Рішення № 113374150, 12.09.2023, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/66/2023

Справа № 679/1126/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 вересня 2023 року місто Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що відповідно до кредитного договору № б/н від 30.04.2016, укладеного з ОСОБА_1 , останній був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому збільшено до 27 000 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак остання, на порушення умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 22.08.2022 року утворилася заборгованість - 32122,03 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 27524,87 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 4597,16 грн, загальну суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

07 листопада 2022 року ухвалою суду прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 14.03.2023 позовна заява була залишена без руху у зв`язку із виявленими судом недоліками.

04 квітня 2023 року представник позивача надав суду заяву про усуненні недоліків, проте всі недоліки ним усунені не були, внаслідок чого ухвалою суду від 05.04.2023 позовну заяву було повторно залишено без руху. Представником позивача 24.04.2023 знову було надано суду заяву про усунення недоліків, проте указані в ухвалу суду недоліки усунені так і не були.

04 травня 2023 року ухвалою суду було знову залишено позовну заяву без руху, у якій були зазначені певні недоліки.

19 травня 2023 року представником позивача було надано суду позовну заяву в новій редакції з додатками, якій були прийняті судом на усунення представником позивача недоліків, вказаних в ухвалах суду.

Учасники справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін повідомлені належним чином.

До суду від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.

За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст. 280 ч.1 п.4 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення по справі на підставі наявних у ній доказів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши доводи позову та перевіривши їх наданими письмовими доказами, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.04.2016 року відповідачем по справі ОСОБА_1 було особисто підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим в анкеті зазначено, що відповідачка ознайомилася та згодна, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні для ознайомлення у письмовому вигляді та розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.

Також 07.05.2019 відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», підтвердивши своїм підписом, що вона ознайомлена із фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.

17.01.2020 відповідачем була підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг АТ К «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: http://privatbank.ua/terms, в редакції, затвердженій Протоколом засідання Правління банку № 8 від 19.02.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі цієї Анкети-заяви відповідачу видані кредитні картки від 21.05.2018, 09.08.2018, 17.01.2020 зі строком дії до 08.2023 року.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що 13.09.2010 року відповідачу було відкрито кредитний ліміт у розмірі 8100,00 грн, який востаннє було збільшено до 27000,00 грн 29.01.2020, а 07.09.2021 зменшено до 0,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» надав суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , відкритого за вищезазначеним кредитним договором, з якої вбачається, що остання активно користувалася кредитними коштами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 30.04.2016 року між сторонами, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, укладений кредитний договір.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 30.04.2016 заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 22.08.2022 становить за тілом кредиту 32122,03 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту 27524,87 грн; заборгованості за простроченими відсотками 4597,16 грн.

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не надав відзив на позов, не заперечував фактів укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами, не спростовував розрахунок та розмір заборгованості, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. 5 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таким чином, надана позивачем банківська виписка з особового рахунку ОСОБА_1 є належним доказом підтвердження видачі кредиту останній.

Як наголошено у Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в аналогічній справі за № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховані судом при ухваленні рішення.

На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 2481,00 грн і такий у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.04.2016 станом на 22.08.2022 у розмірі 32122,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат: UA083052990000029092829003111, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М.Томілін