Постанова № 11338232, 16.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                                           Справа№ 2/1359-16/120А

16.07.09р.                     Справа № 2/1359-16/120А

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі судових засідань Шереметі О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області

до відповідача Мостиської районної санітарно-епідеміологічної станції , м. Мостиська

про стягнення 85770грн.

За участю представників:

від позивача - Рущак О.О.- представник,

від відповідача –не з»явився

          Права і обов”язки передбачені ст.ст.49,51 КАС України присутнім представникам сторін роз”яснено. Згідно клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Суть спору: Позов заявлено Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області до Мостиської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 85770грн. економічних санкцій.

          Ухвалою суду від 29.09.06р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду. З метою витребування додаткових доказів у справі розгляд спору відкладався ухвалою суду від 24.10.06р. Ухвалою суду від 14.11.06р. зупинено провадження у справі до вирішення в суді пов”язаної справи. 23.06.2009р. поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 07.07.09р. За клопотанням відповідача у справі , розгляд справи відкладався ухвалою суду від 07.07.09р, у зв»язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, подав суду докази витребувані судом. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Держінспекцією цін було проведено перевірку правильності формування та застосування тарифів на роботи і послуги, що надаються і виконуються за плату відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, в результаті чого виявлено порушення державної дисципліни цін та прийнято рішення про застосування економічних санкцій, яке на даний час самостійно не виконано. Перевіркою встановлено, що за період з жовтня 2003р. по вересень 2004р. Мостиська РСЕС при наданні суб'єктам господарювання платних послуг застосовувала завищені тарифи за рахунок безпідставного включення в тариф на послуги податку на додану вартість, чим було порушено постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351. Всього, додатково нараховано націнку у вигляді ПДВ до фіксованих тарифів у розмірі 28590 грн. Згідно із п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Міністерства фінансів України від 03.12.01 р. № 298/519, (надалі –Інструкція) включення непередбачених законодавством націнок до регульованих тарифів є порушенням порядку встановлення і застосування тарифів, за які накладаються економічні санкції. Відповідно, додатково нарахований ПДВ Мостиською РСЕС є необґрунтовано - отриманою виручкою. В судових засіданнях 07.07.09р. та 16.07.09р. представником позивача подано заяви №20-2014 від 16.06.09р.( вх.№ 12436 від 19.06.09р) в яких позивач відмовився частково від позовних вимог в сумі 17547грн. та уточнивши вимоги з врахуванням визнання частково нечинним рішення Держінспекції цін, щодо застосування економічних санкцій, просить стягнути з відповідача 68223грн.

          Відповідач в судове засідання повторно не з»явився , повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи на серпень 2009р. Однак, в обґрунтування та підтвердження обставин викладених як у клопотанні про відкладення розгляду справи № 875\05 від 06.07.09р. так і клопотанні про відкладення розгляду справи №881\05 від 15.07.09р.не представлено жодних доказів. Позивач проти повторно заявленого відповідачем клопотання заперечив. З врахуванням вищенаведеного, визнання явки повноважного представника в судове засідання на власний розсуд, тривалого розгляду даного спору , неодноразові клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призводить до штучного затягування розгляду даного спору та ухилення відповідача від стягнення коштів до бюджету, тому повторне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

В попередні судові засідання відповідач надав відзив №1349\05 від 20.10.06р. , в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими з наступних підстав. Згідно до змісту листа від 15.09.2003 р. №8101/5/15-2416 Державної податкової адміністрації України при здійсненні операцій що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 до ціни тариф у (прейскуранти) на роботи необхідно додавати ПДВ. Відповідач зазначає, що відповідно до Законів України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", „Про державну податкову службу в Україні", згідно наказу ДПА України від 12.04.2003р. №176 „Про затвердження порядку надання роз”яснень окремих положень податкового законодавства", лист ДПА України від 15.09.2003 р. №8101/5/15-2416 слід вважати офіційним податковим роз”ясненням у частині нарахування ПДВ. Вказує на те, що оскільки в постанові КМУ від 27.08.2003р. №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби не зазначено чи є ціна зазначена в постанові фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші податкові платежі Державна податкова адміністрація надала роз”яснення від 15.09.2003 р. №8101/5/15-2416 та від 18.11.2004р. за №12895/5/15-2416 щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт і послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р., згідно до якого тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затвердженими постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р. без врахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість". Тому, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними.

          Дослідивши матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку дотримання позивачем державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на роботи і послуги за період з жовтня 2003р. до вересня 2004р. За результатами перевірки був складений акт №001194 від 22.09.2004 р., яким встановлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 в частині нарахування до фіксованого тарифу ставки податку на додану вартість в розмірі 20%. На підставі вказаного акту позивачем було прийнято рішення №7 від 27.12.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 85770,00 грн.

Дане рішення відповідачем оскаржено та постановою господарського суду Львівської області від 13.05.08р. у справі № 2/1619-30/147 за позовом Мостиської районної санітарно-епідеміологічної станції, до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання нечинним рішення № 7 від 27.12.04р. визнано нечинним в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни в сумі 17547грн., в іншій частині рішення залишено без змін. Постанова господарського суду Львівської області 13.05.08р. у справі № 2/1619-30/147, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.09р. у справі № 22а-10314/08/9104, яка не оскаржена і набрала законної сили.

Відповідно до п.3 ст.116 Конституції України до повноважень Кабінету Міністрів України належить проведення цінової політики, яке в свою чергу реалізовано в Законі України „Про ціни та ціноутворення”, згідно із яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни (тарифи), на які затверджуються відповідними органами державного управління.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 507 від 03.12.1990 р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Згідно з ст. 9 того ж Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Статтею 4 того ж Закону визначення переліку продукції, товарів і послуг, державних фіксованих та регульованих цін і тарифів віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Статтею 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення переліку та тарифів на платні послуги, що надаються закладами санітарно- епідеміологічної служби.

          Відповідно до ст. 4.1 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції чинній на час існування спірних правовідносин) передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на роз'яснення Державної податкової адміністрації України № 8101/5/15-2416 від 15.09.2003 р., як на підставу додаткового нарахування на тариф, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України, податку на додану вартість за ставкою 20%. Роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України № 8101/5/15-2416 від 15.09.2003р., наданими на запит Міністерства охорони здоров'я України № 05-20/887 від16.10.2003р. зазначено, що при затвердженні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби не було визначено суми податку на додану вартість, і тому цей податок необхідно додавати до ціни (тарифу) зазначених робіт і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу України" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків. Таким чином, роз'яснення Державної податкової адміністрації України, якими визначена структура тарифу на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, видані за межами повноважень Державної податкової адміністрації України та є порушенням статті 2 Закону України „Про державну податкову службу України", оскільки Закон України „Про податок на додану вартість" визначає платників податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, тобто регулює правові відносини, що виникають між платниками та державою щодо сплати податку на додану вартість, а не визначає структуру тарифу, повноваження по затвердженню якого покладені діючим законодавством на Кабінет Міністрів України.

Згідно доп.п. 1.3, 1.6 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 р. № 176 податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта і є будь-якими відповідями податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи. Крім того, відповідно до підпункту «г»підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. У даному випадку відповідачем допущено порушення правил здійснення господарської діяльності, що полягає у завищенні плати на послуги, вартість яких встановлено згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, а тому згадана відповідь ДПА України на спірні правовідносини не поширюється.

          Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Ці тарифи включали ПДВ, оскільки у постанові не було зазначено протилежне, податок на додану вартість в розмірі 20 % окремим рядком понад тариф не виділено. Крім цього, як вбачається із листа Міністерства економіки України 18.03.2005р. № 05-20/306 та додатків до нього, які стосуються питань узгодження проекту постанови № 1352 та розрахунків до неї, на обґрунтування зазначених тарифів було зазначено про включення до їх розміру поряд з прямими і непрямими витратами і податку на додану вартість. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.09.2007р. у справі № 21-1518 во06.

Згідно ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Відповідно до ст. 14 вказаного закону, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відтак, що стосується встановленого інспекцією факту порушення СЕС вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02 № 1544 та від 27.08.03 № 1351»та одержання необґрунтованої виручки, що мало місце в період з жовтня 2003р. по вересень 2004р., то суд приходить до висновку, що факт порушення є доведеним.

За умовами ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Як вбачається з матеріалів справи, санкції, за порушення відповідачем державної дисципліни цін за період з жовтня 2003р. по вересень 2004р, застосовані рішенням державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 7 від 27.12.04 року. Таким чином, позивачем пропущено встановлений ст.250 ГК України строк застосування санкцій, у зв”язку з цим та враховуючи вимоги ст.250 ГК України, розмір економічних санкцій в перерахунку складає 68223 грн. Належних доказів, які б спростовували зазначені обставини, суду не надано. Дана обставина також встановлена постановою Господарського суду Львівської області 13.05.08р. у справі № 2/1619-30/147.          

          Крім цього, слід зауважити на тому, що згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за № 1047/6238) факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необгрунтовано отриманої виручки споживачам або перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються. Однак, відповідач не вжив жодних заходів для повернення замовникам їх платних послуг зайво стягнутих коштів та не здійснив самостійного перерахунку цих коштів до відповідного бюджету до початку перевірки .

          За умовами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак, відповідач не подав доказів які б спростовували наведені обставини, доказів які б підтверджували сплату штрафних санкцій не представив. На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

З огляду на вищевикладене, встановлений факт завищення тарифів на платні послуги, які надавались Мостиською районною санітарно-епідеміологічною станцією, що є порушенням вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 та згідно із п. 1.4 “Інструкції про порядок застосування економічних та штрафних (фінансових) санкцій органами державного контролю за цінами”, вимоги Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області щодо стягнення 68223грн., з врахуванням заяв позивача про уточнення позовних вимог, є обґрунтованими, не спростованими та підлягають до задоволення.

          Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160- 163, 167, 186,257,263 КАС України, суд -                                         

                                                            П О С Т А Н О В И В:

          Позов задоволити .

          Стягнути з Мостиської районної санітарно-епідеміологічної станції ( Львівська область, м. Мостиська, вул.. Будзиновського,2 ЗКПО 01996125 ) в дохід Державного бюджет Мостиського району р/р 31117101800252 в УДК у Львівській області, МФО 825014 код ЄДРПОУ 23968201, код 23030300) 68223грн. економічних санкцій.

          Стягнути з Мостиської районної санітарно-епідеміологічної станції ( Львівська область, м. Мостиська, вул.. Будзинського,2 ) в доход державного бюджету 682,23 грн. судового збору. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

          Постанова набирає законної сили у відповідності до вимог ст.186 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя