони мають домовитися і про зміст зобов'язання, тобто про ті права та обов'язки, які формують основу змісту зобов'язання, яке має виникнути на підставі названого договору, і про ті дії які мають вчинити сторони виконуючи та реалізовуючи охоплені предметом договору права та обов'язки і про об'єкти, що сторони за договором мають передати одна одній. Предмет договору є тією умовою, відповідно до якої, у першу чергу, відбувається кваліфікація договору та визначається його юридична природа. Слід відносити до істотних умов не лише ті умови, досягнення згоди у відношенні яких відбувається у момент укладення договору, але і тих без досягнення згоди у відношенні яких неможливо виконати зобов'язання, яке виникло на підставі названого договору. Важливим моментом при укладенні договору також є те, що пропозиція укласти договір має містити не лише істотні умови договору, а і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Намір на майбутнє вважати себе зобов'язаною у разі прийняття пропозиції породжує стан правового зв'язку між оферентом та акцептантом до виникнення договірного зобов'язання, тобто до виникнення правовідношення, що може бути породжене договором.

Зміст договору купівлі-продажу повинен відповідати вимогам глави 54 ЦК України. Так, договір купівлі-продажу є оплатним, двосторонньо зобов'язуючим та консенсуальним, основною і визначальною його ознакою є перехід майна у власність покупця. Сторонами в договорі купівлі-продажу —продавцем і покупцем —виступають всі учасники цивільного обігу —громадяни, юридичні особи та держава. Право продажу май на, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма суттєвими умовами, якими є предмет та ціна. Предметом договору купівлі-продажу, згідно із ст. 656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. В останньому випадку про це повинно бути зазначено у договорі. ( постанова Вищого господарського суду України від 30.01.2007 р. справа N 17/346). Продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому виразі. Змістом договору купівлі-продажу є взаємні права та обов'язки сторін. Основним обов'язком продавця є передача речі покупцеві, а його правом —вимога до покупця щодо сплати вартості речі (майна). Основним обов'язком покупця є сплата обумовленої ціни, а його правом —вимога до продавця щодо передачі обумовленої договором речі (майна).

          Відповідно до ч.1 ст. 208 ЦК України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлена спеціальна вимога для письмових правочинів юридичної особи. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Письмовою формою вважається таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному або в кількох документах. Єдиного документа у вигляді договору купівлі-продажу , 22.04.08р. сторонами не укладалось.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується позивачем за зустрічним позовом , ним направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом рахунок № 18/04/08 від 18.04.2008 року, який, як зазначає сторона, є пропозицією (акцептом) укласти договір купівлі-продажу 2-х автомобілів Аксор 262 8К з кузовними надбудовами, Suрег MEDIUM RCV та ліфтером ZЕLLЕR Lifter tуге 320. Відповідач за зустрічним позовом заперечує факти виставлення такого рахунку та його отримання. Доказів підтверджуючих вручення чи надіслання вказаного рахунку суду не представлено. При цьому , в платіжних дорученнях є посилання на зазначений рахунок.

Дослідивши представлену копію рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року встановлено, що в рахунку постачальником визначено ТзОВ ”Західно - Український автомобільний дім” (79013 м. Львів, вул. Антоновича,59) платником визначено СП ”Львів - Петроліум ТзОВ” . Виставлений рахунок на оплату 5% за 2(два) автомобілі Аскор 2628 К на суму 136676,40грн. з ПДВ , курс євро зазначений НБУ-1,5%= 9,015360 +1,5 % + 8,1355 грн/євро. Рахунок дійсний на протязі двох банківських днів та підписаний рахунок генеральним директором Щур Є.В.

Відтак, в рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року визначено сторони, визначено суму –п”яти відсотків вартості від двох автомобілів та дійсність рахунку протягом двох банківських днів. При цьому не зазначено ціни кожного автомобіля, загальної вартості автомобілів, не визначено предмету, а саме не зазначено індивідуалізаційні (назва, асортимент, комплектність) ознаки, ознаки якості товару. Із представленого рахунку не вбачається, пропозиції купівлі-продажу автомобілів, не вбачається також вираження наміру особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, а також не вбачається і зобов”язань іншої сторони щодо оплати повної вартості автомобілів, строків оплати, поставки автомобілів. Тобто представлений суду рахунок, є нічим іншим ніж пропозицією/вимогою оплатити кошти.

          Платіжними дорученнями №164 від 22.04.2008 року та №324 від 22.04.2008 року перераховано кошти в сумі 45000 грн. та в сумі 91676,40 грн із призначенням платежу : „перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг.рах№18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч.ПДВ” .

Аванс виконує лише доказову та платіжну функції, та виконання зобов”язання не забезпечує. У разі невиконання зобов”язання, за яким було передано аванс, останній підлягає поверненню.Утих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися" (Ухвала судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 26.02.2004 р.// "Вісник Верховного Суду України", N 3, 2005 р.; Ухвала судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 21.06.2006 р.// "Вісник Верховного Суду України", N 12, 2006 р.).

          Намір особи, яка робить пропозицію вступити у пов'язуючу її домовленість, що називається договором, має бути визначена у достатній мірі, що робить зобов”язання для іншої сторони можливими для виконання. Інших доказів волевиявлення сторін щодо укладення договору ,про який зазначає позивач за зустрічним позовом, суду не надано. Відтак, суд приходить до висновку , що станом на 22.04.09р. сторонами не досягнуто згоди в належній формі з усіх істотних умов, а відтак не може погодитися що 22.04.09р. договір купівлі-продажу двох автомобілів Аскор 2628 між ТзОВ ”Західно-Український Автомобільний дім” та спільним українсько-голландським підприємством у формі ТзОВ ”Львів-Петроліум ,ТзОВ” є таким, що укладений. Відтак, як вбачається із матеріалів справи , на дату перерахування коштів 22.04.2008 року , між СП ТзОВ «Львів - Петроліум» та ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»не існувало договірних відносин.

          Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

За умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.08р. укладеного між ТзОВ «Львів - Петроліум» та ТзОВ «Західно - український автомобільний дім»ціна (загальна вартість) двох автомобілів становить еквівалент 336000євро з ПДВ передача автомобілів покупцю здійснюється продавцем після надходження від покупця повної ціни (загальної вартості) або коштів в розмірі 10(десять) відсотків від ціни(загальної вартості) автомобілів та надання покупцем гарантійного листа з банку на суму 90 відсотків від ціни(загальної вартості) автомобілів. Покупець зобов”язаний прийняти автомобілі протягом п”яти робочих днів з дати одержання від продавця повідомлення про готовність автомобілів, але не пізніше 25.11.08р. При цьому покупець, протягом одного банківського дня з моменту укладання цього договору, зобов»язується сплатити на поточний рахунок продавця, вказаний розмір в договорі 10 відсотків від ціни (загальної вартості) автомобілів, що становить 33600євро з ПДВ та не пізніше 15 днів з дня одержання від продавця повідомлення про готовність до поставки, сплатити на поточний рахунок продавця, вказаний розмір в договорі наступних 90 відсотків від ціни автомобілів що становить еквівалент 302400євро. У разі несплати покупцем коштів у строки та в сумі, зобов»язання визначені договором припиняються, а договір визнається сторонами таким, що втратив силу. Як вбачається із змісту даного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.08р., сторонами передбачений розмір та порядок оплати за два автомобілі при цьому в договорі не обумовлено врахування здійсненої позивачем оплати в розмірі 136676,40грн. За умовами договору передбачено 100% вартості автомобіля, та обов»язок оплати позивача повної вартості. Позивачем за первісним позовом зазначено, в платіжних дорученнях призначення платежу : „перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг. рах. №18\04\08 від 18.04.08р. в т.ч.ПДВ”. При цьому в договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.08р., який укладений між сторонами не враховані оплачені кошти та не погоджені сторонами в зарахування даної суми в оплату за автомобілі на виконання даного договору . Доказів зарахування обома сторонами спірної суми в подальшому в оплату згідно договору також не представлено.

Відповідач зазначає, що 24.11.2008 року у зв'язку з фінансовою неспроможністю спільно Українського-голландського підприємства у формі ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ», сторони дійшли згоди замінити покупця у договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 24.11.08р. з ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»на ТзОВ «Санком», з яким був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №1852600801/802. Дана обставина не може прийматися судом до уваги, оскільки , як ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»так і ТзОВ «Санком» є самостійними господарюючими суб”єктами та самостійно здійснюють свою господарську діяльність. В укладеному договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 24.11.08р. із ТзОВ «Санком», не містяться посилання про заміну сторони з ТзОВ «Львів-Петроліум, ТзОВ»на ТзОВ «Санком». Відсутні в матеріалах справи та не надані представниками сторін, також інші докази які б підтвердили дану обставину.

В акті ДПІ №463/23-0/23974880 від 06.05.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки Спільного українсько-голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 року»зазначено, що кошти перераховані СП ТзОВ «Львів-Петроліум»22.04.2008 року на ТзОВ «Західно-український автомобільний дім»в сумі 136676,4 грн. без укладення договорів та фактичного отримання автомобілів (розділ 3.2.2. «Податковий кредит»).          Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін автомобілі зазначені як в призначеннях платежу у платіжних дорученнях №164 від 22.04.2008 року , №324 від 22.04.2008 року так і в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1852600801/802 від 17.06.08р. відповідачем позивачу не передавалися.

          Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. У відповідності до п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, підлягає застосуванню ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Відтак, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом , щодо повернення грошових коштів в розмірі 136676,40 грн. та процентів за користування чужими коштами в сумі 19105,62грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції та витрат на правову допомогу юридичної фірми належить вказати наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Як вбачається із положень даної норми боржник несе відповідальність за порушення грошового зобов»язання, що є відмінною категорією від обов’язку повернення безпідставно набутого майна. Повернення безпідставно набутого майна не є грошовим зобов»язанням та положення ст.1214 ЦК України, передбачає нарахування процентів за користування чужими коштами. При цьому суд зазначає, що відповідач добросовісно помилявся, вважаючи набуті кошти, оплаченими за наявності правових підстав. Заявляючи дані вимоги позивач за первісним позовом не обґрунтував обставин щодо прострочення, та обов”язку виконання зобов”язань, як цього вимагає ст. 625 ЦК України. Положення ст.1212 ЦК України зокрема передбачають , право кредитора на повернення майна іншою особою, яка набула його без достатньої правової підстави. Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, вимога про повернення безпідставно набутих коштів позивачем відповідачу не надсилалась та про факт отримання коштів без достатньої правової підстави відповідач за первісним позовом дізнався лише після подання даної позовної заяви до суду. А тому, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.           Окрім цього, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача правової допомоги отриманої на підставі укладеного між позивачем за первісним позовом та ТзОВ «ЮКФ «Онікс»договору № 17-02/01-02 від 17.02.2009р. про надання правової допомоги та оплачених платіжним дорученням №452 від 05.03.09р. на рахунок даного товариства грошових коштів розмірі 34938,82грн. Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону Поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу . До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК) (Роз'яснення, Вищий господарський суд від 31.05.2002, № 04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України»від 31.05.2007). Таким чином ст. 44 ГПК передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам. Доказів в підтвердження оплати стороною послуг адвоката суду не представлено, тому компенсація витрат на правову допомогу юридичної фірми в сумі 34 938,82 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

          В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом в частині 136676,40грн. основного боргу та 19105,62грн. процентів за користування чужими коштами є обґрунтованими, не спростованими і підлягають до задоволення. В іншій частині первісного позову та в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 33,,36, 43, 45, 49, 82,84,85 ГПК України, суд,-

                              В И Р І Ш И В:

Первісний позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український автомобільний дім», м.Львів ( 79044 м.Львів,вул..Садова,13 ЄДРПОУ 32053671) на користь Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Львів-Петролеум», ( 81131 Львівська область Пустомитівський р-н,с.Солонка,АЗК №6 ЗКПО 23974880) 136676,40грн. основного боргу, 19105,62грн. процентів за користування чужими коштами та 1557,82грн держмита та 91,13грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя