Рішення № 113355298, 31.08.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2916/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від позивача: Овчарук О.О., довіреність №76 від 22.12.2022, представник

Від відповідача: Демченко А.Г., довіреність №2 від 31.12.2022, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованість у розмірі 954 527 417,45 грн, з яких 788 877 511,69 грн - основний борг, 25 914 566,16 грн - три проценти річних, 139 735 339,60 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №5546-НГТ-5 від 18.06.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений газ.

Відповідач проти позову заперечує в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат на поставлений природний газ для категорії "населення". Відповідач зазначає, що позивач здійснює нарахування на всю суму заборгованості. Відповідач не погоджується із таким підходом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки під час здійснення своєї господарської діяльності, передбаченої Статутом, постачає та реалізує теплову енергію для різних категорій споживачів та відповідно за різними тарифами. Відповідач звертає увагу, що не є "кінцевим" споживачем, та газ не придбав для власних потреб. Відповідач вважає, що оскільки в подальшому постачає та реалізує теплову енергію у тому числі для населення, то з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №260 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за природний газ, який в подальшому поставлений населенню є протиправними.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, вважає їх безпідставними та не підтвердженими відповідними доказами. Позивач наполягає на тому, що умовами договору визначений порядок розрахунків, а оскільки відповідач допустив прострочення з оплати, то нарахування 3% річних та інфляційних втрат вважає правомірними.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що заборгованість у тому числі виникла через несвоєчасний розрахунок населення за поставлену їм теплову енергію, та враховуючи те, що з останніх є неможливим стягнути компенсаційні нарахування за прострочення оплати, відповідач змушений нести збитки. Тому просить не нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на борг, яким виник за природний газ, який у подальшому поставлений населенню.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 31.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору постачання природного газу, факт поставки природного газу, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати, наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на всю суму заборгованості.

Так, судом встановлено, що 18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (споживач) укладено договір №5546-НГТ-5 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 року по червень 2024 року, а саме: з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 127 550, 500 тис. куб. метрів. На період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в п. 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований) визначається наступним чином: в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 ціна природного газу за 10000 куб.м. гузу без ПДВ 6183,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,58 грн, крім того ПДВ 20% - 27,31 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 становить 7583,89 грн.

Пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 18.06.2021 до договору передбачено, що оплата за природний газ за цим договором (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021 року, жовтень 2022 року, жовтень 2023 договором, листопад 2021 року, листопад 2022 року, листопад 2023 року, квітень 2022 року, квітень 2023 року, квітень 2024 року, травень 2022 року, травень 2023 року, травень 2024 року) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ за розрахунковий період - жовтень 2021 року, жовтень 2022 року, жовтень 2023 року здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 30% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу;

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ за розрахунковий період - листопад 2021 року, листопад 2022 року, листопад 2023 року здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 40% вартості замовленого на відповідний розрахунковий обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору. - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ за розрахунковий період - квітень 2022 року, квітень 2023 року, квітень 2024 року, здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 60% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ за розрахунковий період - травень 2022 року, травень 2023 року, травень 2024 року здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу;

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Додатковою угодою №12 від 17.01.2022 внесено зміни до п. 5.1 договору, відповідно до якої оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.

Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу обсягу І (фіксованого).

У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30 червня 2024 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

Додатковими угодами до договору сторони вносили зміни щодо ціни договору.

Позивач зазначає, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором в частині поставки відповідачу природного газу.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань надав акти приймання-передачі природного газу:

- у жовтні 2021 року: від 31.10.2021 (обсяг ІІ) на суму 8 668 141,41 грн, від 31.10.2021 (обсяг І) на суму 13 192 550,98 грн, від 31.10.2021 (обсяг ІІІ) на суму 8 823 759,50 грн;

- у листопаді 2021 року: від 30.11.2021 (обсяг І) на суму 99 808 392,13 грн, від 30.11.2021 (обсяг ІІ) на суму 69 823 871,36 грн, від 30.11.2021 (обсяг ІІІ) на суму 46 803 425,16 грн;

- у грудні 2021 року: від 31.12.2021 (обсяг І) на суму 140 396 681,45 грн, від 31.12.2021 (обсяг ІІ) на суму 39 625 041,54 грн, від 31.12.2021 (обсяг ІІІ) на суму 63 445 918,02 грн;

- у січні 2022 року: від 31.01.2022 (обсяг І) на суму 150 749 749,22 грн, від 31.01.2022 (обсяг ІІ) на суму 116 269 753,55 грн, від 31.01.2022 (обсяг ІІІ) на суму 69 536 919,29 грн;

- у лютому 2022 року: від 28.02.2022 (обсяг І) на суму 133 291 238,94 грн, від 28.02.2022 (обсяг ІІІ) на суму 61 078 555,82 грн;

- у березні 2022 року: від 31.03.2022 (обсяг І) на суму 103 042 207,13 грн, від 31.03.2022 (обсяг ІІ) на суму 188 518 450,99 грн, від 31.03.2022 (обсяг ІІІ) на суму 46 526 162,29 грн;

- у квітні 2022 року: від 30.04.2022 (обсяг І) на суму 1 221 491,16 грн. Також у квітні 2022 були складені коригуючі акти приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 (обсяг ІІІ) на суму (-41875,25 грн), від 25.04.2022 (обсяг ІІ) на суму (-82706,15 грн), від 25.04.2022 (обсяг І) на суму (-202435,30 грн).

Позивач зазначає, що поставив відповідачеві за вказаний період природний газ на загальну суму 1 360 315 293,24 грн. Проте відповідач лише частково розрахувався за природний газ у розмірі 571 437 781,55 грн., відповідно заборгованість становить 788 877 511,69 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору (п.5.1) з урахуванням додаткової угоди №12 від 17.01.2022 строк оплати за фактично переданий газ є таким, що настав.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів оплати заборгованості у розмірі 788 877 511,69 грн. відповідач не надав, проти наявності заборгованості у вказаному розмірі не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив на позов, у якому фактично відповідач визнав наявність заборгованості з основного боргу в сумі 788 877 511,69 грн підписаний представником відповідача, адвокатом Демченко А.Г., який діє на підставі довіреності №2 від 31.12.2022 з усіма правами, у тому числі і з правом на визнання позову.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 788877511,69 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 25 914 566,16 грн 16.03.2022 по 23.05.2023 та інфляційні втрати у розмірі 139 735 399,60 грн за квітень 2022 року квітень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем помилок не виявлено.

Заперечення відповідача щодо неможливості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд вважає безпідставними, оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", передбачено, що на період дії карантину або протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, при цьому таких вимог позивачем не заявлено.

Посилання відповідача на те, що нарахування на суму боргу за природний газ, який в подальшому поставлений населенню суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1 цієї постанови заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Тобто дія Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 на Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі №906/234/22, Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №910/10421/22, Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №924/959/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що відповідач визнав наявність заборгованості з основного боргу, заборгованість відповідача виникла, у тому числі, і у зв`язку із несвоєчасним розрахунком з ним споживачів, яким відповідач реалізує теплову енергію, серед яких бюджетні організації та населення, розмір нарахувань складає 20% від суми основного боргу, враховуючи часткову оплату відповідачем суми основної заборгованості, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір 3% річних на 20%, що буде становити: 20 731 652,90 грн (25914566,16-20%).

При цьому втрата вартості коштів від інфляційних процесів захищена можливістю стягнення індексу інфляції, що і заявлено позивачем, і задоволено судом.

Отже, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру 3% річних більше, ніж на 20%. Порушення строків оплати має місце тривалий час, умови договору, у тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. Також сторони у договорі могли визначити інший розмір відсотків, однак не зробили цього. За таких обставин подальше зменшення нарахувань не відповідатиме принципу свободи договору та може привести до втрати їх функції.

За викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 788 877 511,69 грн основний борг, 20 731 652,90 грн - 3% річних та 139 735 339,60 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 939 400,00 грн. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та відсотків річних покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (5000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провул. Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у розмірі 788 877 511,69 грн (сімсот вісімдесят вісім мільйонів вісімсот сімдесят сім тисяч п`ятсот одинадцять грн 69 коп), 3% річних у розмірі 20 731 652,90 грн (двадцять мільйонів сімсот тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят дві грн 90 коп), інфляційні втрати у розмірі 139 735 339,60 грн (сто тридцять дев`ять мільйонів сімсот тридцять п`ять тисяч триста тридцять дев`ять грн 60 коп) та судовий збір у розмірі 939 400,00 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста грн 00 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.09.2023

Суддя О.М. Крижний