Рішення № 11337864, 31.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/29131.08.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»; До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»;

Про                    стягнення 6408,42 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Римська А.П., представник, довіреність б/н від 20.07.2010 р.;

Від відповідача:          не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 5856,41 грн. (5696,90 грн. основного боргу + 159,51 грн. інфляційних втрат), 480,71 грн. пені, 71,30 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенар», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки здійснюються потягом 21 дня з моменту отримання продукції.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 5693,85 грн., що підтверджується видатковими накладними:

—№Р-00000882 від 27.01.2010 р. на суму 432,67 грн.;

—№Р-00012378 від 14.11.2009 р. на суму 506,52 грн.;

—№Р-00011161 від 13.10.2009 р. на суму 960,22 грн.;

—№Р-00013909 від 29.10.2008 р. на суму 2 567,56 грн.;

—№Р-00012824 від 08.10.2008 р. на суму 1226,88 грн.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, поставлену позивачем продукцію не оплатив.

Позивач у поданій до господарського суду зазначає про те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 5696,90 грн. Проте, згідно з доданими до матеріалів справи вищезазначеними видатковими накладними підтверджується поставка позивачем на користь відповідача продукції на суму 5693,85 грн., а тому позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню саме у зазначеному розмірі.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 480,71 грн., передбачена п. 3.1. договору.

Враховуючи ту обставину, що позивачем при нарахуванні пені, невірно визначений її розмір, господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 354,97 грн. Розрахунок пені був здійснений господарським судом за період з 18.02.2010 р. по 08.06.2010 р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу, яка підтверджується матеріалами справи, а саме, 5693,85 грн.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нараховані 159,51 грн. інфляційних втрат та 71,30 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Оскільки позивачем невірно визначений розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, та складає 142,35 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(інд. 04073, м. Київ, вул. Петропавловська, 12, код ЄДРПОУ 22939108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» (м. Київ, вул. Струтинського, 6, оф. 1000, код ЄДРПОУ 31405839) 5693 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 85 коп. основного боргу, 142 (сто сорок дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 354 (триста п’ятдесят чотири) грн. 97 коп. пені, 71 (сімдесят одна) грн. 30 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 99 (дев’яносто дев'ять) грн. 67 коп. витрат по сплаті держмита та 230 (двісті тридцять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 06.09.2010 р.