Ухвала суду № 113333050, 08.09.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23411/23

УХВАЛА

08 вересня 2023 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/23411/23, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління реклами Одеської міської ради в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Управління реклами Одеської міської рад від 26.06.2023 року №01-20/3721.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №420/23411/23, в якій ОСОБА_1 просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Управління реклами Одеської міської ради від 26.06.2023 року №01-20/3721 до набрання законної сили кінцевого судового рішення у справі;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони комунальній установі «ОДЕСРЕКЛАМА» проводити на виконання припису від 26.06.2023 року №01-20/3721 роботи з демонтажу (демонтаж) конструкцій (вивісок, табличок та інших елементів) на тимчасовій споруді за адресою АДРЕСА_1 , до набрання законної сили кінцевого судового рішення у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного припису порушить його права та інтереси та призведе до ускладнення відновлення ОСОБА_1 свого порушеного права в разі прийняття судом рішення у справі на його користь. Також позивач зазначає про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного припису.

Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судом встановлено, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову відповідає встановленим вимогам КАС України щодо її форми та змісту, та за її подання позивачем сплачено судовий збір.

Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Судом встановлено, що предметом оскарження у справі №420/23411/23 є припис Управління реклами Одеської міської рад від 26.06.2023 року №01-20/3721, яким позивача зобов`язано протягом 5 днів з моменту отримання припису демонтувати рекламні засоби.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що процедура демонтажу спеціальних конструкцій регулюється Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції (зі змінами), які затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №434 від 22.04.2008 року.

Відповідно до положень пункту 1.4 Правил №434 демонтаж - заходи із розбирання рекламного засобу, його транспортування на спеціально відведену територію для подальшого зберігання. При цьому вказані дії не передбачають переходу права власності на рекламний засіб. Демонтаж незаконно розміщених та технічно несправних рекламоносіїв, підпадає під ознаки самозахисту територіальної громади у розумінні статті 19 Цивільного кодексу України.

Згідно п.11.14. демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у наступних випадках:

а) неможливості встановлення власника рекламоносія, який монтував рекламний засіб без відповідного дозволу;

б) технічний стан рекламоносіїв створює загрозу життю, здоров`ю людей, чи заподіяння шкоди третім особам, що підтверджується актом обстеження технічного стану рекламоносія, складеного робочим органом;

в) невідповідність виданому дозволу та технічній документації на рекламносій, що засвідчено актом обстеження, складеного робочим органом відповідно до цих Правил.

Відповідно до п.п. 11.15 11.19 Правил у вказаних у п.11.14. (окрім п.п.а) демонтаж рекламоносія повинен бути проведений власником рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у приписі робочого органу про усунення порушення при розміщенні зовнішньої реклами.

Письмовий припис направляється власнику рекламної конструкції або його представнику з повідомленням про отримання або вручається під підпис з вимогою у 3-денний термін усунути порушення.

Контроль за виконанням приписів здійснює робочий орган.

У разі невиконання припису демонтаж рекламного засобу здійснюється робочим органом.

Під час демонтажу рекламного засобу робочим органом складаються:

- акт обстеження технічного стану рекламоносія (окрім малоформатних рекламних конструкцій до 1 кв.м), у якому визначаються підстави передбачені п.п.11.14 цих Правил;

- фото або відео фіксація конструкції;

- акт проведення демонтажу рекламного засобу.

Акт складається у двох примірниках, із яких один залишається у робочого органу, інший надається власнику рекламоносія (у разі його встановлення) або надсилається поштою з повідомленням про вручення.

Після проведення демонтажу складається наступний пакет документів у двох примірниках:

- акт приймання-передачі рекламної конструкцій;

- калькуляція вартості витрат на виконані роботи по демонтажу та їх зберігання.

Витрати на проведення демонтажних робіт відшкодовуються власником рекламоносія, згідно з наданою калькуляцією.

Власник рекламносія має право на повернення демонтованих рекламних засобів після надання до робочого органу наступних документів:

- заяви на ім`я начальника робочого органу про повернення демонтованого рекламного засобу ( довільної форми);

- документ, що підтверджує право власності (інше майнове право) на демонтований рекламоносій;

- документ, що підтверджує оплату вимушених витрат робочого органу, пов`язаних з демонтажем рекламного засобу та його зберіганням;

- документ, що підтверджує право уповноваженої особи на одержання демонтованого рекламного засобу.

У разі не витребування власником демонтованих рекламних засобів протягом встановленого законодавством терміну, це майно може бути визнане безгосподарним згідно зі ст. 335 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи вищенаведені норми Правил, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, а є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.

Суд зауважує, що позивачем не було надано до суду жодного доказу щодо початку здійснення Управлінням реклами Одеської міської ради будь-яких дій, спрямованих на демонтаж рекламних засобів позивача згідно оскаржуваного припису від 26.06.2023 року. Більш того, в матеріалах справи наявний інший аналогічний припис відповідача від 25.04.2023 року щодо демонтажу тих самих рекламних конструкцій, водночас жодних доказів вчинення суб`єктом владних повноважень будь-яких дій, починаючи з квітня 2023 року до теперішнього часу, на реалізацію вказаного припису немає.

Крім того із заяви про забезпечення позову не вбачається будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення адміністративного позову у справі №420/23411/23.

Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків: «Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».

Крім того, наведене у заяві твердження позивача про очевидну протиправність оскаржуваного припису потребує з`ясування та перевірки доказами на стадії розгляду справи по суті. При цьому, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом зупинення дій оскаржуваного припису з мотивів його явної протиправності, судом буде фактично ухвалено рішення по суті справи без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 року у справі № 340/2179/19, від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17, а також П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.12.2018 року у справі №1540/4668/18.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною належними доказами, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 150-154, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/23411/23 відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.