Рішення № 11337646, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/25806.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»

про стягнення 3427, 53 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Дейнега О.М. –довіреність № 9 від 25.04.2010р.;

від відповідача: не з?явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»про стягнення 3427, 53 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на поставку № 137 від 28.04.2009р. та Договором поставки № 21/10 від 01.01.2010р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 3027, 38 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3027, 38 грн. - боргу, 27, 25 грн. –індексу інфляції, 8, 96 грн. –3 % річних, 61, 21 грн. –пені, 302, 73 грн. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 25.05.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.06.2010 р.

В судове засідання 14.06.2010р. представник відповідача не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи неявку представників відповідача розгляд справи було відкладено до 05.07.2010р.

В судове засідання 05.07.2010р. представники сторін не зявились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 06.09.2010р.

В судове засідання 06.09.2010р. представник відповідача повторно не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 137 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначена в видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Право власності на товар переходить до відповідача в день поставки товару, тобто в день підписання накладних (п. 1.2 Договору).

Оплата товару здійснюється відповідачем по реалізації товару (п. 3.3 Договору).

Термін дії договору визначено п. 6.1 Договору і становить з 28.04.2009р. по 31.12.2009р.

На виконання умов Договору позивач протягом жовтня - листопада 2009 року поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними матеріалами справи, на загальну суму 1682,10 грн.

Відповідач зобов’язання по Договору не виконав, за поставлену продукцію не розрахувався, заборгувавши тим самим позивачу 1682,10 грн.

01.01.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 21/10 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначена в видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Право власності на товар переходить до відповідача в день поставки товару, тобто в день підписання накладних (п. 1.2 Договору).

Оплата товару здійснюється відповідачем протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач 15 січня 2010 року поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними матеріалами справи, на загальну суму 1345,28 грн.

Відповідач зобов’язання по Договору не виконав, не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, заборгувавши тим самим позивачу 1345,28 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3027, 38 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 3.4 Договорів, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 61,21 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф згідно п. 3.4. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків відповідач сплачує штраф у розмірі 10% неоплаченої суми, що за розрахунками позивача становить 302, 73 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 3.4 Договору передбачено, що у разі прострочення строків розрахунку, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пунктом 3.4. Договору також передбачено, що у разі прострочення платежу відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 61,21 грн., та в частині стягнення штрафу в розмірі 302,73 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 27,25 грн. –індекс інфляції та 8,96 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»(01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 7/14, код ЄДРПОУ 19123900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»(04071, м. Київ, пров. Електриків, 13, код ЄДРПОУ 35877773) –3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 38 коп. - боргу, 61 (шістдесят одну) грн. 21 коп. –пені, 302 (триста дві) грн. 73 коп. –штрафу, 27 (двадцять сім) грн. 25 коп. –інфляційних збитків, 8 (вісім) грн. 96 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко